Рішення № 17391699, 27.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 4/5009/3644/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносфера ПИК”, (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30)

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, (69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 2)

про стягнення 49 718,00 грн. основного боргу за договором поставки № 558/1 від 08.04.2010 р., 9 999,93 грн. пені, 9 772,21 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1 254,53 грн. 3 % річних і 41,82 грн. 0,1 % річних за користування чужими грошовими коштами

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 09-25 від 01.06.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 3/10-648 від 17.04.2011 р.;

29.06.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносфера ПИК”, м. Київ (ТОВ “Техносфера ПИК”) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, м. Запоріжжя про стягнення 49 718,00 грн. основного боргу за договором поставки № 558/1 від 08.04.2010 р., 9 999,93 грн. пені, 9 772,21 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1 254,53 грн. 3 % річних і 41,82 грн. 0,1 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.06.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/3644/11, судове засідання призначено на 27.07.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 27.07.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 27.07.2011 р. до початку судового розгляду спору з наданих представником відповідача статутних документів, а саме: довідки АА № 479196 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.04.2011 р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 526934 від 08.04.2011 р. та статуту Публічного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, затвердженого рішенням чергових Загальних зборів акціонерів ВАТ “Запорізький кабельний завод” від 07.04.2011 р. протокол № 14 та зареєстрованого 08.04.2011 р. за № 11031050016002442, судом встановлено, що на момент вирішення спору в судовому засіданні правонаступником по всьому майну, правах та обовязках Відкритого акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, яке позивачем визначено як відповідач у справі № 4/5009/3644/11, є Публічне акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод” (пункти 1.1 і 1.3 Статуту).

Статтею 25 ГПК України встановлено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були обовязковими для особи, які він замінив.

За таких обставин, суд вважає за необхідне в порядку ст. 25 ГПК України замінити відповідача у справі № 4/5009/3644/11 Відкрите акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод”, його правонаступником Публічним акціонерним товариством “Запорізький кабельний завод” (далі за текстом скорочено ПАТ “ЗКЗ”).

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 536, 610 612, 625 ЦК України і полягають в тому, що 08.04.2010 р. позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 558/1, за умовами якого позивач зобовязався поставити в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач зобовязався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму. Відповідно до п. 2.1 договору предметом поставки є компресорне та вентиляційне обладнання вартістю 133 020,00 грн. з ПДВ, згідно зі специфікацією. Згідно з п. 5.4 договору відповідач зобовязаний перерахувати грошові кошти за договором на поточний рахунок позивача в наступному порядку: 10 % від вартості обладнання в порядку передплати, протягом семи днів з моменту отримання рахунку від позивача; 90 % вартості обладнання протягом семи днів з моменту виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання. На виконання умов договору позивачем була перерахована передплати в розмірі 13 302,00 грн. На підставі довіреності № 1360 від 18.06.2010 р. та видаткової накладної № РН-0000030 від 18.06.2010 р. відповідачу була здійснена поставка компресорного та вентиляційного обладнання на суму 127 620,00 грн. Крім того, на підставі довіреності № 1534 від 06.08.2010 р. та видаткової накладної № РН-0000045 від 06.08.2010 р. відповідачу була здійснена поставка технічної документації вартістю 5 400,00 грн. На виконання умов п. 5.4 договору 30.07.2010 р. сторонами був підписаний акт пусконалагоджувальних робіт по введенню в експлуатацію поставленого обладнання. Таким чином, кінцевий розрахунок за поставлене обладнання відповідач повинен був здійснити до 06.08.2010 р. В порушення умов договору відповідач у встановлений строк з позивачем не розрахувався. 19.11.2010 р. відповідачем було сплачено 60 000,00 грн. та 03.03.2011 р. 10 000,00 грн. в оплату поставленого обладнання. Отже, всього на виконання договору відповідачем сплачено 83 302,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 558/1 від 08.04.2010 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 49 718,00 грн. Пунктом 6.3.1.1 договору сторони узгодили, що за прострочення виконання зобовязань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобовязання за кожний день прострочення. Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 07.08.2010 р. по 10.06.2011 р. в сумі 9 999,93 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 6.1.1 договору сторони домовилися, що за прострочення виконання грошового зобовязання винна сторона зобовязана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 0,1 % річних від несплаченої суми. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПАТ “ЗКЗ” 49 718,00 грн. основного боргу, 9 999,93 грн. пені, 9 772,21 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1 254,53 грн. 3 % річних і 41,82 грн. 0,1 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 3/10-077 від 27.07.2011 р., в якому факт неналежного виконання грошових зобовязань з оплати поставленого обладнання за договором № 558/1 від 08.04.2010 р. не заперечив та визнав, що на час вирішення справи в судовому засіданні ПАТ “ЗКЗ” має заборгованість перед ТОВ “Техносфера ПИК” за договором № 558/1 від 08.04.2010 р. в сумі 49 718,00 грн. Однак відповідач не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями та надав суду свій контррозрахунок. Так, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 6.1.1 договору № 558/1 від 08.04.2010 р. сторони домовилися, що за прострочення виконання грошового зобовязання винна сторона зобовязана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 0,1 % річних від несплаченої суми. Таким чином, розмір річних процентів, що підлягає сплаті відповідачем за порушення строків оплати за договором, становить 64,14 грн. Отже, нарахування позивачем додаткових 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам договору. При розрахунку суми втрат від інфляції грошових коштів позивач не дотримався рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997 р.). Стягненню з відповідача підлягає 9 336,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів. При розрахунку пені позивачем не дотримані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином, пеня за прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань в даному спорі повинна нараховуватися за період прострочення з 07.08.2010 р. по 07.02.2011 р. та становить 7 279,98 грн.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2010 р. ТОВ “Техносфера ПИК” (позивачем у справі) та ВАТ “Запорізький кабельний завод” (правонаступником якого є відповідач у справі) був укладений договір поставки № 558/1 з відповідними додатками до нього (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався поставити в обумовлені строки відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобовязався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму. (пункт 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору предметом поставки є компресорне та вентиляційне обладнання.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення за типами, визначається специфікаціями, що є невідємними частинами Договору. (пункт 2.2 Договору).

