Рішення № 17558277, 02.08.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р.Справа № 5013/1028/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянувши матеріали справи № 5013/1028/11

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Кіровський", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вільне,

про стягнення 18104,92 грн

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 21.07.2011 № 1053;

від відповідача - участі не брали.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровський" заборгованості в сумі 19522,75 грн, з яких 12960,00 грн основного боргу, 6168,96 грн пені, 257,04 грн 3 % річних, 136,75 грн інфляційних.

11.07.2011 позивач уточнив розрахунок боргу в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені та просить суд стягнути з відповідача 12960,00 грн основного боргу, 4717,44 грн пені, 138,81 грн інфляційних та 288,67 грн 3 % річних.

В судовому засіданні 02.08.2011 представником позивача подано заяву, яка за змістом є заявою про зменшення позовних вимог.

Так, станом на 02.08.2011 позивач просить суд стягнути з відповідача 12960,00 грн основного боргу, 288,67 грн 3 % річних, 4717,44 грн пені, 138,81 грн інфляційних.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (п. 14 Листа ВГСУ від 29.06.2010, № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Відтак, вказана заява позивача прийнята господарським судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт по договору про виконання робіт від 15.08.2010 № 4/10.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, причини неявки не повідомив.

При цьому, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, оскільки матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2011 № 02326350.

Лише в клопотанні від 18.07.2011 № 18/07 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено господарським судом та розгляд справи відкладався, відповідач зазначив про заперечення та невизнання позовних вимог.

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведені норми, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, фактичну можливість подання відповідачем до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/1028/11 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та відкритим акціонерним товариством "Кіровський" (Замовник) укладено договір про виконання робіт від 15.08.2010 № 4/10 (далі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору (пункт 1.1 Договору) сторонами погоджено, що предметом договору є надання послуг з виробничої діяльності по виконанню технологічних операцій по обробітку землі, збиранню врожаю сільськогосподарських культур та заготівлі кормів.

У відповідності до пункту 2.1.1 Договору виконавець зобов'язався провести власною технікою механізовані заходи по обробітку землі та збиранню врожаю сільськогосподарських культур на умовах та погоджених обсягах, зазначених у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вид робіт - дискування.

Згідно пункту 2.2.5 Договору замовник зобов'язався прийняти виконані роботи від виконавця. Здача-приймання робіт оформляється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін. Акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків.

Розділом 3 Договору сторони визначили, що замовник розраховується з виконавцем за фактично виконані обсяги робіт грішми за погодженими цінами на послуги на момент підписання договору шляхом перерахування коштів.

Розрахунки проводяться протягом 30 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що вартість послуг дискування складає 90,00 грн за 1 га.

Укладений між сторонами Договір діє з моменту його підписання до повного його виконання в частині розрахунків.

Умови даного договору погоджені сторонами в результаті вільного волевиявлення, договір підписаний повноважними представниками сторін та їх підписи скріплено відтисками печаток.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У разі якщо відсутній матеріалізований результат, який повинен бути досягнуто шляхом виконання завдання Замовника, то за своєю правовою природою даний договір є договором про надання послуг. Тобто, при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 09.03.2006 у справі № 16/102-05.

Регулювання правовідносин за договорами про надання послуг здійснюється відповідно до глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем зобов'язань за Договором.

Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт від 01.09.2010 відповідачем прийнято виконані позивачем роботи на загальну суму 12960,00 грн, що підтверджується підписом та відтиском печатки на зазначеному акті відповідача.

Згідно даного акта позивачем надано послуги по дискуванню 144 га землі на загальну суму 12960,00 грн, які згідно пункту 3.3 Договору відповідач повинен був сплатити до 13.10.2010 включно.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Поміж тим, відповідачем в установлений договором строк не оплачено надані позивачем послуги на суму 12960,00 грн.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

За даних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12960,00 грн основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 138,81 грн інфляційних за період з листопада 2010 року по червень 2011 року, 288,67 грн 3 % річних за період з 14.10.2010 по 11.07.2011, 4717,44 грн пені за період з 14.10.2010 по 14.04.2011.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи обґрунтованість розрахунку позивача 3 % річних господарський суд задовольняє вимогу про їх стягнення у повному обсязі на суму 288,67 грн.

Поміж тим, за розрахунком господарського суду сума інфляційних збитків за визначений позивачем період складає 920,16 грн, відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних господарським судом задовольняються у межах ціни позову на суму 138,81 грн.

При розгляді позовної вимоги про стягнення пені у сумі 4717,44 грн господарський суд враховує наступне.

У відповідності до положень статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасний або неповний розрахунок замовник сплачує пеню в розмірі 0,2 % неперерахованої суми за кожний день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд враховує, що з урахуванням вказаних вище вимог сума пені, яка має бути нарахована відповідачеві за вказаний позивачем період становить 1007,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задовольняються судом частково на суму 1007,15 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 3710,29 грн слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю їх заявлення.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Кіровський" (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вільне, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00852465) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 12960,00 грн основної заборгованості, 1007,15 грн пені, 288,67 грн 3 % річних та 138,81 грн збитків від інфляції, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 143,94 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 190,48 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3710,29 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 05.08.2011