Рішення № 17392120, 24.05.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

24.05.2011

№ 2-1003/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року                                                                       м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -          судді                               Здоровиці О.В.

           при секретарі                               Руденко Ю.В.

           за участю

           представника позивача                              ОСОБА_1

           представника відповідача                     ОСОБА_2

           представника третьої особи                    ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з додаткової відповідальністю «Шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України в м.Добропілля,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем з 11.07.1986 року по 19.08.2009 року і працював гірничим робітником підземним очисного забою 5-го розряду. 02 лютого 2009 року під час виконання трудових обов»язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді «обширного проникающего ранения склеры с выпадением оболочек, гемофтальм, множественыіе сквозные раны верхнего века правого галаза, сотрясение головного мозга».Відповідачем з цього приводу був складений акт по формі Н-1 № 5 від 04.02.2009 року. 28.05.2009 року внаслідок проходження МСЕК йому було бестроково встановлено 60% втрати працездатності у зв»язку з травмою і встановлена 3 група інвалідності. Після встановлення йому втрати професійної працездатності він з усіма необхідними документами звернувся до відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, де йому були призначені страхові виплати, а саме: одноразова допомога і щомісячні регресні виплати. Внаслідок отриманої травми суттєво було пошкоджено здоров'я позивача, що призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з травмою і професійним захворюванням цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він втратив 60% своєї професійної працездатності. Внаслідок травми він до теперішнього часу відчуває сильний фізичний біль, а також моральні страждання, почуття страх, розгубленості і безвихідності. Постійна головна біль спричиняють роздратованість та порушення сну. Позивач швидко втомлюється, не може виконувати певні роботи у побуті, частину яких доводиться виконувати його членам сім»ї. Травма призвела не тільки до змін в його зовнішнього вигляду, але і позбавила його зору, який поновити лікарі не мають можливості. До теперішнього часу йому приходиться фізично та морально пристосовуватися до життя с урахування його інвалідності та обмежень, які випливають з отриманої травми. Вважає, що, на підставі ст..237-1, 238 КЗпПУ заподіяну йому моральну шкоду повинен відшкодувати роботодавець, тобто відповідач по справі. У зв»язку з трудовим ушкодженням, а також наслідками що настали просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 тисяч гривень.

У судове засідання позивач не з»явився, надавши суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності за участю його представника ОСОБА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги позивача і просила їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що факт заподіяння виробничої травми засвідчено належним чином, висновок МСЕК свідчить про інвалідність позивача і втрату ним 60% працездатності. Інвалідність позивачу встановлено безстроково, що свідчить про те, що поліпшення його здоров»я з урахуванням отриманої позивачем травми, а саме втрата ока і зору, не відбудеться. Вважає, що саме підприємство повинно відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду. Зазначила, що моральна шкода полягає в фізичному болю, який пов»язаний с отриманою позивачем травмою, моральних стражданнях, почуттях страху, розгубленості і безвихідності, які переживає позивач. Крім того позивачу після травми приходиться пристосовуватися жити без ока, його зовнішність у зв»язку з цим змінилася з приводу чого у нього виникають певні комплекси. Травма отримана позивачем спричинила кардинальні зміни його здоров»я, яке поновити ні позивач ані лікарі не мають можливості. Вважає стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 тисяч гривень буде відповідати характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач і просить задовольнити позов в повному обсязі.

