Рішення № 17473849, 26.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 липня 2011 р. Справа 7/94/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", м. Кіровоград

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія", м. Вінниця

про стягнення 694 593,36 грн. згідно договору купівлі-продажу №164/I від 17.06.2010 року

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - директор Вінницького регіонального представництва ТОВ "Агроресурс", довіреність № 76 від 22.06.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 16.08.2010 року.

ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу ТОВ "Агроресурс", довіреність № 13 від 25.08.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 07.05.1998 року.

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 14.06.2011 року, посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_3, виданий УМВС України у Вінницькій області 05.02.2008 року.

ВСТАНОВИВ :

27.05.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", м. Кіровоград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія", м. Вінницяпро стягнення 694 593,36 грн. згідно договору купівлі-продажу №164/I від 17.06.2010 року, з яких 675 422,47 грн. - борг за отриманий товар, 16 062,10 - пеня, 3 108, 79 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 30.05.2011 року порушено провадження у справі № 7/94/2011/5003 та призначено до розгляду на 15.05.2011 року.

14.06.2011 року від директором ТОВ "Компанія "Енергія" через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги не визнає посилаючись на відсутність боргу перед позивачем з огляду на недопоставку товару в обсягах визначених договором.

Ухвалою суду від 15.06.2011 року розгляд справи відкладено до 29.06.2011 року.

В судовому засіданні 29.06.2011 року представником позивача подано заперечення на відзив до позовної заяви та заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить суд в зв'язку з уточненням суми позовних вимог стягнути з відповідача 654 269,01 грн. з яких 625 422,47 грн. боргу за отриманий товар, 24 168,72 грн. пені, 4 677,82 грн. 3% річних.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

З метою надання представникам сторін можливості врегулювання спору мирним шляхом в судовому засіданні 29.06.2011 року оголошено перерву до 04.07.2011 року.

Ухвалою суду від 04.07.2011 року в зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 14.07.2011 року.

14.07.2011 року до господарського суду Вінницької області від позивача надійшла телеграма в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з участю в судовому розгляді по іншій справі.

Ухвалою суду від 14.07.2011 року розгляд справи відкладено до 26.07.2011 року.

26.07.2011 року представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване відсутністю представника позивача в судових засіданнях, що перешкоджає всебічному та повному дослідженню обставин справи та прийняття судом об'єктивного рішення.

Представник позивача проти вищезазначеного клопотання заперечує та просить суд розглядати справу по суті за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача відхиляє його як необґрунтоване.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.06.2011 року муж Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 164/І.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти с/ техніку, а саме: комбайн зернозбиральний New Holland CS-6080 та жатку New Holland GHCP (товар) та сплатити суму коштів.

Згідно п. 2.1 Договору Покупець оплачує товар по цінах, вказаних в Специфікації на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Загальна сума Договору складає 254 000,00 євро, яка складає в гривневому еквіваленті на день, який передує підписанню договору 2 473 960,00 грн. в т. ч. ПДВ 412 326,67 грн. (п. 2.2 Договору).

Поставка товару проводиться за рахунок Продавця за адресою зазначеною у Специфікації, на умовах DDU згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року (п. 3.4 Договору).

Передача товару у користування проводиться на складі Покупця у присутності уповноважених представників обох сторін шляхом підписання акту приймання-передачі товару у користування, що є невід'ємною частиною Договору (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України (гривні), виходячи з середнього курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському валютному ринку України, встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, але не нижче узгодженого сторонами курсу на рівні 9,74 грн. за один євро в наступному порядку:

- сума у розмірі 40 % від суми Договору, що складає 101 600,00 євро в гривневому еквіваленті, Покупець зобов'язується оплатити в строк до 21.06.2010 року;

- сума у розмірі 20 % від суми Договору, що складає 50 800,00 євро в гривневому еквіваленті, Покупець зобов'язується оплатити в строк до 20.09.2010 року;

- сума у розмірі 15 % від суми Договору, що складає 38 100,00 євро в гривневому еквіваленті, Покупець зобов'язується оплатити в строк до 15.11.2010 року;

- сума у розмірі 25 % від суми Договору, що складає 63 500,00 євро в гривневому еквіваленті, Покупець зобов'язується оплатити в строк до 30.03.2011 року.

