Постанова № 1746994, 11.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.06.2008 р. № 8/192

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін

від позивача: Собко О.В. за дов. № 2-15д від 24.12.2007 р.

від відповідача: Пікалов О.В. за дов. № 1011/10/10 від 03.04.2008 р., Демчан А.В. за дов. № 3281/10/10-014 від 16.10.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонного податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001061501/0 від 14.08.2007 р., № 0001071501/0 від 14.08.2007 р., № 0001081501/0 від 14.08.2007 р., № 0001061501/1 від 16.10.2007 р., № 0001071501/1 від 16.10.2007 р., № 0001081501/1 від 16.10.2007 р., № 0001061501/2 від 21.11.2007 р., № 0001071501/2 від 21.12.2007 р., № 0001081501/2 від 21.12.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рентна плата не є податком, збором, обовязковим платежем, оскільки її справляння не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за прострочку сплати рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при перевірці ним було встановлено, що позивачем були порушені граничні строки сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, а тому відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивача було зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001061501/0 від 14.08.2007 р., № 0001071501/0 від 14.08.2007 р., № 0001081501/0 від 14.08.2007 р., № 0001061501/1 від 16.10.2007 р., № 0001071501/1 від 16.10.2007 р., № 0001081501/1 від 16.10.2007 р., № 0001061501/2 від 21.11.2007 р., № 0001071501/2 від 21.12.2007 р., № 0001081501/2 від 21.12.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт «Про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат»№ 152/15-121/30019775 від 14.08.2007 р.

На підставі акту були винесені наступні податкові повідомлення-рішення № 0001061501/0 від 14.08.2007 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні на суму 240576,61 грн. згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-ІІІ); № 0001071501/0 від 14.08.2007 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 349411,43 грн. згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ; № 000181501/0 від 14.08.2007 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 317393,57 грн. згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Позивач не погодився з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 № 2181-ІІІ., за результатами оскарження податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2007 р. № 0001061501/1, № 0001071501/1, № 0001081501/1 та від 21.12.2007 р. № 0001061501/2, № 0001071501/2, № 0001081501/2.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Суд погоджується з висновками відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків по сплаті рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать і рентні платежі.

Згідно із частиною 6 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування”, порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Частиною 3 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 30.11.2006 року №398-У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" встановлено, що у 2007 році суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту.

“Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 256).

Згідно з пунктами 6 і 7 зазначеного Порядку № 256, податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками податків до Державного бюджету України 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 8 “Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат”, № 256, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники податків відповідно до законодавства.

У преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 названого Закону передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем було допущено затримку сплати узгодженого податкового зобовязання наступних рентних платежів:

-рентної плати за газовий конденсат на 28 днів, таким чином зобовязання по сплаті штрафу становлять 317393,57 грн. (10 % від погашеної суми податкового зобов`язання);

-рентної плати за нафту від 25 до 29 днів, отже позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 177599,98 грн. (10 % від погашеної суми податкового зобов`язання).

Як зазначив відповідач, Валківське відділення Нововодолазької МДПІ керуючись пп. 14.5.1 п. 14.5 ст. 14 Закону № 2181-ІІІ, пп.4.3 п.4 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобовязань платників податків, п.2.3 договору про розстрочення податкових зобовязань від 02.03.2007 р. № 1 та рішення ДПА у Харківській області від 13.07.2007 р. № 2/ск про застосування розстрочення податкових зобовязань прийняло рішення про дострокове розірвання даного договору. Розстрочені суми по рентній платі за нафту (21060100) скасовані в повному обсязі з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний термін користування розстроченням по обліковій картці платника: 629766,3 грн. скасована сума розстрочених зобовязань та 2650,19 грн. нарахована сума відсотків. Від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишилися несплаченими, нараховується пеня та штрафні санкції у розмірах, передбачених чинним законодавством України (пп. 4.7 п. 4 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобовязань платників податків).

Позивачем було допущено затримку сплати скасованої суми розстрочених зобовязань з рентної плати за нафту на 18 днів, отже позивач має сплатити штраф у розмірі 629766,3 грн. (10 % від погашеної суми податкового зобов`язання), всього сума за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за нафту складає 240576,61 грн.

А також, рентної плати за природний газ від 24 до 28 днів, таким чином, позивач має сплатити штраф у розмірі 308814,03 грн. (10 % від погашеної суми податкового зобов`язання).

Відповідно до п. 3.2, 4.4 та 4.5 “Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою "Ш", яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції. У той же день таке повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків.

Таким чином, застосовуючи до позивача штрафної санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування. Отже, дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень рішень відповідають чинному законодавству.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 20.06.2008 р.