          Представник відповідача, діючий на підставі довіреності, позов не визнав та суду пояснив, що згідно з правилами ст..9 ЗУ «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема: главою 67 ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Питання відшкодування моральної шкоди повинно регулюватися саме цим Законом і відшкодування моральної шкоди позивачу повинен здійснювати саме ФСС від нещасних випадків. Крім цього зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди, що передбачені Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212. Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Представник третьої особи –ОСОБА_3 просила справу розглянути на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Розглядаючи справу, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи в в якості гірничого робітника очисного забою підземного. Даний факт підтверджується копією трудової книжки позивача і відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

Під час виконання трудових обов»язків, 02.02.2009 року, ланці ГОЗ, в склад якої входив ОСОБА_4 був виданий наряд на ревізію та ремонт комплексу ЗКД-90Т. Під час виконання робіт з керування секцією № 160 відбувся відрив шлангу від штуцеру у розподільній коробці, та внаслідок того, що у гідросистемі комплексу мається досить великий тиск, кінцем відірваного шлангу діаметром 12 мм була травмована права сторона обличчя ОСОБА_4, що підтверджується актом Н-1 № 5 від 04.02.2009 року та актом Н-5 від 04.02.2009 року. Данний факт представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Довідкою МСЕК серія ДОН-04 № 007882 від 28.05.2009 року, яка діє безстроково ОСОБА_4 визнаний інвалідом 3 групи та йому встановлено 60% втрати професійної працездатності з 28.05.2009 року у зв»язку з трудовим каліцтвом. Згідно даної довідки позивач потребує протезування.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із рішення Конституційного суду від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

          Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

          Згідно акту розслідування нещасного випадку від 04 лютого 2009 року причиною нещасного випадку з позивачем є неякісний стан шлангу у місці з»єднання зі штуцером. Яким комплектується секція кріплення ЗКД-90 Т, внаслідок його тривалої експлуатації та механічного зносу та невиконання посадовими особами своїх посадових обов»язків.

Наказом № 153-ТБ від 02.06.2009 року затверджено протокол комісії з охорони праці від 02.06.2009 року № 13 і встановлено, що вина ОСОБА_4 у нещасному випадку, що стався з останнім на виробництві відсутня.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач станом на день розгляду справи втратив 60% професійної працездатності, став інвалідом 3 групи, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Доводи відповідача про те, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ушкодження його здоров’я, повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтуються на законі.

          Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

          Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIV, а саме, підпунктом «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обов’язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду.

          Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»підпункт «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобов’язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду, виключені.

Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли 28 травня 2009 року - коли позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності.

Тобто на час виникнення правовідносин по відшкодуванню позивачу моральної шкоди спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я на виробництві, вже не передбачав зобов’язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду, а тому до цих правовідносин необхідно застосовувати загальний закон, яким є ст. 237-1 КЗпП України.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Пошкодженням здоров’я внаслідок травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки позивачем не надані документи зазначені в п. 3.8 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212 , не ґрунтуються на законі.

          Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на медико-соціальні експертні комісії дійсно покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди.

          Згідно п. 3 .8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні і моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого.

          Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.

          Такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

          Проте, ст. 237-1 КЗпП України не передбачено надання таких висновків медичних органів, як умови відшкодування моральної шкоди.

          Крім цього суд зазначає, що в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

          Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

          Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Позивач втратив зір, який не підлягає поновленню. Його звичайна зовнішність зазнала певних змін. Згідно медичного висновку позивач потребує додаткового виду допомоги у вигляді протезування. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав позивача, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_4 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в позовній заяві позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, не можливості відновлення зору і потреби в протезуванні, суд вважає за можливим стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

          Відповідно до ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, позовна давність не поширюється.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15,00 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст..268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з додаткової відповідальністю «Шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України в м.Добропілля - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю «Шахта «Білозерська»на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн. (п’ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю «Шахта «Білозерська»:

-          судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн (вісім гривень 50 копійок)на р\рахунок 31413537700035, код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016, банк отримувач –ДУ ДКУ Донецької області;

-          витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15,00 грн (п’ятнадцять

гривень 00 копійок) на р\рахунок 31216259700004, МФО 834016, ОКПО 34686537, отримувач УДК в Донецькій області, призначення ІТЗ Добропільський міськрайсуд 11.

          Копію рішення направити для відома позивачу.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 24.05.2011 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 31.05.2011 року.

Суддя                                                                                                    О.В.Здоровиця

24.05.2011