Ухвала суду № 1747020, 20.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2008 року                                                                         справа № 22-а-3134/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Колеснік Г.А.

                                   Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:не з’явивсявід  відповідача:

Юхнов С.Є., Ведмеденко Р.І., Рогдніков А.А.,

Косова Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська   на постанову Луганського окружного адміністративного судувід 7 грудня 2007 року   по адміністративній справі№ 2-а-2233/07 (суддя Ушаков Т.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Східний Торговий Дім „Компаньон” м. Луганськ

до

Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська  

про

скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

      Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року у справі № 2-а-2233/07 (арк. справи 210-212) задоволені позовні  вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний Торговий Дім „Компаньон” (арк. справи 2-8) до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення–рішення від 28 вересня 2007 року № 0000192320/0 (арк. справи 143), від 28 вересня 2007 року № 0000192320/0 (арк. справи 143), яким зменшено суму бюджетного відшкодування за червень та липень 2007 року, з мотивів безпідставності їх визначення.

      В апеляційній скарзі (арк. справи 217-218) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на її прийняття судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволені позовних вимог.        

       Позивач у письмових запереченнях просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, а також просив розглянути справу без участі його представника.

       Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

     Товариства з обмеженою відповідальністю „Східний Торговий Дім „Компаньон” є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ за номером 33352684 (арк. справи 9-24), є платником податку на додану вартість з 30 березня року.

     На підставі висновків акту перевірки від 24 вересня 2007 року (арк. справи 31-67), складеного за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період травень-липень 2007 року згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, керівником податкового органу прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 149).

      Підставою зменшення бюджетного відшкодування податковим органом визначені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

      Підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170 грн. не визначена.

      Позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість за травень 2007 року (арк. справи 25-26), червень 2007 року (арк. справи 27-30), липень 2007 року.

      Порушення, що призвели до зменшення бюджетного відшкодування червня та липня 2007 року, викладені у акті перевірки (арк. справи з 50-66).         

      Згідно договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 1/05 від 3 травня 2007 року (арк. справи 72-77), укладеному між приватним виробничо-комерційним підприємством «Укрпромторг» як Продавцем і позивачем як Покупцем, була здійснена господарська операція по передачі товару (комплекс генерації пружніх хвиль «оптимагазоресурс–агро») у кількості 4 штук за ціною 1285000грн. (без ПДВ) загальною вартістю 5140000 грн., у тому числі товар вартістю 5140000 грн.,  ПДВ – 1028000 грн. Факт здійснення операції посвідчується видатковою накладною № 1 від 3 травня 2007 року (арк. справи 78), актом приймання–передачі від 3 травня 2007 року, аналогічна операція здійснена за накладною від 31 травня 2007 року № 6 (арк. справи 84-85). Вартість товару була оплачена 30 травня 2007 року.  

     Пунктом 2.1 договору передбачений продаж товару на умовах товарного кредиту.

     Відповідно до акту № 01-30/05 від 30 травня 2007 року сума відсотків за товарним кредитом з 4 травня 2007 року по 30 травня 2007 року складає 4814315 грн. 03 коп. (у тому числі податок на додану вартість 802385 грн. 84 коп., актом № 02-31/05 сума відсотків розрахована за користування товарним кредитом з 4 травня 2007 року по 31 травня 2007 року у сумі 1224721 грн. 01 коп., у тому числі податок на додану вартість 204120 грн. 17 коп. Таким чином, у травні вартість отриманого товару склала 6168000 грн., у тому числі податок на додану вартість 1028000 грн., сума нарахованих відсотків товарного кредиту склала 6039036 грн. 04 коп., у тому числі податок на додану вартість 1006506 грн. 01 коп. Нараховані відсотки були оплачені в повному обсязі 31 травня 2007 року.

      Відповідно до акту № 01-26/06 від 26 червня 2007 року сума відсотків за товарним кредитом становить 4819176 грн., у тому числі податок на додану вартість 803196 грн., актом № 01-27/06 нараховані відсотки за товарним кредитом становлять 1219680 грн., у тому числі податок на додану вартість 203280 грн.

      Вартість товару разом з нарахованими відсотками за користування товарним кредитом була сплачена позивачем 26 та 27 червня 2007 року (арк. справи 86-89) шляхом перерахування готівкових коштів на користь продавця. Платіжні доручення, які посвідчують факт сплати, долучені до матеріалів справи (арк. справи 93-115). Вартість отриманого у червні товару склала 6168000 грн., у тому числі податок на додану вартість 1028000 грн., сума нарахованих відсотків товарного кредиту 6038856 грн., у тому числі податок на додану вартість 1006476 грн.

