Постанова № 1747013, 18.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Постанова

Іменем України

18 березня 2008 року                                                                             справа № 22-а-2409/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Колеснік Г.А.

                                   Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.

за участю прокурора:

представників: Завгородня Т.В. – за посвід. № 3170від позивача: Желніна В.В. – за дов від 01.08.2007р.

 Ярош В.І. – за дов від 01.08.2007р.від відповідача:

 Козіна Ю.Є. -  за дов. від 25.09.2007р.

 Горбова Н.В. – за дов від 25.09.2007р.  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран”                               м. Артемівськ     на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 26 листопада 2007 року  по адміністративній справі№ 2-а-3569/07 (суддя Галатіна О.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран”                               м. Артемівськ   

до

Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА: 

       Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3569/07 (арк. справи 148-154) відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран” до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2007 року                                        № 0000652342/0, з мотивів обґрунтованості та правомірності його прийняття.

      В апеляційній скарзі (арк. справи 158-161) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним податкове повідомлення–рішення від 14 червня 2007 року                      № 0000652342/0, предметом якого визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 111027 грн., у тому числі основного платежу 74018 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37009 грн., посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для  відмови у задоволенні позовних вимог, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зазначена помилковість висновків суду, на думку товариства, полягає у тому, що відповідач безпідставно визначив податкові зобов’язання за наслідками зменшення податкового кредиту, сформованого за трьома податковими векселями, в порушення правил абзацу 7 підпункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість». 

     Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу, викладені в апеляційній скарзі доводи відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.  

      Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

     Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24157597, є  платником податку на додану вартість з 26 вересня 1997 року.

     Як платник податку на додану вартість позивач при здійсненні імпортних операцій, які є об’єктом оподаткування податку на додану вартість, здійснив під час митного оформлення товарів у вересні, жовтні та листопаді 2005 року поставку податкових векселів митному органу: 1 вересня 2005 року на суму 23134 грн. 44 коп. зі строком погашення 30 вересня 2005 року (арк. справи 115), 4 жовтня 2005 року на суму                     22222 грн. 00 коп. зі строком погашення 2 листопада 2005 року (арк. справи 116), 15 листопада 2005 року  на суму 28662 грн. 13 коп. зі строком погашення 14 грудня 2005 року.  

     Згідно з приписами абзацу 7 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен був включити суми податку на додану вартість, зазначену у податкових векселях, до складу податкових зобов’язань в декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2005 року. Фактично зазначені суми були включені до податкових зобов’язань серпня, вересня, жовтня 2005 року.  

      Сума зазначених векселів включена позивачем до складу податкового кредиту вересня, жовтня, листопада 2005 року відповідно до абзацу 6 пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

      Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

      Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

       Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», ним, серед іншого, визначаються особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку звітності та внесення податку в бюджет.

       Відповідно до пункту 1.16 статті 1 зазначеного Закону податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

      Частиною другою зазначеного пункту передбачено, що сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

      Зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації, але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

     Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року № 1104 (із наступними змінами та доповненнями), (надалі - Порядок) відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Аналіз приписів зазначеного пункту та Порядку посвідчують, що видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна інспекція за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість. Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, встановлені для первинних бухгалтерських документів (пункти 6, 11 Порядку).

      Погашення податкових векселів здійснюється відповідно до приписів пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», які передбачають декілька засобів такого погашення, в залежності від певних обставин. Один із засобів дострокового погашення векселя, передбачений абзацом сьомим даного пункту, визначає,  якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша, ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

      Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування на день поставки податкових векселів органами митного контролю у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

     Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

    Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, прийняв спірне податкове повідомлення-рішення (арк. справи 66). При цьому обчислення податку за перевіряємий період (квітня 2005 року по грудень 2006 року) здійснене податковим органом без врахування факту формування податкових зобов’язань за цими ж векселями. Встановивши порушення у термінах формування позивачем податкових зобов’язань та податкового кредиту за векселями, податковий орган визначив суму податку, виходячи виключно з податкового кредиту, без врахування зобов’язань, чим порушив приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначений порядок обчислення і сплати податку.

       Колегія суддів дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України).

       Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.   

       Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3569/07 задовольнити.

       Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-3569/07.

       Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран” до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2007 року                                        № 0000652342/0 задовольнити повністю.

      Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції від 14 червня 2007 року № 0000652342/0, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 111027 грн., у тому числі за основним платежем 74018 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37009 грн.

     Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Уран” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

     Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 березня 2008 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2008 року.

      Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Г.А. Колеснік

                                                                                                                 Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно:

Суддя                                                            Р.Ф. Ханова