Постанова № 1747014, 31.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Постанова

Іменем України

31 березня 2008 року                                                                         справа № 22-а-2622/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                      Василенко Л.А.

                                   Дяченко С.П.                      

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Гуляєв О.О. – за дов. від 27.03.2008р.

Саленко О.О. – за дов. від 15.08.2007р.

Кочергіна Л.О. – за дов від 31.03.2008р.від відповідача:Ваховська Г.О. – за дов від 24.01.2008р.

Колеснікова В.В. – за дов від 29.11.2007р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька   на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 20 грудня 2007 року по адміністративній справі№ 2-а-2375/07 (суддя Шальєва В.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ДонМеталЗбут” м. Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька  

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

      Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року у справі № 2-а-2375/07 (арк. справи 218-225) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДонМеталЗбут” (арк. справи 1-4) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, визнані протиправними податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2007 року:

- № 0002452340/0, предметом якого визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 279957 грн., у тому числі податку на додану вартість в розмірі 186638 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93319 грн. (арк. справи 35);

- № 0002442340/0, предметом якого визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 466089 грн., у тому числі 310726 грн. податку та 155363 грн. штрафних (фінансових) санкцій (арк. справи 36).

      Мотивами задоволення позову суд першої інстанції визначив безпідставність прийняття податкових повідомлень-рішень.

       В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 230-231) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

      Позивач проти доводів скарги заперечував, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, вважає судове рішення таким, що прийняте відповідно до закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

      Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.  

      Товариство з обмеженою відповідальністю „ДонМеталЗбут” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30736264, перебуває на податковому обліку ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 17 лютого 2000 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 8 червня 2000 року.                    

      За результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року результати якої викладені в акті перевірки від 1 червня 2007 року (арк. справи 5-34, надалі - акт перевірки), заступником начальника державної податкової інспекції (відповідача у справі) 11 червня 2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення (арк. справи 35,36) згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України                    № 2181), якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

      Щодо податку на прибуток.   

      Податковим повідомленням рішенням № 0002442340/0 від 11 червня 2007 року (арк. справи 36) у якості підстав визначення податку у сумі 311245 грн. наведені норми підпункту 1.20 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, 5.9, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.9.1, 7.9.2 пункту 7.9 статті 7, пункту 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

      Позивач згідно договору генерального підряду № 1 від 11 квітня 2005 року отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Донбасу» 24 квартири площею 1659 кв. м. (арк. справи 12), за ціною 1992 грн. за один квадратний метр. У серпні та грудні 2006 року позивач реалізував за договорами купівлі-продажу відповідно 861 кв. м. та 213,5 кв. м. за ціною 1542 грн.  

      На думку податкового органу, позивачем неправильно сформована база оподаткування внаслідок невірного застосування правил звичайної ціни, якою є ціна продажу ідентичних квартир (арк. справи 18), внаслідок чого валовий дохід занижений за 9 місяців 2006 року на 1097055 грн., за 2006 рік на 1178465 грн.

    Колегія суддів не приймає посилання позивача на приписи пункту 1.20, і вважає, що позивачем безпідставно застосовані пункти 1.20.1 та 1.20.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом фактичного застосування непрямих методів при обчисленні податку на прибуток за спірними операціями з огляду на аналіз зазначених норм, а також підпункту 1.20.5-1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого передбачають, у випадку якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними  положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом (в редакції Закону України № 1957-4 від 1 липня 2004 року).

      Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044) чиста вартість реалізації запасів (пункт 4 передбачає, що це у тому числі активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності), це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

       Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що чиста вартість реалізації одного метра житлової площі складає 1692 грн., що доводить необхідність визначення бази оподаткування саме з наведеної вартості, оскільки реалізація здійснена за ціною 1542 грн. за один квадратний метр (саме із розрахунку даної продажної вартості) була сформована база оподаткування податком на прибуток позивачем. Сума податку на прибуток за даною операцією складає за 3 квартал 2006 року 32288 грн., за 4 квартал 8006 грн.   

    На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правильно надана правова оцінка спірним операціям. 

    Донарахування податку на прибуток у сумі 313 грн. (за 9 місяців 2006 року) здійснене відповідачем, внаслідок встановлення порушення при формуванні валових витрат (встановлений факт їх завищення), пов’язаний з оплатою реклами. Під час апеляційного провадження встановлено, що витрати по сплаті реклами не відносились позивачем до складу валових витрат взагалі, внаслідок чого їх виключення здійснене безпідставно. Актом перевірки, документи якими встановлений факт включення витрат до складу валових, не передбачений, внаслідок чого донарахування податку у сумі 313 грн. є безпідставним.

      Донарахування податку у сумі 727 грн. за оформлення свідоцтв, внаслідок завищення валових витрат півріччя 2006 року не є спірним, і визнається позивачем.

