Рішення № 17473864, 27.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 липня 2011 р. Справа 7/172-10

за позовом: Приватного підприємства "Інтерпром", м.Бар, Вінницька область

до: SHS Chem Tech. s.r.o. Mikoviniho 8 SK - 91701 Trnava Slovak Republic

стягнення 85487,64 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 26.07.2011 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

29.07.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Інтерпром", м.Бар, Вінницька областьпро стягнення з SHS Chem Tech. s.r.o. Mikoviniho 8 SK - 91701 Trnava Slovak Republic 85 487,64 грн. боргу.

Ухвалою від 02.08.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/172-10 та призначено до розгляду на 22.09.2010 року.

На визначену дату представники сторін в судове засідання не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 08.10.2010 року.

Однак в судове засідання призначене на 08.10.2010 року представники сторін повторно не з'явились, причин неявки не повідомили.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на іншу дату з урахуванням неявки представників сторін, неподанням сторонами доказів необхідних для вирішення даного спору по суті та неможливістю вирішення спору в даному судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 08.10.2010 року розгляд справи було відкладено до 21.10.2010 року.

21.10.2010 року в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою від 21.10.2010 року розгляд справи призначено на 16.12.2010 року.

Також в даному судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2010 року з метою надання представником позивача ухвали від 21.10.2010 року з перекладом її на мову держави відповідача-нерезидента.

По закінченні перерви позивач в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав переклад ухвали від 21.10.2010 року.

Ухвалою від 21.10.2010 року зупинено провадження у справі № 7/172-10 з метою повідомлення про час та місце судового засідання відповідача-нерезидента, що потребує за собою звернення господарського суду із відповідним судовим дорученням (про вручення ухвали про призначення судового засідання відповідачу) до компетентного органу іноземної держави.

Ухвалою суду від 16.12.2010 року поновлено провадження у справі.

16.12.2010 року представники сторін в судове засіданні не з'явилися.

Ухвалою від 16.12.2010 року провадження у справі зупинено до 20.01.2011 року.

Ухвалою від 20.01.2011 року провадження у справі поновлено.

20.01.2011 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

При цьому суд констатує, що доказів стосовно належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання матеріали справи не містять.

З метою надання представником позивача ухвали з перекладом її на мову держави відповідача-нерезидента в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2011 року.

Ухвалою від 25.01.2011 року суд з метою належного повідомлення відповідача про час та місце наступного судового засідання та з метою надання останнім документів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також необхідністю забезпечення змагальності судового процесу, враховуючи, що відповідач є нерезидентом прийшов до висновку про необхідність призначення судового засідання на 17.03.2011 року.

02.02.2011 року до суду представником позивача подано переклад ухвали від 25.01.2011 року.

Ухвалою суду від 02.02.2011 року зупинено провадження у справі № 7/172-10 до 17.03.2011 року з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання. При цьому в ухвалі про відкладення провадження від 25.01.2011 року було визначено резервну дату судового засідання - 14.04.2011 року.

Ухвалою від 17.03.2011 року провадження у справі поновлено.

Однак в судове засідання призначене на 17.03.2011 року відповідач не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

При цьому суд констатує, що відомостей про отримання ухвали від 25.01.2011 року відповідачем в матеріалах справи не міститься.

Беручи до уваги вищезазначене ухвалою суду від 17.03.2011 року провадження у справі № 7/172-10 було зупинено до 14.04.2011 року (резервної дати вказаної в ухвалі про відкладення розгляду справи від 25.01.2011 року) на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.04.2011 року провадження у справі поновлено.

Однак в судове засідання призначене на 14.04.2010 року представники сторін в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.

З метою надання представником позивача ухвали з перекладом її на мову держави відповідача-нерезидента в судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2011 року.

27.04.2011 року судом прийнято ухвалу про призначення судового засідання на 23.06.2011 року в зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача та з метою надання останнім документів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також необхідністю забезпечення змагальності судового процесу.

Одночасно ухвалою від 27.04.2011 року зупинено провадження у справі до 23.06.2011 року з метою необхідності забезпечення належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача-нерезидента.

Ухвалою від 23.06.2011 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду 23.06.2011 року з метою надання відповідачем документів необхідних для вирішення даного спору по суті, враховуючи, що відповідач є нерезидентом зупинено розгляд справи до 27.07.2011 року (резервної дати вказаної в ухвалі про відкладення розгляду справи від 27.04.2011 року) на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.07.2011 року поновлено провадження у справі.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

27.07.2011 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в якій останній просить стягнути борг з відповідача в іноземній валюті в сумі 8 516,80 євро в зв'язку з тим, що відповідно до умов Контракту № 1 від 21.12.2009 року розрахунок за поставлену продукцію мав проводитись в іноземній валюті.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 27.07.2011 року представник відповідача не з'явився причин неявки не повідомив хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням наявним в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.12.2009 року між Приватним підприємством "Інтерпром" (Продавець) та SHS Chem Tech. s.r.o. Mikoviniho 8 SK - 91701 Trnava Slovak Republic (Покупець) було укладено контракт №1 (а.с. 22-25).

Відповідно до п.п.1.1 Продавець продає, а Покупець купує нерафіновану соняшникову олію (для подальших технічних цілей або промислового виробництва, крім харчових продуктів) у кількості 44 тонн. +/- 10 % за ціною 66 євро за 1-у тонну з поставною.

Загальна вартість товару по Контракту складає 29 040,00 євро. Кінцева сума визначається по фактично поставленій кількості товару (п. 1.3 Контракту).

Поставка товару по Контракту здійснюється відповідно до умов ІНКО-ТЕРМ DDU (п. 2.1 Контракту).

Згідно п. 2.2 Контракту товар відправляється автомобільним транспортом по 21 тонні +/- 10 %.

Відповідно п. 3 Контакту оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахунку коштів на валютний рахунок Продавця у сумі 29 040,00 євро.

На виконання умов Контракту № 1 від 21.12.2009 року позивачем відповідачу поставлено товар в кількості 20 480 кг. за ціною 0,66 євро за 1 кг. на загальну суму 13 516,80 євро, що підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 18.01.2010 року та митною декларацією № 401040000/2010/000037 від 20.01.2010 року.

Відповідачем за отриманий товар було сплачено 5 000,00 євро, що підтверджується меморіальним ордером № 26_12 від 30.03.2010 року.

Таким чином сума заборгованості становить 8 516,80 євро (13 516,80 євро - 5 000,00 євро).

Слід вказати, що в підтвердження відсутності розрахунків зі сторони відповідача та наявності боргу в розмірі 8 516,80 євро позивачем надано суду довідку щодо руху коштів по взаєморозрахункам № 22 від 26.07.2011 року за підписом директора та скріплену гербовою печаткою підприємства.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами контракту від 18.06.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором установлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 8 516,80 євро правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення передоплати та штрафних санкцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

27.07.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з SHS Chem Tech. s.r.o. Mikoviniho 8 SK - 91701 Trnava Slovak Republic на користь Приватного підприємства "Інтерпром", вул. пролетарська, 14, м. Бар, Вінницька область, 23000, (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30546195) - 8 516,80 євро заборгованості.

3. Стягнути з SHS Chem Tech. s.r.o. Mikoviniho 8 SK - 91701 Trnava Slovak Republic на користь Приватного підприємства "Інтерпром", вул. пролетарська, 14, м. Бар, Вінницька область, 23000, (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30546195) - 854 грн. 88 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 серпня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - Mikoviniho 8 SK - 917 01 Trnava Slovak Republic.