Рішення № 17473859, 26.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 липня 2011 р. Справа 7/120/2011/5003

за позовом:Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київв особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Вінниця

до:Приватного підприємства "Добродій", смт. Турбів, Липовецький район. Вінницька область

про стягнення 968,00 грн., зобов'язання виконати умови договору та вчинити певні дії

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

прокуратури: Муранова Л.А. - помічник прокурора Ленінського району м.Вінниці, посвідчення № 51-2011 видане 07.06.2011 року.

позивача: ОСОБА_1 - заступник директора Вінницької філії НАК "Украгролізинг", довіреність № 14/20-6-11 від 11.01.2011 року, посвідчення № 526 видане 02.01.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Прокурором Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Добродій" штрафу в сумі 968,00 грн. та зобов'язати відповідача виконати п. 3.4.7., п. 5.8. договору фінансового лізингу № 2-10-506 стб-пл/791 від 08.10.2010 року та зареєструвати в органах Державного технічного нагляду (предмет лізингу - борони дискові БДН - 2,4 в кількості 2 одиниці).

Ухвалою суду від 15.07.2011 року порушено провадження у справі № 7/120/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.07.2011 року.

26.07.2011 року відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду щодо надання доказів.

Слід зауважити, що ухвалу про порушення провадження у справі від 15.07.2011 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві ( вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513).

Слід вказати, що вказана адреса відповідача ідентична адресі, яка вказана в довідці Головного управління статистики у Вінницькій області від 03.09.2009 року АВ № 193870 (а.с.38, т.1).

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 15.07.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, варто зауважити, що на момент проведення судового засідання 26.07.2011 року конверт з ухвалою суду від 15.07.2011 року не повернувся до суду, що свідчить про його отримання відповідачем.

За відсутності відповідного прокурором та позивачем клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача супровідним листом подано витребувані ухвалою суду від 15.07.2011 року документи. Одночасно да даного листа долучено довідку в якій зазначена інформація щодо сплати ПП "Добродій" штрафу в сумі 968, 00 грн., як зазначає останній кошти поступили на рахунок р/р 2600916276 в ВОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247.

В підтвердження вищенаведеного до супровідного листа долучено платіжне доручення № NOZD 60543 від 25.07.2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.10.2010 року ВАТ "НАК "Украгролізинг", в особі директора Вінницької філії НАК "Украгролізинг" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Добродій" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2-10-506 стб-пл/791, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору "Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Розділом 3 Договору "Права та обов'язки сторін" до обов'язків Лізингоодержувача віднесено, з поміж іншого: своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з Лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежів відповідно до умов Договору; у всіх реєстраційних, бухгалтерських документах Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити запис "Власність ВАТ НАК "Украгролізинг"" (п.п.3.4.3, 3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.4.7. Договору за власні кошти протягом 10-ти календарних днів з дати одержання предмета лізингу зареєструвати його в уповноважених органах із обов'язковою відміткою в талоні тимчасового обліку машини у графі "Особливі відмітки" "Договір фінансового лізингу від 08.10.2010 року № 2-10-506 стб-пл/791 "Без права відчуження " та надати Лізингодавцю підтвердження реєстрації Предмета лізингу (завірену копію реєстраційного документу).

В пункті 4.1 даного договору сторони погодили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової компенсації за організацію поставки Предмета лізингу;

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податковим на додану вартість;

- одноразову комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

В п.4.2 Лізингоодержувач після укладення Договору, на підставі встановленого Лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунок Лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному п. 4,1. даного Договору;

- одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному п. 4.1. даного Договору;

Датою сплати попереднього платежу та одноразової комісії за організацію поставки техніки є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п.4.4 Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

В п.4.3 Договору зазначено, що Лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.

Відповідно до п.5.2 Договору Предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця.

В пункті 5.4 Договору вказано, що Лізингоодержувач не має права передавати Предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати, або в будь-який інший спосіб розпоряджатися чи відчужувати Предмет лізингу без письмового дозволу Лізингодавця.

