Рішення № 17392116, 27.05.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.05.2011

№ 2-1040/2011.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2011 року                                                             м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -          судді                               Здоровиці О.В.

           при секретарі                               Руденко Ю.В.

           за участю

           позивача                                                  ОСОБА_1

           представника відповідача                     ОСОБА_2

           представника третьої особи                    ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Білицька»про відшкодування моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України в м.Добропілля,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ДП „Добропіллявугілля" Відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 22.09.1993 року по 22.11.2010 року. 02.07.2010 року під час виконання трудових обов»язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді –ушибу головного мозку 1 ступеня з присутністю легкого правостороннього геміпарезу, аносмією по лобно-базальному типу, вестібюлярною дісфункцією 2 ст центрального вестібюлярного синдрому, стато-кінетичними розладами; посттравматичної енцифалопатії з лікровососудистою дисциркуляцією, гідроцефалією, асиметрією желудочної системи, упорною цефалгією лікрово-гіпертензійного характеру, синкопальними приступами; ВСД з артеріальною гіпертензією; виразним астено-невротичним синдромом. Відповідачем з цього приводу був складений акт по формі Н-1 № 21 від 04.07.2010 року та акт по формі Н-5 від 04.07.2010 року. 19.10.2010 року внаслідок проходження МСЕК йому було встановлено 60% втрати працездатності у зв»язку з травмою і встановлена 3 група інвалідності на строк до листопада місяця 2012 року 22.11.2010 року він був звільнений за станом здоров»я з підприємства. Після встановлення йому втрати професійної працездатності він з усіма необхідними документами звернувся до відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, де йому були призначені страхові виплати, а саме: одноразова допомога і щомісячні страхові виплати. Внаслідок отриманої травми суттєво було пошкоджено здоров'я позивача, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з травмою цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він втратив 60% своєї професійної працездатності, змушений постійно вживати ліки, звертатися в медичні установи, проходити курси лікування. Постійна головна біль спричиняють роздратованість та порушення сну. Позивач швидко втомлюється, не може виконувати певні роботи у побуті, частину яких доводиться виконувати його членам сім»ї. До теперішнього часу йому приходиться фізично та морально пристосовуватися до життя с урахування його інвалідності та обмежень, які випливають з отриманої травми. Це дезорганізує його життя та негативно позначається на його нервовій системі. Ушкодження здоров»я внаслідок травми на виробництві спричинило значні зміни та вимушені порушення моїх звичайних життєвих зв»язків, фізичний біль та психологічні страждання, неможливість продовження активного особистого життя. Вважає, що, на підставі ст..237-1 КЗпПУ заподіяну йому моральну шкоду повинен відшкодувати роботодавець, тобто відповідач по справі. У зв»язку з трудовим ушкодженням, а також наслідками що настали просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 80 тисяч гривень.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги і просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача помічник директора з правових питань ВП «Шахта «Білицька»- ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що в нещасному випадку що стався з позивачем відсутній шкідливий фактор, який міг бути причиною нещасного випадку, а винною особою в нещасному випадку є сам потерпілий, який порушив вимоги правил техніки безпеки при виконанні робіт. Крім цього пояснив, що на даний час законодавства, яке б зобов»язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику моральну шкоду не існує, тому просить відмовити в позові.

Представник третьої особи - ОСОБА_3 просила справу розглянути на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля», працюючи в Відокремленому підрозділу «Шахта «Білицька»з 22.09.1993 року по 22.11.2010 року. 22.11.2010 року позивач був звільнений з шахти за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров”я. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

Під час виконання трудових обов»язків, 02.07.2010 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Цей факт підтверджується актом Н-1 № 21 від 04.07.2010 року та актом по формі Н-5 від 04.07.2010 року і представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Висновком МСЕК від 19.10.2010 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності з 19.10.2010 року по 19.10.2012 року і встановлена третя група інвалідності пов»язана з трудовим ушкодженням.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що причиною нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 є не виконання останнім вимог інструкції з охорони праці та не забезпечення відповідачем безпечних умов праці для позивача.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті «Білицька»не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоров’я внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Доводи представника відповідача з приводу того, що на даний час законодавства, яке б зобов»язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику моральну шкоду не існує суд не приймає до уваги, так як вони є необґрунтованими і спростовуються діючою ст..237-1 КЗпП України, яка передбачає, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника підприємства або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім цього суд зазначає, що рішенням Конституційного суду від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008 визначено, що у зв»язку з скасуванням права застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

          Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

          Крім цього суд зазначає, що в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до ДП „Добропіллявугілля" ВП «Шахта «Білицька»про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, вину самого потерпілого в нещасному випадку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15,00 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Білицька» про відшкодування моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України в м.Добропілля - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Білицька»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Білицька»:

-          судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн (вісім гривень 50 копійок)на р\рахунок 31413537700035, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016, банк отримувач –ДУ ДКУ Донецької області;

-          витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15,00 грн (п’ятнадцять

гривень 00 копійок) на р\рахунок 31216259700004, МФО 834016, ОКПО 34686537, отримувач УДК в Донецькій області, призначення ІТЗ Добропільський міськрайсуд 11.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            О.В.Здоровиця

27.05.2011