08.04.2010 р. сторонами була підписана та узгоджена Специфікація № 1, якою сторони визначили найменування, кількість та вартість товару, що має бути поставлений. Загальна сума специфікації № 1 склала 133 020,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п., п. 3.1 і 3.4 Договору товар поставляється у строки, зазначені в специфікаціях. Приймання товару за кількістю проводиться на підставі транспортних та супроводжувальних документів, наданих позивачем.

Пунктами 5.1, 5.2 і 5.4 Договору сторони визначили, що ціна товару визначається специфікаціями, які є невідємними частинами Договору. Ціна Договору на момент його укладення (Специфікація № 1) становить 130 320,00 грн. з ПДВ. Ціна Договору коригується сторонами шляхом зазначення про це в наступних специфікаціях. Оплата за поставлений товар здійснюється в наступному порядку: 10 % від вартості обладнання в порядку передплати, протягом семи днів з моменту отримання рахунку від позивача; 90 % вартості обладнання протягом семи днів з моменту виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 558/1 від 08.04.2010 р. позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-0063 від 18.05.2010 р. на оплату обладнання, що має бути поставлено згідно Договору № 558/1 від 08.04.2010 р., на загальну суму 133 020,00 грн. з ПДВ.

28.05.2010 р. відповідач відповідно до п. 5.4 Договору перерахував на поточний рахунок позивача 10 % від вартості обладнання 13 302,00 грн. Сторонами вказаний факт не заперечується.

Обумовлений Договором № 558/1 від 08.04.2010 р. товар компресорне та вентиляційне обладнання був поставлений позивачем та відповідачем прийнятий за видатковими накладними № РН-0000030 від 18.06.2010 р. на суму 127 620,00 грн. з ПДВ і № РН-0000045 від 06.08.2010 р. на суму 5 400,00 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 133 020,00 грн.

Поставлене обладнання було отриманий уповноваженими особами відповідача, про що свідчать довіреності на отримання товару форми № М-2, а саме: № 1360 від 18.06.2010 р., видана на імя ОСОБА_4, та № 1534 від 06.08.2010 р., видана на імя ОСОБА_3

Відповідач в судовому засіданні факт отримання від позивача обладнання, передбаченого умовами Договору № 558/1 від 08.04.2010 р. та Специфікацією № 1 від 08.04.2010 р., не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Дотримуючись умов п. 5.4 Договору 30.07.2010 р. сторонами був підписаний Акт пусконалагоджувальних робіт по введенню в експлуатацію поставленого обладнання.

Таким чином, кінцевий розрахунок за поставлене обладнання відповідач повинен був здійснити у строк до 06.08.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлений строк з позивачем не розрахувався. 19.11.2010 р. відповідачем на користь позивача було перераховано 60 000,00 грн. та 03.03.2011 р. 10 000,00 грн. в оплату поставленого обладнання. Отже, всього на виконання Договору відповідачем сплачено 83 302,00 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 558/1 від 08.04.2010 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 49 718,00 грн.

