Рішення № 17391696, 27.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 4/5009/2937/11

За позовом Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі”(71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11)

До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 71635, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Вишнева, 22; фактична адреса: 71630, АДРЕСА_1)

про стягнення 4785,47 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003р. та 348,60 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність № 05/1643 від 04.07.2011р.;

ОСОБА_4, довіреність № 01/633 від 31.03.2011р.;

від відповідача - не зявився.

30.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство “Дніпрорудненські теплові мережі”, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне з позовною заявою до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне про стягнення 4785,47 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003р. та 348,60 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою від 30.05.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 04.07.2011р. Ухвалою суду від 04.07.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 27.07.2011р.

В судовому засіданні 27.07.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11,16, 526, 530, 611,625, 901, 903 ЦК України та ст., ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 01.11.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 42-т, за умовами якого позивач зобовязався надати теплову енергію, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Відповідно до додатків до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по вул. Леніна, 25 в м. Дніпрорудне. На виконання умов Договору позивачем надавалися відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової енергії, так з січня 2010р. по квітень 2011р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4785,47 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами про надання послуг. На підставі цього відповідачу були виставлені рахунки на оплату послуг по постачанню теплової енергії за спірний період на загальну на суму 4785,47 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 42-т від 01.11.2003р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 4785,47 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003р. та 348,60 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Позивачем надана суду довідка державного реєстратора, з якої вбачається, що приватний підприємць ОСОБА_2 зареєстрований Василівською райдержадміністрацією 18.11.2033р. за юридичною адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Вишнева, 22, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційниц справ суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб за №2074.

Ухвалою суду від 04.07.2011р., з метою направлення ухвали суду на юридичну адресу відповідача, розгляд справи № 4/5009/2937/11 відкладався, однак представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/2937/11.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 р. між Комунальним підприємством “Дніпрорудненські теплові мережі” (позивачем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 42-т (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобовязався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір складається терміном на 3 роки та набуває чинності з 01.11.2003р. і діє до 31.10.2006р. У випадку, якщо за одим місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний строк.

Згідно п. 3.2.1 договору відповідач зобовязався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.9 договору, щомісячно, не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідач зявляється до енергопостачальної організації для оформлення і підписання акта на відпуск теплової енергії. У разі неявки відповідача акт вважається дійсним за підписом тільки представника позивача.

Пунктами 6.1 6.2 Договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію складаються на підставі актів на відпуск комунальним послуг, винятково в грошовій формі у відповідності до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата рахунків за надані послуги відповідач зобовязався перераховувати на поточний рахунок позивача в повному обсязі на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Рішеннями Виконавчого комітету Дніпрорудненьскої міської ради № 295 від 09.12.2008р. та № 06 від 19.01.2010р. було змінено тарифи на послуги теплопостачання.

На виконання умов Договору з січня 2010р. по квітень 2011р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 4785,47 грн., а саме: у 2010р.: січень 867,19 грн, лютий 796,88 грн., березень 345,34 грн.; квітень 89,74 грн., травень 70,80 грн., червень 70,80 грн., липень 70,80 грн., серпень 70,80 грн., вересень 70,80 грн., жовтень 228,84 грн., листопад 233,32 грн., грудень 395,45 грн.; у 2011р.: січень 545,38 грн., лютий 507,42 грн., березень 421,91 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами на відпуск комунальних послуг та рахунками для оплати за спожиту теплову енергію.

Зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з січня 2010р. по квітень 2011р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не перерахував.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору на постачання теплової енергії №42-т від 01.11.2003р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів оплати за договором на постачання теплової енергії не надав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 4785,47грн. заборгованості документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, за період з січня 2010р. по квітень 2011р. становить 348,60 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний невірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р., а саме позивачем невірно розрахований індекс інфляції за спірний період. Таким чином, за період з січня 2010р. по квітень 2011р. року стягненню з відповідача підлягає 582,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобовязань за Договором 42-т від 01.11.2003р. заявлено до стягнення 348,60 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 71635, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Вишнева, 22; фактична адреса: 71630, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11, р/р 26009059270001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32597943) 4785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 47 коп. вартості поставленої теплової енергії, 348 (триста сорок вісім) грн. 60 коп. витрат від інфляції; 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “04” серпня 2011 р.