Постанова № 17479021, 20.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року Справа № 5002-32/1216-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБалюкової К.Г.,

суддівВидашенко Т.С.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 24 травня 2011 року у справі №5002-32/1216-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" (вул. Соханя, 3, місто Ялта, 98635)

про стягнення 54847,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Техком-Україна”, про стягнення 54847,60 грн., у тому числі 50400,00 грн. суми основного боргу, 3146,45 грн. інфляційних втрат, 1301,15 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором № 1 від 01.07.2009 року в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась кредиторська заборгованість в розмірі 50400,00 грн., яка відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вищезазначених сум.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду засновано на актах приймання-здачі виконаних робіт за весь спірний період в яких міститься зазначення про те, що розрахунок за консультаційні послуги здійснений в повному обсязі.

Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року та прийняти нове рішення, задовольнивши його вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що потягло прийняття рішення, що не відповідає фактичним обставинам справи. Апелянт зазначав, що з актів виконаних робіт слідує, що позивач надав консультаційні послуги, розрахунок за які проведений в повному обсязі, із посланням на ту обставину, що розрахунок фактично проведений не був та ці посилання є технічною опискою. За зазначенням позивача, підтвердженням відсутності оплати відповідачем наданих послуг є акт звірки взаєморозрахунків від 31.05.2010 року, яким відповідач визнав заборгованість за надані консультаційні послуги в розмірі 50400,00 грн. та якому суд не надав належної оцінки, тоді як відповідач протягом розгляду справи доказів оплати наданих йому послуг не надав .

До апеляційної скарги позивач долучив копії журналу обліку його доходів та оригінали виписок по його особовим рахункам.

Ухвалою від 15 червня 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі колегії: головуючого судді Балюкової К.Г., суддів Волкова К.В. та Гоголя Ю.М.

Розпорядженням секретаря судової палати від 19 липня 2011 року у звязку з відпусткою судді Волкова К.В. він був замінений на суддю Видашенко Т.С.

У судовому засіданні 30.06.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

У судове засідання 19.07.2011 року представники сторін не зявились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку їх представників не було визнано обовязковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Техком-Україна” (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Консультант) був укладений договір про надання консультаційних послуг в сфері забезпечення безпеки № 1 (далі Договір) (а.с.9-11).

Згідно пункту 2.4 Договору по закінченню строку дії договору та після врегулювання взаєморозрахунків Консультант зобовязаний надати Замовнику акт виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору Замовник зобовязується оплачувати послуги Консультанта згідно виставленого рахунку в розмірі 6800,00 грн. в місяць без ПДВ. Замовник зобовязується сплатити виставлений Консультантом рахунок протягом 5 банківських днів.

Порядок розрахунків між сторонами безготівковий.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 травня 2010 року. Розрахунок між сторонами підтверджується актами виконаних робіт.

В матеріалах справи знаходяться рахунки позивача, видані товариству з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" № 12 від 22.10.2009 року; № 16 від 23.11.2009 року; № 20 від 16.12.2009 року;№ 4 від 22.01.2010 року, № 6 від 18.02.2010року; № 9 від 23.03.2010 року;№ 18 від 25.05.2010 року;№ 12 від 22.04.2010 року на суму 6800 грн. кожний (а.с.14-21).

Також в матеріалах справи знаходяться акти приймання-здачі виконаних робіт № 18 від 31.05.2010 року, № 12 від 31.10.2009 року, № 16 від 30.11.2009 року; № 20 від 31.12.2009 року, № 12 від 30.04.2010 року; № 9 від 31.03.201 року; № 6 від 28.02.2010 року; № 4 від 31.01.2010 року, підписані сторонами Договору, про надання консультаційних послуг належним чином. Крім того, в актах зазначено, що розрахунок за консультаційні послуги, надані за Договором, проведений повністю в сумі 6800 грн. та сторони при підписання акту не мають один перед одним претензій. (а.с.36-43).

