Рішення № 17505045, 21.07.2011, Заводський районний суд м. Запоріжжя

___________

Справа № 2-773/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заводський райсуд м.Запоріжжя в складі

судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Фурдак В. И.

Розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укр Сиббанк»за участі третьої особи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним.

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки 27.08.08 укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк»з тих підстав , що відповідно до п. 1.1 зазначеного кредитного Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит однією сумою в іноземній валюті в сумі 25000,00 (Двадцять п'ять тисяч) доларів США. Згідно п. 1.5 кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Згідно п. 1.4 кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі а саме на придбання трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. загальною площею 70,91 кв. м. Кредит надавався строком до 28.08.2023 р. з розміром ануїтетних платежів 310,00 (Триста десять) доларів США.

В забезпечення боргових зобов'язань за кредитним договором № 11371975000 від 27.08.2008 р. між позивачкою та Банком було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 27.08.2008 р. за реєстровим № 4189, згідно якого квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70,91 кв. м. була передана в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

15.02.2010 р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»61050 м. Харків пр. Московський 60 код ЕДРПОУ 09807750 МФО 351005, яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»звернулося до приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 з метою винесення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,91 кв. м. На даний час вищевказаний виконавчий напис знаходиться на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. У вказаній квартирі мешкає позивачка , та члени її родини.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, та єдиною законною валютою виконання грошового зобов'язання згідно ст. 533 Цивільного кодексу України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у валюті США та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність" документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Згідно кредитного договору №11371975000 від 27.08.2008 р. кредит надавався банком на споживчі цілі, тобто умови вищевказаного договору передбачають використання іноземної валюти резидентами на території України як засобу платежу, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії (індивідуальної ліцензії), як це встановлено п. 1.5 "Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого постановою Національного банку України від 14.10.04 № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.04 за № 1429/10028, дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями);

у випадках, передбачених законами України.

Але саме Позичальник є ініціатором одержання кредиту. Отримувачем у валютній операції -надання кредиту в іноземній валюті за кредитним договором № 11371975000 від 27.08.2008 р.. також є Позичальник.

Таким чином , кредитний договір № 11371975000 від 27.08.2008 р. який згідно ст. 202 Цивільного кодексу України є двостороннім правочином - таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. А у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав указаних в позовній заяві.

Представник відповідача пояснив , що вони надали суду наявні у банку ліцензії та підтвердили право надання кредиту в іноземній валюті таким чином вважають безпідставними вимоги позивача про визнання недійсним договорів і інших позовних вимог.

Треті особи в судове засідання не з*явились , про слухання справи повідомлені, своїх заперечень не надали.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає позов що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1 кредитного Договору, укладеного між сторонами по справі, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит однією сумою в іноземній валюті в сумі 25000,00 (Двадцять п'ять тисяч) доларів США. Згідно п. 1.5 кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Згідно п. 1.4 кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі а саме на придбання трикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. загальною площею 70,91 кв. м. Кредит надавався строком до 28.08.2023 р. з розміром ануїтетних платежів 310,00 (Триста десять) доларів США.

В забезпечення боргових зобов'язань за кредитним договором № 11371975000 від 27.08.2008 р. між позивачкою та Банком було укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 27.08.2008 р. за реєстровим № 4189, згідно якого квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70,91 кв. м. була передана в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-неторговельні операції з валютними цінностями;

-операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; -ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів- нерезидентів у грошовій одиниці України; -залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; -залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

-інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства У країни.

Відповідно до ч. 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Оскільки не встановлено недійсності кредитного договору то немає підстав щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Щодо позовних вимог про забов*язання ПАТ «Укрсіббанк»прийняти від позивачки сумму у розмірі 22016,8 долларів США з розстрочкою платежів, то суд вважає їх безпідставними, оскільки такі дії повинні проводитись тільки за домовленістю сторін і на підставі укладеної угоди.

Керуючись ст..ст. 212,215,224,226,228 ЦПК України , ст.ст. 202,203,215,236,524,533,548 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про національний банк України»Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Законом України «Про банки та банківську діяльність» Декретом Кабінету міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укр Сиббанк»за участі третьої особи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:Н.В.Марченко