Рішення № 17391234, 22.07.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0742/11/0121

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Блейз І.Г.,

при секретарі Малкієль А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситалл»про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення та стягнення заробітної плати, -

встановив:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що працював на товаристві з обмеженою відповідальністю «Ситалл»на посаді заступника директора Центру підводно- технічних робіт та водолазних робіт на підставі трудових угод та контракту. Наказом від 13 жовтня 2009 року №19-ЛС-К позивача було звільнено у звязку із прогулом за п.4 ст 40 КЗпП України, та наказано провести повний розрахунок з заробітної плати станом на 30 вересня 2008 року. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки він не прогулював, знаходився на робочому місці, домовлявся за орендну плату за приміщення, що він займав у звязку із виконанням своїх обовязків. Відповідач не виконував обовязки, передбачені Кодексом Законів про працю, а саме, не визначив робоче місце, не сплачував заробітну плату, не забезпечив належним обладнанням. Вказані обставини стали підставою для звернення із позовними вимогами про визнання наказу від 13 жовтня 2009 року недійсним та його скасування, зобовязання відповідача внести зміни до наказу від 13 жовтня 2009 року щодо формулювання причин звільнення, а саме, вказати, що позивача звільнено за угодою сторін, зобовязання відповідача сплатити заборгованість по заробітній платі.

02 грудня 2009 року позивачем уточнено позовні вимоги щодо суми несплаченої заробітної плати, яка складає 6975, 65 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, сповіщений належним чином, надав до суду письмові заперечення з приводу позовних вимог, згідно із якими заробітна плата ОСОБА_1 не сплачувалася у звязку із відсутністю фінансування з бюджету. Крім того, відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу у звязку із незаконним утриманням ним водолазного обладнання. Позивача звільнено за прогули, щоб не звільнювати у звязку із порушенням кримінальної справи.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи, що не суперечить вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Ситалл»на посаді заступника директора ЦПТВР на підставі контракту від 02 січня 2008 року (а.с.12-14, 38)

Згідно наказу від 13 жовтня 2009 року позивача звільнено з займаної посади за п. 4 ст 40 КЗпП України у звязку із прогулами (а.с.8)

Підставою для звільнення були акт №1 від 10.10.2008 року про невихід на роботу з 01 жовтня 2008 року, наказ №38/1-ЛС-К про зупинення нарахування заробітної плати позивачу, табелі обліку робочого часу, матеріали кримінальної справи, акт про вилучення товарно-матеріальних цінностей (а.с.46)

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне за наступних заходів стягнення: догана, звільнення.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судом встановлено, що відповідачем акт про порушення позивачем трудової дисципліни, а саме, прогул, складено 10 жовтня 2008 року, тобто, порушення виявлено 10 жовтня 2008 року, тоді як дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано через рік, а саме, 13 жовтня 2009 року.

Таким чином, відповідачем як рободавцем пропущено строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 є таким, що не відповідає закону.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення.

Що стосується позовних вимог про зміну формулювання звільнення у наказі від 13.10.2009 року та про зобовязання прийняти наказ про звільнення позивача за угодою сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даних позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою про звільнення за угодою сторін.

Оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідно заявою, відмови не отримував, а тому відсутні підстави вважати, що його права порушено.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, суд здійснює захист порушених прав, свобод та інтересів.

Позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що із позивачем укладено контракт строком до 31 грудня 2008 року. Строк дії контракту не продовжувався. З положень контракту вбачається, що дія контракту припиняється після закінчення строку його дії.

Згідно зі частинами 3, 4 ст. 24 КзпП України, укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але ж працівник фактично був допущений до роботи.

Судом встановлено, що після закінчення дії контракту позивач продовжував перебувати із відповідачем у трудових відносинах, про що свідчить також той факт, що відповідачем його було звільнено саме за прогули тільки 13 жовтня 2009 року.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем заробітної плати за період праці , з 02 січня 2008 року по час звільнення до 13 жовтня 2009 року.

Контрактом не встановлено заробітну плату працівнику, що є порушенням трудових прав позивача, оскільки заробітна плата є суттєвою умовою трудового договору.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України, право громадян на труд, тобто на отримання праці з оплатою не нижче встановленого державою мінімального розміру гарантується державою.

Статтею 9 КЗпП України передбачено, що умови договору про працю, що погіршують положення працівника порівняно до законодавства України про працю, є недійсними.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України, розмір заробітної плати не може бути нижчим, ніж мінімальна заробітна плата.

Згідно наказу від 01 квітня 2008 року позивача переведено на 0,5 ставки за його заявою (а.с.7, 74)

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.19-22), розмір несплаченої заробітної плати позивачу складає 6975, 65 грн з урахуванням того, що він отримував мінімальну заробітну плату.

Відповідач фактично не заперечує наявність заборгованості щодо сплати заробітної плати позивачу за період з січня 2008 року по вересень 2008 року, та надає розрахунок, згідно із яким частково заробітну плату було сплачено, однак доказів того, що позивач отримав заробітну плату відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заробітної плати за період з 02 січня 2008 року по 13 жовтня 2009 року є такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги наказ про зупинення нарахування позивачу заробітної плати №38/1-ЛС-К від 31.10.2008 року, оскільки даний наказ не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки сплачувати заробітну плату є обовязком роботодавця.

Суд також не приймає до уваги пояснення відповідача, що надано у письмових поясненнях, що заробітна плата не сплачувалася у звязку із відсутністю фінансування, оскільки відсутність грошових коштів не є підставою для невиконання обовязку щодо сплати заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 27 липня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 2, 9, 95, 97, 115, 147, 148 КЗпП України, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково

Наказ від 13 жовтня 2009 року №19-ЛС-К про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст 40 КЗпП України - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситалл»(м. Севастополь, вул. Курчатова, 24, ЄРДПОУ 19454838) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6975 грн 65 коп (шість тисяч девятсот сімдесят пять грн. 65 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситалл»(м. Севастополь, вул. Курчатова, 24, ЄРДПОУ 19454838) на користь держави судовий збір у розмірі 69, 76 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 120 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення щодо стягнення заробітної плати у розмірі платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив, за заявою відповідача поданою протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Блейз