Постанова № 17395840, 26.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 9/1033

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2009 р. у справі № 9/1033

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес"

про стягнення в сумі 10865 грн. 41 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача - Цимбалюка В.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехмонтаж" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес" про стягнення 10865,41 грн., з яких: 8298,00грн - сума основного боргу, 1593,22 грн. - пеня, 298,73 грн. - 3% річних, 655,54 грн. - інфляційні нарахування та 19,92 грн. - неустойка.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08,12,2009 року (суддя Алексєєв М.В. ) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Промтехмонтаж" 8298,00 грн. боргу, 298,73 грн. 3% річних, 655,54 грн. інфляційні нарахування та судові витрати. В частині стягнення 1593,22 грн. пені, та 19,92 грн. неустойки в позові відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував зокрема тим, що сторонами досягнуто домовленості щодо виконання підрядних робіт. Позивачем виконано для відповідача роботи з монтажу котельні кожцеху, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, проте відповідач допустив заборгованість по оплаті таких робіт в сумі 8298 грн.. Суд вважав, що спірні правовідносини сторін базуються не на підставі письмового договору, тому відмовив у стягненні неустойки.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що відповідач підписував акти виконаних робіт з зауваженнями та робив оплату лише за фактично виконані роботи. Вважає, що позивачем частина виконаних робіт, що зазначені в актах не виконана, а в процесі експлуатації котельні було виявлено ряд недоліків.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні з підстав, викладених в апеляційній скарзі просив її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Будучи належним чином повідомленим про місце, дату, час судового засідання, позивач участь повноважного представника під час розгляду справи в апеляційному суді не забезпечив.

Відповідно до довідки про вручення поштових відправлень, яка міститься в матеріалах справи, процесуальні документи суду, що надсилались позивачу, повернуті поштовою установою з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що 01.07.2007 року між ТОВ "Промтехмонтаж" (виконавець) та ТОВ "Шкірзавод "Велес" (замовник) було укладено договір на виконання робіт №6, за умовами якого виконавець приймає до виконання роботи за завданням замовника з використанням матеріалів замовника або з використанням власних матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи по монтажу котельні кожцеху по вул. Леніна, 76 у м. Бердичів згідно проектно –кошторисної документації. Сторони погодили, що роботи, що не передбачені кошторисом , а необхідність у виконанні яких виникає в ході робіт, оплачуються замовником по фактичному виконанні, згідно складених актів, що фіксують кількість та вартість виконаних робіт (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.1. договору, його сума встановлюється згідно проектно-кошторисної документації та актів виконаних робіт та складає 65000 гривень.

Проте, за змістом п. 2.2. договору, загальна сума договору або договірна ціна є динамічними та змінюються за погодженням сторін.

Аналізуючи наведений зміст умов договору, апеляційний господарський суд вважає, що з уваги на погоджену сторонами динамічність ціни договору, можливість оплати замовником робіт не передбачених кошторисом, проте фактично виконаних робіт, складення сторонами відповідних актів і є в розумінні п. 2.2. договору погодженням сторонами зміни ціни договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати в установлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт (ч.1 ст. 875 ЦК України).

Частиною 1 ст. 318 Господарського кодексу України встановлено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов’язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Порядок укладання та виконання договорів підряду на проведення робіт, зокрема, з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд, а також окремих комплексів чи видів робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів, регулюється також Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №688 (надалі Загальні умови) відповідно до Цивільного та Господарського кодексів.

Відповідно до п. 3 Загальних умов проектною документацією є текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва; кошторисною документацією є кошториси та інші документи, пов'язані із складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо), і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни.

З системного аналізу наведених приписів норм права вбачається, що затвердження проектно-кошторисної документації є обов'язковою умовою договору будівельного підряду, що визначає обсяг, зміст та ціну роботи.

Апеляційним судом встановлено, що сторонами за договором підряду було погоджено та затверджено проектно-кошторисну документацію щодо виконання робіт по монтажу котельні кожцеху по вул. Леніна, 76 у м. Бердичів Житомирської області.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 ст. 882 Цивільного кодексу передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Наказом Держкомстату та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002 N 237/5, що був чинним на момент укладення договору підряду та часткового виконання робіт за договором, затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" і запроваджено їх застосування з 01.07.2002 р..

Акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми N КБ-2в) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.

Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми N КБ-3) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Стаття 323 Господарського кодексу України визначає, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Так, згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" (далі –постанова КМУ № 668) за договором підряду підрядник зобов’язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об’єкт будівництва), а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов’язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об’єкт будівництва) та оплатити їх.

Згідно пункту 96 Постанови КМУ № 668 підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, сторонами було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року, на суму 5942 грн., за вересень 2007 року на суму 15860 грн., за жовтень 2007 року на суму 24244 грн., листопад 2007 року на суму33952 грн., грудень 2007 року на суму 33079 грн., березень 2008 року на суму 14063 грн., з яких відповідачем було оплачено платіжним дорученням №805 від 13.09.2007 року 5942 грн., платіжним дорученням №842 12.10.2007 року 12900 грн., платіжним дорученням № 901 15.11.2007 року 16000 грн., платіжним дорученням №956 20.12.2007 року 22000 грн., платіжним дорученням № 996 31.01.2008 року 17000 грн., платіжним дорученням б/н 06.02.2008 року 20000 грн., платіжним дорученням №84 17.04.2008 року 25000 грн..

Згідно підписаного сторонами акту взаєморозрахунків, станом на 27.07.2008 року сальдо на користь ТОВ «Промтехмонтаж»становить 8298 грн.. (т. 1 а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт й допустив заборгованість на суму 8298 грн..

Нормою ч.1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору, кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 5 днів по розрахунках за актами приймання виконаних підрядних робіт після завершення робіт.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд вважає, що за вказаних обставин, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 655,54 грн. за період з квітня 2008 року по червень 2009 року, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 298,73 грн. за період з 1 квітня 2008 року по 15 червня 2009 року (а.с.4).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Як вбачається з наданих матеріалів, зокрема з підписаного сторонами договору, відповідальності сторін за порушення зобов’язання і письмової домовленості щодо встановлення та розміру пені умовами договору не передбачено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 1593,22 грн. пені заявлена неправомірно та задоволенню не підлягає.

Поряд з тим, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Як слідує із змісту п. 6.1. договору від 01.07.2007 року, за порушення сторонами строків виконання зобов’язання за цим договором, винувата сторона виплачує іншій стороні неустойку у розмірі 0,2 % від несплаченої суми договору, що в даному разі становить 16,6 грн..

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що роботи було виконано не на підставі договору №6 від 01.07.07р., у зв’язку з чим помилково відмовив позивачу у стягненні неустойки у виді штрафу, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що відповідно до п.2.1. договору від 01.07.2007 року загальна сума договору обмежена 65000 грн., оскільки за умовами договору, загальна суму договору встановлюється згідно проектно-кошторисної документації, а роботи, що не передбачені кошторисом, оплачуються замовником по фактичному виконанню, згідно складених актів, що фіксують кількість та вартість виконаних робіт.

Окрім того, не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що окремі акти приймання виконаних підрядних робіт ним були підписані із застереженнями, оскільки такі застереження не містять заперечень щодо вартості і видів виконаних позивачем робіт, а вказують на необхідність надання підрядником розрахунків одиничної вартості з оплатою за фактично виконані роботи. На думку колегії суддів, у разі непогодження із видами, вартістю та обсягами виконаних підрядних робіт, відповідач, як замовник не був позбавлений права не підписувати вказані акти взагалі, або підписати їх у певній частині за виключенням невиконаних робіт, а тому підписання таких актів свідчить про фактичне виконання зазначених у таких актах робіт, що є підставою для їх оплати.

Отже, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, а тому судова колегія вважає, що мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції за виключенням відмови в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1.У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Шкірзавод «Велес»- відмовити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року у справі №9/1033 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу –скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж»в частині стягнення неустойки задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкірзавод "Велес", (13300, м. Бердичів, вул. Леніна,76, код ЄДРПОУ 32446629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехмонтаж»,( 13300, м. Бердичів, вул. Ватутіна,10, код ЄДРПОУ 31191440 ) штраф в сумі 16,6 гривень.

У решті рішення господарського суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року у справі №9/1033 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.