Ухвала суду № 17327209, 02.08.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"02" серпня 2011 р. Справа № 2а/1770/1828/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.8

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" червня 2011 р. у справі № 2а/1770/1828/2011 за позовом Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_4 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0006311740/0 від 15.04.2011 року. Посилався на те, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача, якою було встановлено порушення останнім вимог ст. 13, пп. «б» п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 та пп.7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV. Вказував, що висновки податкового органу є необґрунтованими, оскільки Дубенською ОДПІ при визначенні йому валового доходу та податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб безпідставно застосовано митну та/або фактурну вартість транспортних засобів, яка на думку відповідача, є звичайною ціною, котра повинна визначатись в порядку передбаченому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0006311740/0 від 15.04.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності в сумі 42441,12 грн., у тому числі за основним платежем - 37044,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5396,52 грн. Стягнуто на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 11.07.2000 року ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець. В період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 р. він займався таким видом діяльності, як роздрібна торгівля автомобілями на ринках України і за періоди з 22.01.2008 р. по 31.01.2008 р., з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р., з 06.05.2008 р. по 31.05.2010 р., з 01.08.2008 р. по 31.08.2008 р., з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р., з 06.10.2008 р. по 31.10.2008 р., 05.11.2008 р. по 30.11.2008 р., з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., з 25.11.2009 по 31.12.2009 р., з 11.01.2010 р. по 31.03.2010 р., з 16.06.2010 р. по 31.07.2010 р., 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., з 14.09.2010 р. по 31.10.2010 р. та з 04.11.2010 р. по 31.12.2010 р. оподаткування доходів здійснював шляхом сплати фіксованого патенту; платником ПДВ не реєструвався. З 04.03.2011 р. по 18.03.2011 р. Дубенською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року було знято з обліку для реалізації 49 транспортних засобів, у звязку з чим відповідач дійшов до висновку, що валовий дохід, який підлягає оподаткуванню від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 за період з 01.02.2008р. по 28.02.2008 р. становить 34493,90 грн., за 16.05.2008 р. 15741,44 грн., за період з 17.05.2008 р. по 31.12.2008 р. 45647,58 грн., за період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. 7173,70 грн., за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. 24485,96 грн., за 07.09.2010 р. 1596,87 грн. та за період з 08.09.2010 р. по 31.12.2010 р. 117824,45 грн. При цьому, відповідачем обсяг виручки від реалізації визначався з митної та/або фактурної вартості автомобілів, яку зафіксовано при перетині митного кордону даними транспортними засобами.

За наслідками перевірки було складено акт №80/17-38/2304920073 від 25.03.2011 р. та донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 38521,05 грн. в тому числі за 2008 р.-14382,45 грн., за 2009 р.-1076,06 грн., за 2010 р.-23062,54 грн.

05.04.2011 року позивач звернувся до відповідача із запереченнями щодо акту перевірки. За результатами розгляду заперечень, висновком відповідача від 12.04.2011 р. за №9/17/2304920073 позивачу визначено податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 37044,60 грн., в тому числі за 2008 р.-14382,45 грн., за 2009 р.-1076,06 грн., за 2010 р. - 21586,09 грн.

15.04.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006311740/0 від 15.04.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності в сумі 42441,12 грн., у тому числі за основним платежем - 37044,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5396,52 грн. (а.с.41).

Згідно положень п. 1 ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо, зокрема, валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000,00 грн.).

Згідно акту перевірки, відповідач стверджує, що позивач в період з 17.05.2008 року по 31.12.2008 року та в період з 08.09.2010 року по 31.12.2010 року (коли валовий дохід за підрахунками податкового органу перевищував 119000,00 грн.) не мав права перебувати на фіксованій ставці податку. Тому, всі доходи позивача, одержані понад законодавче обмеження в розмірі 119000 грн., підлягали оподаткуванню на загальних підставах. У зв'язку з цим, відповідач донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2008 р. по 28.02.2008 року, з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., посилаючись на те, що останнім у ці періоди було знято з обліку та реалізовано транспортні засоби без придбання фіксованого патенту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що податковий орган визначаючи дохід від продажу рухомого майна, виходячи з його фактурної та/або митної вартості, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак і визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна, за даними ВРЕР УДАІ м. Дубно УМВС України про зняті позивачем з реєстраційного обліку транспортні засоби, вартість яких визначена податковим органом з фактурної оцінки транспортних засобів, проведено неправомірно. Тому податкове повідомлення - рішення №0006311740/0 від 15.04.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності в сумі 42441,12 грн., у тому числі за основним платежем - 37044,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5396,52 грн. підлягає скасуванню.

Вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Приписами п. 1.3 вказаної статті встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Згідно з п. 1.6 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону. Дохід платника податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15% від об'єкта оподаткування). Як виняток із пункту 12.1 цієї статті, при продажу одного з обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 % від вартості такого обєкта рухомого майна, за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Вказаний Закон, на відміну від визначеного підпунктом 11.1.3 статті 11 цього Закону порядку оподаткування операцій з продажу нерухомості, при якому дохід від продажу обєкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства, при продажі рухомого майна, не містить вимог щодо визначення бази оподаткування не нижче оціночної вартості цього майна .

При визначенні виручки позивача, відповідачем застосовано митну та/або фактурну вартість транспортних засобів, яка, як вбачається з акту перевірки, вважається звичайною ціною.

Положеннями п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайна ціна в першу чергу визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку (території найближчій стосовно будь-якої із сторін договору) ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами на співставних умовах. Якщо товари, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам, стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну, визначення звичайної ціни здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно приписів пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням таких норм, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено обовязку по застосуванню "звичайної ціни" при продажу рухомого майна.

Зі змісту п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що дохід фізичної особи - це сума коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Тому об'єкт оподаткування повинен визначатися із ціни продажу обумовленої договором, або ж із суми коштів, яка фактично, а не ймовірно, одержана такою фізичною особою.

Відповідачем не здійснювались заходи щодо дослідження справедливих ринкових цін на ідентичні або однорідні товари.

Тому, повідомлення митних органів про митну вартість транспортних засобів , як і інформація бази даних "Митниця" про фактурну вартість транспортних засобів, не є належними доказами в розумінні ст.70 КАС України.

Застосований відповідачем спосіб визначення суми податкових зобов'язань, згідно з пп.4.3.1. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є методикою непрямих методів.

Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту.

Судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.

Згідно приписів пунктом "б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) донарахування податковим органом податкових зобовязань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження субєктом господарювання суми зобовязань, який, в свою чергу, підтверджено документально.

Твердження відповідача про необхідність нарахування податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності ґрунтуються на тому, що позивачем занижено базу оподаткування таким доходом. Проте, відповідач не надав суду доказів, отримання позивачем доходу за відчужені транспортні засоби у розмірі, що дорівнює їх митній та/або фактурній вартості. В акті перевірки містить припущення щодо реалізації позивачем 49 транспортних засобів та щодо ціни такої реалізації, але доказів реалізації цих транспортних засобів позивачем відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст.196,197,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600