Розмір середнього курсу продажу валюти (євро) на Міжбанківському валютному ринку України, встановлено на дату, що передує даті здійснення платежу, зазначений на офіційному сайті Українського фінансового сервісу www.ufs.com.ua в розділі "Валюта на УФС", підрозділ "Валютний міжбанк" (п. 4.2 Договору).

Фактом оплати товару є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору за невиконання договірних зобов'язань та порушення строків оплати Покупець несе матеріальну відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З невиконання договірних зобов'язань та порушення троків постачання Продавець несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від вартості товару з кожен день прострочення (п. 6.2 Договору).

Cторонами підписано додаток № 1 (Специфікація № 1) в якому обумовлено найменування товару, кількість, ціну, суму в євро та гривні, терміни постачання та адресу поставки.

За твердженням позивача взяті на себе зобов'язання ним виконано в повному обсязі - товар поставлено згідно договору та специфікації відповідачу.

В підтвердження поставки позивачем надано видаткові накладні № 90336 від 28.09.2010 року та № 1104268 від 30.11.2010 року, довіреність № 101 від 23.08.2008 року.

Відповідно до п.п. 2.2, 4.1 Договору Покупець зобов'язувався перерахувати зазначену в п.2.2 Договору з урахуванням середнього курсу продажу валюти (євро), який визначився на Міжбанківському валютному ринку України, встановленого на день, який передує списанню грошових коштів, але не нижче узгодженого сторонами курсу євро на рівні 9,74 грн. за один євро в строки, зазначені в п.п 4.1.1-4.1.4. Згідно зведеної таблиці «Динаміки та розміру валютного курсу євро на Міжбанківському валютному ринку України" в зазначені в Договорі строки та сума сплати в гривневому еквіваленті складає:

1) 18.06.2010 року - 9,8033 х 101 600,00 євро = 996 015,28 грн.

2) 17.09.2010 року-10,4224 х 50 800,00 євро = 529 457,92 грн.

3) 12.11.2010 року -10,8712 х 38 100,00 євро = 414 192,72 грн.

4) 29.03.2011 року-11,2613 х 63 500,00 євро = 715 092,55 грн..

Таким чином відповідач мав сплатити загалом за отриманий товар 2654758,47 грн..

Натомість за поставлений товар відповідач здійснив частково розрахунок на суму 2029336,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- банківською випискою від 01.07.2010 року на суму коштів у розмірі 987 000,00 грн.;

- банківською випискою від 21.09.2010 року на суму коштів у розмірі 100 000,00 грн.;

- банківською випискою від 07.10.2010 року на суму коштів у розмірі 200 000,00 грн.;

- банківською випискою від 18.10.2010 року на суму коштів у розмірі 194 792,00 грн.;

- банківською випискою від 18.11.2010 року на суму коштів у розмірі 130 000,00 грн.;

- банківською випискою від 23.11.2010 року на суму коштів у розмірі 100 000,00 грн.;

- банківською випискою від 25.11.2010 року на суму коштів у розмірі 50 000,00 грн.;

- банківською випискою від 03.11.2010 року на суму коштів у розмірі 40 000,00 грн.;

- банківською випискою від 06.12.2010 року на суму коштів у розмірі 51 094,00 грн.;

- банківською випискою від 22.03.2011 року на суму коштів у розмірі 50 000,00 грн.;

- банківською випискою від 01.04.2011 року на суму коштів у розмірі 50 000,00 грн.;

- банківською випискою від 19.04.2011 року на суму коштів у розмірі 50 000,00 грн.

- банківською випискою від 15.07.2011 року на суму коштів у розмірі 25000,00 грн..

В рахунок оплати за отриманий товар проведено зарахування на суму 26450,00 грн. згідно службової записки від 22.04.2011 року № 9/27.

