Рішення № 17557801, 30.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.11 Справа № 22/5009/1876/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до Приватного підприємства “Термінал” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 134, кв. 13; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17, прим. 1)

про стягнення заборгованості за договором № 1778 від 30.09.2002р. в розмірі 10 054,95 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача : Сікора І.В.- юрисконсульт на підставі довіреності № 18/27 від 04.01.2011р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства “Термінал”, м. Запоріжжя про стягнення 9 880,08 грн. основного боргу та 174,87 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/1876/11, судове засідання призначено на 16.05.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.05.2011р. у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 30.05.2011р.

Позивач в судовому засіданні 30.05.2011р. підтримав свої позовні вимоги, які обумовлені наступним. 30.09.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання та використання теплової енергії № 1778. На підставі договору, позивач за період з травня 2009р. по лютий 2011р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 880,08 грн. Відповідач в порушення умов договору, за отриману теплову енергію не сплатив. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 9 880,08 грн. основного боргу та 174,87 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом матеріали не надані. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 9896755 від 06.05.2011р. адресою Приватного підприємства “Термінал” є: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 134, кв. 13. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи закінчено 30.05.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2002р. позивач (надалі –енергопостачальна організація) та відповідач (надалі –споживач) уклали договір про постачання та використання теплової енергії № 1778 (надалі – договір).

Згідно розділу 1 договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку, або розрахунковим способом.

Згідно із п. 5.3. та 5.4. договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до позивача звіт про фактичні показання приладів обліку в термін з 19 по 22 число поточного місяця.

У разі підключення відповідача без приладів обліку теплової енергії до ЦТП (або групи будинків) від загального споживання теплової енергії, визначеної за показаннями приладів обліку ЦТП (або на групу будинків) віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів обліку споживачів, підключених до ЦТП (або групи будинків), а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу без приладів обліку пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктами 6.4. та 6.5. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «МТМ»вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п. п. 6.6 та 6.7. договору, споживач розраховується за показаннями приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладів обліку.

Споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п. п. 6.5., 6.6. цього договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з травня 2009р. по лютий 2011р. на загальну суму 9 880,08 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії за період з травня 2009р. по лютий 2011р. (зазначені акти містяться в матеріалах справи).

На підставі вище зазначеного, відповідачу були виставлені рахунки за період з травня 2009р. по лютий 2011р. на суму 9 880,08 грн., які направлялися позивачем на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних за спірний період.

Відповідач в порушення умов договору, проплату отриманої теплової енергії не здійснив.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у сумі 9 880,08 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії за період з травня 2009р. по лютий 2011р. не підписав та не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Беручи до уваги, що письмових заперечень про підписання акту відповідачем не було надано, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань вимога позивача про стягнення 9 880,08 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 174,87 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.3. договору, який передбачає, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону, зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, фактично стягненню підлягає 174,50 грн. пені. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Термінал” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 134, кв. 13, код ЄДРПОУ 25215173) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 9 880 (дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 08 коп. основного боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 50 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.06.2011р.