Рішення № 17557840, 17.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.11 Справа № 22/5009/2308/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, буд. 21, а/с 569)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз 10” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, буд. 8, а/с 660)

про стягнення заборгованості за договором № ТЭ-705 від 01.03.2010р. у розмірі 159 457,78 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 386 від 10.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 2 від 18.03.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал”, Запорізька область, м. Енергодар з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз - 10”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 159457,78 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за договором № ТЭ-705 від 01.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/2308/11, судове засідання призначено на 01.06.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 01.06.2011р. підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та надав заяву, в якій зазначив, що сума основного боргу, а саме 158 813,83 грн. виникла станом на 19.04.2011р., пеня у розмірі 539,53 грн. та 3 % річних в сумі 104,42 грн. були нараховані в період з 19.04.2011р. по 26.04.2011р., за 8 днів прострочки, тому в заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № ТЭ-705 від 01.03.2010р. у розмірі 159 457,78 грн., з яких 158 813,83 грн. основного боргу, 539,53 грн. пені та 104,42 грн. 3 % річних. Заява позивача прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 01.06.2011р. у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 17.06.2011р.

В судовому засіданні 17.06.2011р. з статутних документів відповідача суд встановив, що правильним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз 10”.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, яким вважати: Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз 10”.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які обумовлені наступним. 01.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії № ТЭ-705. Відповідно до п. 1 договору, позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а відповідач зобовязується оплачувати за отриману теплову енергію по встановленим цінам (тарифам) у строки, які передбачені цим договором. Відповідно до п. 6.1. договору, основним документом для сплати є акт наданих послуг. Акт за послуги з постачання теплової енергії виписується відповідачу останнім днем кожного місяця по фактичним показникам засобів обліку в 2-х примірниках. Відповідно до п. 6.1. договору, відповідач зобовязаний протягом трьох робочих днів з дня отримання акта повернути підписаний акт на адресу позивача. Сплата за спожиті послуги проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту і перераховується на розрахунковий рахунок позивача. На виконання умов договору, позивачем у березні 2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 158813,83 грн., що підтверджується відповідними підписаними сторонами актами. Зазначені акти були підписані відповідачем 08.04.2011р., отже відповідно до п. 6.2. договору мали бути оплачені протягом 10 днів з моменту їх підписання. Однак, відповідач свої зобовязання по сплаті у встановлений строк не виконав. На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 158813,83 грн. основного боргу, 539,53 грн. пені, 104,42 грн. 3% річних, всього 159457,78 грн.

Відповідач проти позову заперечив.

Судове засідання, за клопотанням сторін здійснювалось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 17.06.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. КП “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (надалі енергопостачальна організація) та ТОВ “Союз 10” (надалі споживач) уклали договір на постачання теплової енергії № ТЭ-705 (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а споживач зобовязується оплачувати за отриману теплову енергію по встановленим цінам (тарифам) у строки, які передбачені цим договором. Сторони діють відповідно до Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005р. № 2633 та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМ України від 03.10.2007р. № 1198 та «Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007р.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач постачає відповідачу теплову енергію безперебійно, за винятком перерв на проведення ремонтних та профілактичних робіт по графіку, затвердженому місцевими органами влади та в обємах, згідно таблиць № 1, 2.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, які передбачені дійсним договором.

У відповідності до п. п. 5.1. та 5.2. договору, при відсутності засобів обліку, кількість теплової енергії, відпущеної споживачу, проводиться розрахунковим засобом згідно додатків № 1 і № 2, які є невідємними частинами договору, з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря за звітний місяць.

При наявності у споживача засобів обліку, визначення обєму відпуску теплової енергії, проводиться згідно показників засобів обліку останнім днем кожного місяця, при двосторонньому знятті показників засобів обліку зі складанням технічного акту.

Розділом 6 договору передбачено, що основним документом для сплати є акт наданих послуг. Акти споживачу виписуються останнім днем кожного місяця. Акт передається споживачу нарочно або пересилається поштою. Споживач протягом трьох робочих днів з дня отримання акта повертає підписаний акт на адресу позивача. Якщо відповідач відмовився підписати акт, у визначений договором термін, споживач повертає акт з письмовим повідомленням зазначених причин відмови. Позивач повинен розглянути акт з зазначеними причинами та направити споживачу для підписання (п. 6.1.).

Сплата за спожиті послуги проводиться протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту і перераховується на розрахунковий рахунок позивача в сумі, яка зазначена в акті (п. 6.2.).

Сплата за втрати теплової енергії на підігрів ГВС проводиться протягом 10-ти банківських днів з моменту виписки акту і перераховується на розрахунковий рахунок позивача в сумі, яка зазначена в акті (п. 6.3.).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5.)

Позивачем на виконання умов договору відповідачу у березні 2011р. було передано теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 158813,83 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами про постачання та використання теплової енергії по договору № ТЭ-705 від 01.03.2010р. за березень 2011р.: № 1/4-ТЭ 3.2011 на суму 80523,02 грн., № 2/1-ТЭ 3.2011 на суму 17204,28 грн., № 8/1-ТЭ 3.2011 на суму 29356,27 грн., № 9/1-ТЭ 3.2011 на суму 31730,26 грн.

Вище зазначені акти були підписані відповідачем 08.04.2011р., отже у відповідності до п. 6.2. договору, відповідач повинен був сплатити суму 158813,83 грн. до 18.04.2011р. включно.

Відповідач в порушення умов договору, проплату отриманої теплової енергії на суму 158813,83 грн. не здійснив.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 158813,83 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Враховуюче, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобовязань вимога позивача про стягнення 158813,83 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 539,53 грн. за період з 19.04.2011р. по 26.04.2011р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.3. договору, який передбачає, що у випадку несвоєчасної сплати за цим договором споживач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. і ст. 230, 343 ГК України, ст. 550, 551 ЦК України та інших нормативних актів.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону, зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, стягненню підлягає 539,53 грн. пені.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 104,42 грн. 3 % річних за період з 19.04.2011р. по 26.04.2011р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз 10” задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз 10” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, буд. 8, код ЄДРПОУ 35663772) на користь Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, буд. 21, код ЄДРПОУ 32400040) 158813 (сто пятдесят вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 539 (пятсот тридцять девять) грн. 53 коп. пені, 104 (сто чотири) грн. 42 коп. 3 % річних, 1 594 (одну тисячу пятсот девяносто чотири) грн. 58 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.06.2011р.