Станом на 29.06.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 625 422,47 грн. (2 654 758,47 грн. - 2 029 336,00 грн.).

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із позовної заяви з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 625 422,47 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 625 422,47 грн., як обґрунтовану та правомірну.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24 168,72 грн. пені за період 31.03.2011 року по 29.06.2011 року та 4 677,82 грн. 3 % річних за період з 31.03.2011 року по 29.06.2011 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище в п.6.1 Договору за невиконання договірних зобов'язань та порушення строків оплати на Покупця покладається матеріальна відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою розрахунку пені та 3 % річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірах визначених ним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача викладені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не є переконливими та спростовуються наявними у справі документами.

Так у відзиві відповідач не визнаючи позовні вимоги вказує на те, що згідно видаткових накладних ним отримано лише 1 комбайн та 2 жатки за які він провів повний розрахунок. Відповідач зазначає, що доказів передачі (у відповідності до договору це мало відбуватись за актом приймання-передачі) ще одного комбайна позивач не надав.

Разом з тим оцінюючи наявні у справі докази подані сторонами суд прийшов до переконливого висновку про те, що відповідачу поставлено не 1, а 2 комбайни.

Зокрема до такого висновку суд дійшов враховуючи наступне.

Відсутність акта-приймання передачі комбайна відповідачу позивач пояснює тим, що ряд первинних документів, серед яких і вказаний вище документ, було знищено при пожежі в адмінбудівлі. На підтвердження вказаного позивачем надано відповідні докази (а.с.131-137, т.1).

Відповідно до розділу 5 Договору купівлі-продажу від 17.06.2011 року № 164/І продавець (позивач) взяв на себе здійснювати гарантійне сервісне обслуговування поставленої відповідачу техніки.

Факт сервісного обслуговування двох комбайнів підтверджується наявними у справі доказами - рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами технічного огляду, фотоматеріалами (а.с.105-11, 113-125, т.1).

Господарська операція по поставці 2 комбайнів відповідачу відображена в податковому обліку позивача, що підтверджується долученими до листа від 26.07.2011 року № 1297 документами.

В листі-проханні директор відповідача вказує на придбання 2 комбайнів відносно яких просить позивача здійснити технічне обслуговування (а.с.112, т.1).

Під час розгляду даної справи позивачем було надіслано на адресу відповідача рахунок-фактуру, податкові накладні, акт приймання-передачі в користування 2 комбайна, однак вказані документи не були підписані останнім.

Окрім того суд зауважує, що під час розгляду вказаної справи зі сторони відповідача неодноразово надходили пропозиції про врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Вказане реалізувалось, як у вигляді усних пропозицій представнику позивача в судових засіданнях так і в листах від 01.07.2011 року, від 08.07.2011 року, від 15.07.2011 року, які долучені до пояснення відповідача від 26.07.2011 року.

При цьому на адресу позивача надходили проекти мирової угоди примірник якої було долучено листа від 26.07.2011 року № 1297 і з якої вбачається, що відповідач визнає заборгованість в повній сумі і пропонує розстрочити її сплату до 30.10.2011 року.

Окрім того суд звертає увагу на суперечливість процесуальної позиції відповідача.

Так, у відзиві останній вказує, що не отримував комбайна, і що здійснив переплату на суму 469296,00 грн. (без обґрунтування причин перерахування позивачу такої значної суми протягом тривалого часу).

В подальшому відповідач вчиняв дії по вирішенню даного спору шляхом укладення мирової угоди визнаючи суму заборгованості та просячи її розстрочити.

Приймаючи до уваги наведене вище та оцінюючи вказане в сукупності із іншими обставинами встановленими під час розгляду суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

26.07.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергія", вул. Лебединського, 4 а, м. Вінниця, 21100 (код ЄДРПОУ - 32604143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", вул. Московська, 190, м. Кіровоград, 25018 (код ЄДРПОУ - 31919788) - 625 422 грн. 47 коп. - боргу, 24 168 грн. 72 коп. - пені, 4 677 грн. 82 коп. - 3% річних, 6 542 грн. 69 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 серпня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи