Рішення № 17558930, 04.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11 Справа № 4/92/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Луганськ Ойл”,

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермет”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 1699 грн. 92 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Брехуновій А.М.

у присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 12.05.2011;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 1699 грн. 92 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2011 надав пояснення по справі, дані пояснення судом розглянуті та залучаються до матеріалів справи.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно з усною домовленістю відповідачу був поставлений товар - відвантажено масло індустріальне И-30 А (далі - Товар) за видатковою накладною №РН-002232 від 30.09.2008 на загальну суму 1699 грн. 92 коп. з ПДВ та рахунку-фактури №СФ-0002088 від 30.09.2008 на вказану суму (а.с.8-9). Вказаний товар було отримано представником позивача згідно довіреності №209 від 30.09.2008 (а.с.10).

Позивач вказав на те, що відповідач оплату за поставлений товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1699 грн. 92 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 23.05.2011 про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 1699 грн. 92 коп., відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, але відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів. (а.с.6-7).

Оскільки відповідач не провів повну оплату за поставлений товар, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставний товар згідно видаткової накладної №РН-002232 від 30.09.2008 на загальну суму 1699 грн. 92 коп. Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на видаткову накладну №РН-002232 від 30.09.2008 та ст.ст. 509,599,625 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та у судове засідання не прибув.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи те, що зобов'язання сторін договору одна перед одною виконані в момент їх вчинення, договір вважається виконаний сторонами, а саме, відповідно до вимог ч.3 ст. 206 ЦК України, позивач передав позивачу товар відповідно до видатковій накладній №РН-002232 від 30.09.2008 на загальну суму 1699 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с.9).

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця.

Відповідно до п.п.1,2 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Суд вважає, домовленість між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Луганськ Ойл”(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтермет” (відповідач), за якою позивачем відповідачу був поставлений товар на загальну суму 1699 грн. 92 коп. з ПДВ., за своєю правовою природою слід вважати договорами купівлі -продажу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно усної домовленості між позивачем та відповідачем, відповідачу був поставлений товар на загальну суму 219172 грн. 50 коп., що підтверджено накладними (а.с.6-12), а позивач провів часткову оплату за вказаний товар, на суму 193000 грн. 00 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар - масло індустріальне И-30 А на суму 1699 грн. 92 коп., що підтверджено видатковою накладною №РН-002232 від 30.09.2008 на суму 1699 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с.9) за довіреністю №209 від 30.09.2008 (а.с.10), відповідачу виставлений рахунок - фактура №СФ-0002088 від 30.09.2008 на суму 1699,92 грн. з ПДВ (а.с.8), але позивач оплату за вказаний товар не провів.

Разом з видатковою накладною №РН-002232 від 30.09.2008 відповідачу було вручено рахункок - фактуру №СФ-0002088 від 30.09.2008 на суму 1699,92 грн. з ПДВ (а.с.8). Доказами того, що даний рахунок відповідачем було отримано, знаходить своє

відображення безпосередньо у довіреності № 209 від 30.09.2008, виданій відповідачем на отримання від позивача цінностей за рахунком - фактурою № 2088: масло індустріальне И-30А у кількості двісті літрів (а.с.10).

Але, відповідач своє зобовязання за договором не виконав в повному обсязі, оплату за поставлений товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 1699 грн. 92 коп.

Як свідчать матеріали справи, позивачем товар передано відповідачу згідно вищезазначеної видаткової накладної та довіреності (а.с.9-10). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості або якості товару не надходило. Таким чином, позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 692 ЦК України.

Слід зазначити, що в довіреності №209 від 30.09.2008, за якою відповідачем було отримано товар, зазначено особу, уповноважену на отримання товару за вказаним рахунком-фактурою, - ОСОБА_2., але фактично товар було отримано безпосередньо керівником ТОВ «Інтермет», доказом чого є ідентичні підписи в графі «керівник підприємства»у довіреності №209 від 30.09.2008 та у графі «товар отримав»у видатковій накладній №РН-002232 від 30.09.08 на суму 1699 грн. 92 коп.(а.с.9-10).

Крім того, на обох документах - видатковій накладній та довіреності стоїть печатка ТОВ «Інтермет», що також є підтвердженням того, що товар отримано саме відповідачем.

Директор є керівником підприємства та представляє підприємство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними та фізичними особами, органами управління, в суді, отже він має всі повноваження отримувати товар від імені підприємства без довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку з тим, що у договорі купівлі - продажу, а саме: у видатковій накладній №РН-002232 від 30.09.2008 (а.с.9) сторонами не обумовлено строк оплати, позивачем, відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача була направлена вимога № б/н від 23.05.2011 про сплату боргу за поставлений товар у розмірі 1699 грн. 92 коп., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.6-7).

Факт невиконання відповідачем умов Договору купівлі продажу (видаткова накладна №РН-002232 від 30.09.2008 (а.с.9) щодо оплати позивачу за поставлений ним товар у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимога позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1699 грн. 92 коп., нарахована позивачем відповідачу обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, та підлягає стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 04.08.2011 оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермет”, вул. К.Цеткін,11, м. Стаханов Луганської області, код ЄДРПОУ 32122556 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Луганськ Ойл”, вул.Оборонна,34а/312, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 34721094, заборгованість за поставлений товар у сумі 1699 грн. 92 коп. , витрати по держмиту в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено і підписано 09.08. 2011.

Суддя Г.М.Старкова