Рішення № 17411433, 06.07.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

                                                                                          Справа № 2-6944/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року                                                  Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді –Башмакова Є.А.,

при секретарі –Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві та представника позивача у судовому засіданні посилався на те, що в 12 січня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «УФА «Верус»було укладено договір поруки №467, відповідно до якого, ТОВ «УФА «Верус»взяло на себе обов’язки поручителя перед кредитором (банком) за виконання позивачем як боржником обов’язків за кредитним договорам № DNTVGK00000001 від 25 квітня 2007 року в розмірі 200 грн. При цьому, вважають даний договір поруки №467 від 12 січня 2009 року фіктивним, у зв’язку із тим, що позивач не був повідомлений про укладення цього договору, в свою чергу, кредитним договором такий спосіб забезпечення зобов’язання не передбачений, крім того, спірний договір поруки був укладений без наміру створення правових наслідків, оскільки розмір відповідальності ТОВ «УФА «Верус»значно нижчий за розмір відповідальності самого позивача. Тому, виходячи з викладеного, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладений між відповідачами, визнати недійсним (фіктивним).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, у їх задоволенні просила відмовити.

Відповідач ТОВ «УФА «Верус»свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк»було укладено кредитний договір № DNTVGK00000001, відповідно до умов якого останній надав позивачу кредит у розмірі 136000,00 доларів США у вигляді невідновлюваної кредитної лінії на строк до 22 квітня 2027 року включно, а також суму у розмірі 30600,00 доларів США на сплату страхових платежів, в свою чергу, позивач прийняв на себе зобов’язання щодо повернення отриманого кредиту і сплаті нарахованих за ним відсотків у порядку, передбаченому цим договором.

Судом також встановлено, що 12 січня 2009 року між відповідачами ПАТ КБ «Приват Банк»та ТОВ «УФА «Верус» був укладений договір поруки №467, відповідно до положень якого, ТОВ «УФА «Верус»поручився перед банком за виконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договорам №DNTVGK00000001 від 25 квітня 2007 року в частині 200 гривень від основної суми боргу.

Відтак, зобов’язання позивача за договором № DNTVGK00000001 від 25 квітня 2007 року забезпечено порукою в розмірі 200 грн., а саме договором поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладеним з поручителем ТОВ «УФА«Верус»у забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з приписами ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тобто вказані норми Цивільного кодексу України вказують на те, що виконання основного зобов’язання забезпечується окремим договором між кредитором та поручителем, відповідно до якого, у випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе поручитель.

У судовому засіданні встановлено, що оспорюваний договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року було укладено в письмовій формі у відповідності до вимог ч.1 ст. 547 ЦК України. При укладанні даного договору поруки ТОВ «УФА «Верус»та ПАТ КБ «ПриватБанк»згідно приписів ст.ст. 91, 92 ЦК України мали повну цивільну правоздатність та дієздатність, що підтверджується статутами підприємств.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки за правочином настали, адже позивачем були порушені зобов’язання за кредитним договором № DNTVGK00000001 від 25 квітня 2007 року, тому у відповідності до положень ст. 554 ЦК України має місце підстава для пред’явлення грошової вимоги до поручителя, що спростовує посилання позивача відносно фіктивності договору поруки № 467 від 12 січня 2009 року.

До того ж, доводи позивача стосовно неповідомлення його про укладення оспорюваного договору поруки не знайшли свого об’єктивного підтвердження, оскільки положеннями Параграфа 3 Глави 49 Розділу І ЦК України встановлені всі істотні умови укладення договору поруки, між тим, відсутня будь-яка норма, яка б зобов’язувала кредитора повідомляти боржника про укладення договору поруки.

Також нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що в договорі визначаються права, обов’язки і умови виконання зобов’язань за договором, обов’язкові для всіх сторін.

Відтак, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувшись до TOB «Українське фінансове Агентство «Верус», скористався своїм правом, яке було погоджено з позивачем, про що свідчить його підпис на кредитному договорі.

Стосовно тверджень позивача, що сума зобов’язання за договором поруки значно нижча за суму відповідальності боржника, то слід звернути уваги на те, що згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто законодавець надає сторонам право на власний розсуд встановити розмір відповідальності, що й було зроблено сторонами, які узгодили суму відповідальності в розмірі 200 грн. від основного зобов’язання.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, приймаючи до уваги відсутність правових підстав для визнання судом договору поруки № 467 від 12 січня 2009 року, укладеного між відповідачами, недійсним, суд доходить висновку про те, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог, звернутих до ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «УФА «Верус».

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 525, 526, 530, 547, 548, 553, 554, 628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, , ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215 ЦПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                          Є.А. Башмаков