Разом з тим, в матеріалах справи знаходиться акт звірки взаєморозрахунків сторін за Договором від 31.05.2010 року, складений за період з 01.07.2009 року по 31.05.2010 року згідно якого сальдо на 31.05.2010 року на користь приватного підприємства ОСОБА_1. складає 50400,00 грн. (а.с.8).

За позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані ним послуги за Договором, посилаючись на їх належне виконання та неоплату їх відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у звязку з наступним.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, 01 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Консультант) був укладений договір про надання консультаційних послуг в сфері забезпечення безпеки № 1.

Отже, між сторонами існували договірні відносин з приводу надання послуг, яки регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 того ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно умов Договору сторін щодо оплати послуг, Замовник зобовязується оплачувати послуги Консультанта згідно виставленого рахунку в розмірі 6800,00 грн. в місяць без ПДВ. Замовник зобовязується сплатити виставлений Консультантом рахунок протягом 5 банківських днів. Порядок розрахунків між сторонами безготівковий (пункти 4.1 та 4.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 травня 201 року. Розрахунок між сторонами підтверджується актами виконаних робіт.

Таким чином, з умов Договору слідує, що розрахунки між його сторонами з приводу оплати наданих послуг здійснюються у безготівковій формі.

Безготівкова форма оплати передбачає переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, отже належним доказом проведення такої оплати є дані з розрахункових рахунків контрагентів за договором.

У звязку з наведеним, судова колегія вбачає помилковість висновків суду першої інстанції при відмові в задоволенні заявлених позивачем вимог, заснованих на проведенні оплати за Договором відповідачем у повному обсязі з огляду на наявність такого зазначення в актах приймання-здачі виконаних робіт (а.с.36-43), оскільки акт є лише доказом виконання та прийняття робіт та не є, виходячи з умов Договору, належним доказом факту оплати.

Оскільки з виписки по особовому рахунку позивача за заявлений у позові період: з жовтня 2009 року по травень 2010 року включено, вбачається, що оплата була проведена лише за листопад 2009 року у сумі 4000 грн. 23.12.2009 року (а.с.82), сума заборгованості відповідача з оплати послуг позивача за вказаний період складає 50400 грн.

Крім того, за актом звірки взаєморозрахунків сторін Договору за весь період його дії, складеним 31.05.2010 року та підписаним обойми сторонами з прикладенням печатки відповідача, сальдо на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. також складає 50400 грн.

Оскільки акт звірки взаєморозрахунків був складений як підсумок взаємовідносин сторін після закінчення дії Договору, отже вже після складання помісячних актів приймання-здачі, судова колегія вбачає достовірність саме його даних відносно проведених оплат відповідачем, що також узгоджується з даними з особистого рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. та даними журналу обліку доходів останнього.

Ухвалою суду від 30.06.2011 року відповідач зобовязувався надати судовій колегії докази проведення оплат за Договором з позивачем, однак вимоги ухвали відповідачем виконані не були, з чого суд апеляційної інстанції вбачає відсутність у відповідача доказів таких оплат за вказаний у позові період.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за період з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. в сумі 50400 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені належними доказами.

Разом з тим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дат направлення позивачем відповідачеві рахунків за виконані роботи, заявлені ним вимоги про стягнення збільшення від інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають через неможливість визначення періоду заборгованості по оплатам.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду у звязку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, прийняття у справі нового рішення у справі про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1, статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у справі №5002-32/1216-2011 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення.

"Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" (вул. Соханя, 3, місто Ялта, 98635, ідентифікаційний код 32836598, МФО 38468, п/р 26009149164001 в ФВАТ "МКБ") на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО 324913, п/р НОМЕР_2, Кримська регіональна філія ВАТ "Кредобанк", місто Сімферополь) 50400,00 грн. заборгованості, 50,40 грн. державного мита та 216,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти вимог позову відмовити".

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати судовий наказ.

Головуючий суддяК.Г. Балюкова

СуддіТ.С. Видашенко

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (вул. Б. Михайлова, 1, кв. 159,Севастополь,99014; АДРЕСА_2)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техком-Україна" (вул. Соханя, 3,Ялта,98635)