      На виконання умов наведеного договору Продавцем були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит травня та червня 2007 року.

     Всі господарські операції повно та всебічно досліджені актом перевірки.

     Проблемою спору є правомірність (або неправомірність) формування позивачем податкового кредиту за наслідками придбання товару на умовах товарного кредиту, в частині сплаченого ним податку на додану вартість, що припадає на товарний кредит, з врахуванням того, що у подальшому придбаний позивачем товар був проданий, без збільшення вартості проданого товару на суму товарного кредиту.

     Податковий орган вважає, що продаж товару без збільшення його вартості на суму податкового кредиту, посвідчує порушення пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не є діяльністю направленою на отримання прибутку та порушує норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки продаж товару без відсотків спростовує мету їх придбання як таку, що пов’язана з їх подальшим використанням в оподаткованих операціях.

     З урахуванням стану податкового обліку, саме зазначені операції вплинули на зменшення суми бюджетного відшкодування червня у сумі 1001536 грн., і як наслідок цього, зменшене бюджетне відшкодування липня 2007 року у сумі 1000389 грн. з посиланням на приписи підпункту 7.7.2 «б» підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».  

     Згідно підпункту 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі – Закон № 334) (норма застосовується відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), товарний кредит розглядається як товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

     Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин додатковою угодою від 31 травня 2007 року, сторони по договору купівлі-продажу обумовили нарахування відсотків товарного кредиту і нарахування їх у розмірі 3,6% від вартості отриманого товару (з урахуванням податку на додану вартість) за кожний день користування товарним кредитом за період, починаючи з дня поставки товару та закінчуючи днем погашення суми заборгованості за поставлений товар включно. Тобто строк кінцевого розрахунку визначений днем погашення заборгованості, що спростовує доводи податкового органу щодо невизначеності строку кінцевого розрахунку.

     У Законі України № 334 валові витрати виробництва та обігу, що сплачуються (нараховуються) платником податку у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), регулюються статтею 5 і розглядаються як будь-які витрати платника у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

     Згідно з підпунктом 5.5.1 пунктом 5.5 статті 5 Закону України № 334 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі, за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

     Враховуючи наведене, відсотки по товарному кредиту понесені у зв’язку з господарською діяльністю.  

     Враховуючи поняття терміну визначення товарного кредиту та положення пункту 7.3 статті 7 Закону України № 168, дата виникнення податкових зобов’язань по товарах, які передаються на умовах товарного кредиту припадає на дату відчуження (відвантаження) таких товарів. Строк  проведення позивачем розрахунків за отримані товари не змінює терміну нарахування податкових зобов’язань. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, є або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

    Виходячи з наведеного та приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168, колегія суддів вважає, що нараховані (сплачені) проценти за наданий товарний кредит включаються до вартості матеріальних цінностей, в тому числі і до вартості основних фондів, в момент передання резидентом або нерезидентом права власності на матеріальні цінності, незалежно від часу погашення заборгованості за нарахованими процентами.

      Колегія суддів вважає, що нарахування процентів невід’ємно пов’язане з придбанням товару, є умовою його придбання, подальший продаж товару доводить його використання в оподаткованих операціях, що спростовує посилання податкового органу на порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

    Як суми, що сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю) відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) 9 «Запаси», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/40044) відсотки за товарним кредитом включаються до первісної вартості запасів. Зазначене доводить, що у межах спірних відносин порушення може стосуватися виключно правильності формування податкового зобов’язання при продажу товарів, а не податкового кредиту при його придбані.      

     Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту травня та червня 2007 року, жодні підстави для виключення його зі складу податкового кредиту відсутні.

     Приписи підпункту «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» наголошують на тому, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то залишок від’ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Правомірність формування податкового кредиту доводить правомірність визначення бюджетного відшкодування деклараціями за червень та липень 2007 року.  

      Представники податкового органу під час апеляційного провадження надали лист начальника ВПМ по обслуговуванню Фастівського району, належність інформації, що міститься в листі, стосовно предмету доказування, всупереч приписам частини 1 статті 70 КАС України, податковим органом не доведена.           

     Колегія суддів зазначає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач порушив норми пункту 6.1 статті 6 Закону України № 2181, не визначивши підставу застосування штрафної (фінансової) санкції.

     Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив всі обставини справи, та прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

     Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі                      м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року у справі № 2-а-2233/07 – залишити без задоволення.

       Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року у справі № 2-а-2233/07 – залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2008 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Г.А. Колеснік

                                                                                                                  Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно:

Суддя                                                         Р.Ф. Ханова