Постанова № 17325762, 07.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2011 р. Справа №2а-5596/11/0170/1 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р, при секретарі Сусловій Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Судака в інтересах Державної податкової інспекції у м. Судак до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Судака звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом в інтересах Державної податкової інспекції у м. Судак до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 5636,26 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.06.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем норм законодавства, зокрема, несплату орендної плати за землю за березень 2011 року в розмірі 5466,26 гривень та фінансових санкцій в розмірі 170 гривень.

Представники прокурора, позивача та відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ згідно ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників прокурора, позивача та відповідача, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку наступним.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Судак є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», зареєстровано 13.09.1999 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за адресою: 95022, м. Сімферополь, вул. Бородина, 16, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2010 року.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Судак від 14.03.2011 року № 1725/10/24-053 ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» взято на облік платника податків з 19.05.2005 року за № 2132/10, а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов’язаний сплачувати податки до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, подавати встановлену законом звітність.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» є юридичною особою, яка зобов’язана виконувати обов’язки, покладені на неї законами у зв’язку зі здійсненням діяльності.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

П.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.286.3 ст.286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 15.03.2011 року ДПІ у м. Судак проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ фірма «Консоль ЛТД» з питання своєчасності подання податкової звітності по орендній платі за землю, під час якої встановлено, що відповідачем несвоєчасно надана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік. Згідно акту перевірки фактично податкова декларація надана до ДПІ у м. Судак 09.03.2011 року при граничному терміні надання звітності до 01.02.2011 року.

Вказаний акт перевірки 17.03.2011 року був направлений відповідачу та отриманий ним 22.03.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

За результатами проведеної перевірки на підставі акту від 15.03.2011 року № 68/15-3/20676633 ДПІ у м. Судак прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161503/0 від 29.03.2011 року, відповідно до якого то ТОВ фірма «Консоль ЛТД» застосована штрафна санкція в розмірі 170 гривень.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000161503/0 від 29.03.2011 року 02.04.2011 року отримане відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначені штрафні санкції відповідачем не сплачені, що підтверджується особовим рахунком ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Судом встановлено, що відповідачем на підставі договорів оренди землі від 03.06.2004 року та від 18.09.2006 року надана до ДПІ у м. Судак податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, відповідно до якої ТОВ фірма «Консоль ЛТД» визначила податкове зобов’язання в розмірі 65595,14 гривень за рік, та 5466,26 гривень щомісячно, у тому числі за березень 2011 року.

Але судом встановлено, що податкове зобов’язання з орендної плати за землю за березень 2011 року в розмірі 5466,26 гривень, відповідачем станом на день розгляду не сплачено, що підтверджується особовим рахунком та розрахунком заборгованості.

Розглядаючи питання про наявність підстав у ДПІ у м. Судак на стягнення з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» штрафних санкцій в розмірі 170 гривень та орендної плати за землю за березень 2011 року в розмірі 5466,26 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в встановлений законом строк).

Таким чином, сума заборгованості зі сплати орендної плати за землю та штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю, після узгодження і несплати у встановлений законом строк є узгодженим грошовим зобов’язання та відповідно податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання таких подій:

- наявності саме податкового боргу, узгодженого в порядку, встановленому Податковим кодексом України,

-          після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

-          сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв’язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати орендної плати за землю та штрафних санкцій за несвоєчасне надання податкової звітності є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу в розмірі 5636,26 гривень, повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:

- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги

Проте в судовому засіданні встановлено, що позивач не приймав та не направляв відповідачу податкову вимогу, оскільки, він вважає, що раніше в 2010 році відповідачу вже направлялася перша податкова вимоги № 1/576 від 31.12.2010 року.

Але суд зазначає, що направлення першої податкової вимоги в 2010 році не надає позивачу права на стягнення податкового боргу, що виник на підставі ПК України в 2011 році.

Більш того, вирішуючи питання про законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення”Розділу ХХ “Перехідні положення”Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як встановлено вище, з акту перевірки вбачається допущення позивачем порушення щодо несвоєчасно надання податкової декларації за 2011 рік, яке вчинено в березні 2011 року, тобто, в період дії норми п.7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення”Розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України.

Таким чином, податковий орган відповідно до положень норми п.7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення”Розділу ХХ “Перехідні положення”Податкового кодексу України мав право застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні.

Отже, суд зазначає, що податковий орган в порушення п.7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення”Розділу ХХ “Перехідні положення”Податкового кодексу України податковим повідомленням –рішенням № 0000161503/0 від 29.03.2011 року застосував до позивача фінансові санкції на суму 170 гривень.

При цьому, суд зазначає, що адміністративний суд не наділений самостійно визначати та застосовувати до платників податків фінансові санкції за порушення податкового законодавства, що є виключною компетенцією податкового органу.

Суд враховує, що оскільки відповідач невірно застосував фінансові санкції, а суд позбавлений можливості застосувати санкцію на підставі правильної норми закону, позовні вимоги про стягнення необгрунтованих фінансових санкцій не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.07.2011 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, постанова складена у повному обсязі 11.07.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Трещова О.Р.