Постанова № 1746993, 03.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.06.2008 р.                                                                                                     № 9/200

09:54

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 13.12.2007 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:

Від позивача:          Садовніков Є.М.                     

Від відповідача:          Хмелик Л.О. (довіреність № 78/10-021 від 02.06.2008 р.)

                              Пильгун О.О. (довіреність № 54/9/10-021 від 14.03.2008 р.)

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 13.12.2007 р.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем правомірно віднесено витрати до валових.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки при проведенні перевірки позивача останнім не надано документи, що підтверджують суми валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Актом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. № 243/23-50/31955758 від 30.11.2007 р. встановлено порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою          Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428.

У ході перевірки внаслідок недодержання підприємством п.п. 4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.п. 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не віднесено до валового доходу прибуток, отриманий в результаті перерахунку балансової вартості іноземної валюти по валютному рахунку на дату закінчення звітного періоду на суму 31 448.00 грн., в тому числі за 3 квартал 2004 р. –713,00 грн.; 4 квартал 2004 р. –235,00 грн.; 1 квартал 2005 р. –1400,00 грн.; 2 квартал 2005 р. -12121,00 грн.; 4 квартал 2005 р. –7614,00 грн.; 1 квартал 2006 р. –3827,00 грн.; 2 квартал 2006 р. –280,00 грн.; 1 квартал 2007 р. –3771,00 грн.; 2 квартал 2007р. –1487,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат, витрати, які не підтверджені відповідними обліковими документами та актами виконаних робіт на суму –16 600,00 грн. за 4 квартал у тому числі: 15 000,00 грн. - відсутній акт виконаних робіт по технічному переводу тексту від 22.12.2004 р., 600,00 грн. - відсутній акт виконаних робіт по наданню оренди приміщення за 4 квартал 2004 р.

Отже, перевіркою визначено об'єкт оподаткування з податку на прибуток з урахуванням порушень п.п. 4.1.3 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств», вказаних у п.3.1.1 та п.3.1.2 акту перевірки в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 12 012,00 грн. у тому числі:

- 3 квартал 2004 р. - 153,00 грн.;

- 4 квартал 2004 р. - 4284,00 грн.;

- 1 квартал 2005 р. - 325,00 грн.;

- 2 квартал 2005 р. - 3 005,00 грн.;

- 4 квартал 2005 р. - 1904,00 грн.;

- 1 квартал 2006 р. - 956,00 грн.;

- 2 квартал 2006 р. - 71,00 грн.;

- 1 квартал 2007 р. - 942,00 грн.;

- 2 квартал 2007 р. –372,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 243/23-50/31955758 від 30.11.2007 р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 13.12.2007 р. за порушення п.п. 4.1.3. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.. 5, п.п.7.3.1., п.п. 7.3.3. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 18018,00, з яких 12012,00 грн. –основний платіж, 6006,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі, оскільки всі документи, що підтверджують суми, віднесені до складу валових витрат, наявні у позивача.

Разом з тим представник позивача зазначив, що на вимогу інспекторів податкової служби такі документи ним інспекторам не надавалися. Причиною їх ненадання позивачем зазначено те, що зазначені документи не могли знайти.

Отже, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про недоведеність позивачем під час перевірки обґрунтованості віднесення відповідних витрат до валових, з огляду на відсутність відповідних підтверджуючих документів.

Також представник позивача в судовому засіданні повідомив, що на день розгляду справи позивач не звертався до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва із заявою та доданими документами, які не були пред’явлені на час проведення перевірки, що підтверджують суми, які віднесені до валових витрат.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Положеннями пункту 7.3.1. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Пунктом 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у порядку, встановленому чинним законодавством України, з дотриманням принципів, визначених положеннями статті другої КАС України, а підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскільки валові витрати під час перевірки податковою службою не підтверджені відповідними обліковими документами та актами виконаних робіт, а позивач після встановлення зазначеного порушення не звернувся до відповідача з метою надання таких документів відповідачеві для виправлення помилки та підтвердження відповідних валових витрат, а отже податковим повідомленням-рішенням № 0003132310/0 від 13.12.2007 р. за порушення п.п. 4.1.3. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.. 5, п.п.7.3.1., п.п. 7.3.3. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 18018,00, з яких 12012,00 грн. –основний платіж, 6006,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, які підлягають сплаті позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до положень пункту 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення, тобто позивачеві для включення витрат до валових необхідно звернутися до відповідача з відповідною заявою, надавши документи, що підтверджують валові витрати позивача.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачем при винесені оскаржуваних податкових повідомлень- рішень не порушено вищезазначені принципи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обгрунтованість прийнятих ним рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    О.В. Кротюк