      Донарахування податку у сумі 15589 грн. за 1 квартал 2006 року пов’язане з порушенням пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (арк. справи 20), визначення податку обумовлене збільшенням вартості водоводу на індекс інфляції – 62357 грн. 45 коп.

      Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості  зокрема товарів, на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом.

      Абзацом четвертим передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

      Абзацом п’ятим передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок такого ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

      Аналіз вищенаведених норм доводить, що оцінку спірних відносин можливо здійснити при наявності встановлення наступних обставин: відносяться чи ні витрати до валових витрат, за якою подією сформовані зазначені витрати (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), балансова вартість запасів на кінець та початок звітного періоду.

      Аналіз акту перевірки посвідчує неповне дослідження податковим органом даних бухгалтерського та податкового обліку позивача, що доводить його невідповідність вимогам Порядку проведення перевірок, внаслідок чого висновки податкового органу є передчасними, і неповними як висновки, які здійснені без дослідження всіх складових.

      Колегія суддів зазначає, що актом перевірки всупереч приписам пункту 5.9 вищезазначеної статті 5 обчислення приросту убутку здійснене по залишкам на початок звітного періоду без врахування того, що на кінець попереднього звітного періоду, а саме 2005 року правомірність визначення зазначених залишків не спростована податковим органом. Колегія суддів зазначає, що визначення залишків на початок податкового року (кварталу) як звітного періоду, без врахування залишків на кінець звітного податкового року, є грубим порушенням зазначених вище норм.

      Посилання податкового органу на приписи абзацу сьомого пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають не зміну балансової вартості запасів у випадку прийняття рішення платником податків про уцінку (до оцінку) запасів, колегія суддів не приймає з огляду на відсутність зазначених підстав оскільки відповідного рішення позивач як платник податків не приймав.

      Суть спірної операції полягає у тому, що придбавши за договором купівлі-продажу нематеріальні активи (водовод) підприємство збільшувало водовод на індекс інфляції, правомірність нарахування якої не спростовується податковим органом. Демонтаж труб та їх продаж здійснювався позивачем з урахуванням збільшеної вартості (на індекс інфляції), за фактом продажу демонтованих труб позивач формував валові доходи.

      Враховуючи зазначене, підстави для донарахування податку на прибуток на суму  15589 грн. відсутні.

      З урахуванням зазначеного, визначення податку на прибуток у сумі 41021 грн. є правомірним, у сумі 270224 грн. є безпідставним. Правомірність визначення податку у сумі 41021 грн. обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20511 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181, у частині 154307 грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним, з огляду на відсутність об’єкту застосування штрафу, а саме правомірно визначеної суми податку податковим органом.     

       Щодо податку на додану вартість.

       Податковим повідомленням–рішенням № 0002452340/0 від 11 червня 2007 року визначений податок на додану вартість у сумі 187053 грн. (арк. справи 35), з визначенням правової підстави їх прийняття норм пункту 4.1, 4.3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

      Податковим органом у квітні та серпні 2006 року донарахований податок на додану вартість, відповідно у сумі 117751 грн. та 68470 грн., внаслідок заниження позивачем податкових зобов’язань, нарахованих по факту отримання від Фонду фінансування будівництва коштів у розмірі 706506 грн. 28 коп. та 410822 грн. 66 коп. за виконані підрядні роботи. Під час апеляційного провадження встановлено, що по зазначеним роботам (за першою з подій) були сформовані зобов’язання, а саме по даті фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку, відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

      Враховуючи зазначене, підстави для визначення податку по самому факту отримання коштів є безпідставним. Податковим органом помилково сам факт отримання коштів покладений в основу обкладанням податку, без аналізу господарської операції, за що отримані кошти, та без врахування цивільно-правової можливості здійснення зазначеного перерахування третьою особою, в межах цивільно-правових відносин.

     Безпідставним також є зменшення податкового кредиту позивача у серпні 2006 року за отримання рекламних послуг на 416 грн., внаслідок того, що податковий кредит на зазначену суму у даному періоді позивач не формував.

     Враховуючи зазначене, донарахування податку на додану вартість у сумі 186637 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 93320 грн. є безпідставним.    

     На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

       Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.    

      Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

      Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі                м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року у справі № 2-а-2375/07 – задовольнити частково.

     Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року у справі № 2-а-2375/07.

      Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДонМеталЗбут” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2007 року № 0002452340/0 та № 0002442340/0 задовольнити частково.

      Визнати частково недійсним податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 11 червня 2007 року № 0002452340/0 щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі  186637 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93320 грн.

      Визнати частково недійсним податкове повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьку від 11 червня 2007 року № 0002442340/0, предметом якого визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 270224 грн. основного платежу та 154307 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

       В іншій частині позовних вимог відмовити.

       Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДонМеталЗбут” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн.

       Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 березня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена 31 березня 2008 року.   

       Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      Л.А. Василенко

                                                                                                                 С.П. Дяченко

З оригіналом згідно:

Суддя                                                             Р.Ф. Ханова