Відповідач факт неналежного виконання взятих на себе за умовами Договору № 558/1 від 08.04.2010 р. зобовязань в частині оплати за отриманий товар та наявності станом на час вирішення справи судом заборгованості перед ТОВ “Техносфера ПИК” у розмірі 49 718,00 грн. визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та не заперечив в ході судового вирішення спору.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 718,00 грн. основного боргу за отриманий товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3.1.1 Договору, який передбачає, що за прострочення виконання зобовязань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобовязання за кожний день прострочення.

При цьому, п. 6.3.1.2 Договору сторони узгодили, що пеня за порушення грошового зобовязання за цим Договором обмежується розміром і в порядку, передбаченому законами.

Позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 9 999,93 грн., яка розрахована за загальний період з 07.08.2010 р. по 10.06.2011 р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором № 558/1 від 08.04.2010 р. позивачем виконаний не вірно, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня розрахована за загальний період, що перевищує шість місяців.

При цьому, суд погоджується з наданим відповідачем контррозрахунком, згідно з яким у спірних правовідносинах стягненню відповідача підлягає 7 279,98 грн. за період з 07.08.2010 р. по 07.02.2011 р.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 7 279,98 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 07.08.2010 р. по 10.06.2011 р., згідно розрахунку позивача, становить 9 772,21 грн.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97Р від 03.04.1997 р. Зокрема, позивачем не враховано, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд вважає вірним наданий відповідачем контррозрахунок, згідно з яким у спірних правовідносинах стягненню відповідача підлягає 9 336,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів, розраховані за період з серпня 2010 року по травень 2011 року.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню частково в сумі 9 336,19 грн. В частині стягнення 436,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 254,53 грн. 3 % річних і 41,82 грн. 0,1 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає, що розрахунок річних відсотків позивачем здійснений невірно, оскільки статтею 625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, покладено обовязок на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1.1 Договору сторони домовилися, що за прострочення виконання грошового зобовязання винна сторона зобовязана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 0,1 % річних від несплаченої суми.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що нарахування позивачем додаткових 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам Договору і діючого цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах стягненню з відповідача підлягає 64,14 грн. 0,1 % річних за порушення строків оплати за Договором за загальний період серпня 2010 року по травень 2011 року (згідно контррозрахунку представленого відповідачем). Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 41,82 грн. 0,1 % річних за порушення строків оплати за Договором, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 0,1 % річних за порушення строків оплати за Договором підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 41,82 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування поданого ним котррозрахунку суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за Договором № 558/1 від 08.04.2010 р., суд визнав правомірними та обґрунтованими і врахував при вирішенні спору у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПАТ “ЗКЗ” на користь ТОВ “Техносфера ПИК” 49 718,00 грн. основного боргу, 7 279,98 грн. пені, 9 336,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 41,82 грн. 0,1 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мито в розмірі 764,65 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного 01.06.2011 р. ТОВ “Техносфера ПИК” та адвокатом ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги № 01/11(витяг) адвокат прийняв на себе зобовязання надати правову допомогу клієнту з наступних правих питань та у обсягах: підготовка позовної заяви до господарського суду про стягнення боргу в ВАТ “ЗКЗ”, м. Запоріжжя; розрахунок штрафних санкцій за прострочку виконання грошових зобовязань; розрахунок інфляційних збитків, а також здійснювати захист інтересів клієнта як його представник у судових органах. Факт оплати наданих адвокатом послуг позивач підтверджує платіжним дорученням № 449 від 16.06.2011 р. на суму 5 000,00 грн.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу та штрафних санкцій, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 2 500,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 25, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача у справі № 4/5009/3644/11 Відкрите акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод”, м. Запоріжжя його правонаступником Публічним акціонерним товариством “Запорізький кабельний завод”, м. Запоріжжя.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, (69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 05755625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносфера ПИК”, (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 36790442, р/р № 26002060407323 в ПФ “ПриватБанк” м. Київ, МФО 300711) 49 718 (сорок девять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 09 коп. основного боргу, 7 279 (сім тисяч двісті сімдесят девять) грн. 98 коп. пені, 9 336 (девять тисяч триста тридцять шість) грн. 19 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 41 (сорок одну) грн. 82 коп. річних відсотків, 663 (шістсот шістдесят три) грн. 76 коп. державного мита, 221 (двісті двадцять одну) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “03” серпня 2011 р.