При порушення справи про банкрутство, арешті, ліквідації чи конфіскації майна Лізингоодержувача Предмет лізингу відокремлюється від майна першого і в тижневий строк повертається Лізингодавцю, при цьому Лізингоодержувач про застосування до нього вищезазначених заходів письмово повідомляє Лізингодавця (п.5.5 Договору).

Згідно п.5.8 Договору Предмет лізингу протягом 10-ти календарних днів з дня одержання підлягає обов'язковій реєстрації в відповідних державних органах за власний рахунок Лізингоодержувача у порядку, встановленому законодавством із обов'язковою відміткою в талоні тимчасового обліку машини у графі "Особливі відмітки" "Договір фінансового лізингу від 08.10.2010 року № 2-10-506 стб-пл/791 "Без права відчуження". Перереєстрація Предмета лізингу на іншу особу без письмового дозволу Лізингодавця забороняється.

19.10.2010 року між сторонами Договору та ВАТ "Луцьке РТП" (завод-виготовлювач) було підписано трьохсторонні акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 відповідно до якого відповідачу було передано Предмет лізингу (сільськогосподарську техніку), зокрема: борін дискових БДН-2,4 в кількості 2 одиниці, вартістю 24 200, 00 грн. за одиницю, на суму 48 400,00 грн. (а.с. 49, т.1).

Відповідно до п.7.2. Договору встановлено, що за ненадання підтверджуючих документів про реєстрацію Предмета лізингу Лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2 (два) % від вартості Предмета лізингу за кожний видаток порушення, що не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку виконання умов Договору.

Таким чином, в зв'язку з невиконанням відповідачем вказаних договірних зобов'язань останньому було нараховано штраф в розмірі - 968,00 грн..

Проте як зазначалося вище відповідач згідно платіжного доручення № NOZD 60543 від 25.07.2011 року сплатив позивачу штраф в сумі 968,00 грн. що вбачається з матеріалів справи. Також факт надходження 968,00 грн. від відповідача підтверджується прокурором та позивачем.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Статтями 10 та 11 названого Закону передбачено права та обов'язки лізингодавця, та лізингоодержувача відповідно.

Зокрема, встановлено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках (п.3 ч.1 ст.11 Закону).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 7 ч.2 ст.11 Закону також передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Разом з тим, статтею 10 Закону лізингодавцю надано право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору (п.п. 5, 6 ч.1 ст.10 Закону).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що після порушення провадження у справі відповідач погасив штраф на суму 968,00 грн. суд зазначає наступне.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення штрафу в сумі 968,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як сума боргу, була фактично ним погашена вже після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач неналежним чином невиконував умови договору п. 3.4.7., п. 5.8. договору фінансового лізингу № 2-10-506 стб-пл/791 від 08.10.2010 року, з урахуванням встановлених обставин та проаналізованого законодавства, суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 26.07.201 року відповідач не подав до суду жодного належного жодного доказу в спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог щодо відсутності предмету спору в зв'язку з погашенням відповідачем штрафу в сумі 968,00 грн..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

26.07.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 49, ст.ст. 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 105, 106 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Приватне Підприємство "Добродій", вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513 (ідентифікаційний номер - 25510665) виконати п. 3.4.7., п. 5.8. договору фінансового лізингу № 2-10-506 стб-пл/791 від 08.10.2010 року та зареєструвати в органах Державного технічного нагляду предмет лізингу - борони дискові БДН - 2,4 в кількості 2 одиниці.

3. Припинити провадження в частині стягнення штрафу в сумі 968 грн. 00 коп. відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. Стягнути з Приватне Підприємство "Добродій", вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513 (ідентифікаційний номер - 25510665) в доход Державного бюджету України 236 грн. 00 коп. державного мита та 187 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 серпня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ПП "Добродій" - вул. Миру, буд. 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513