Постанова № 17325695, 01.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2011 р. о 09:40 Справа №2а-7050/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-чемпіон"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-чемпіон" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722302 від 30.05.2011 року та № 0000712302 від 30.05.2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про фіктивний характер господарських операцій позивача із ПП "Севелітстрой". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані послуги (транспортне експедирування) призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 17.06.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, в судове засідання 01.08.2011 року явку представників не забезпечили, позивач направив заяву про розгляд справи за відсутності його представника, представник відповідача причин неявки не повідомив, в судовому засіданні 25.07.2011 року представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, проси відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за наслідками проведеної податковим органом перевірки встановлено факт завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6368,33 грн. та сум валових витрат на 41841,65 грн., відсутність об'єкта оподаткування за господарськими операціями із ПП "Севелітстрой" (надання послуг з транспортного експедирування). Відповідач обґрунтовує такі висновки відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, укладенням правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, не підтвердженням реальності вказаних господарських операцій, стосовно їх реального часу, місцезнаходження майна, наявності у контрагента складських приміщень, персоналу та майна, необхідних для здійснення таких операцій. Відповідач також вважає укладений правочин таким, що спрямований на ухилення від оподаткування через формування штучних сум податкового кредиту та валових витрат позивачем. Вказані висновки відповідач у свою чергу пов'язує із встановленням "безтоварності" та фіктивного характеру правочинів, укладених ПП "Севелітстрой" із ПП "Родіна ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Юлдуз".

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтями 122, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35598948, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств за періоди: листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 16.05.2011 року №786/23-02/35598948. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 4283,00 грн.; порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8368,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року №0000722302 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4283,00 грн. за основним платежем та 1070,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року №000712302 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8368,33 грн. за основним платежем, 2092,08 грн. - за штрафними санкціями.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини, встановлені при проведенні перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивач мав правові відносини з ПП "Севелітстрой" (ідентифікаційний код 35096833), яке надало позивачу послуги з транспортного експедирування на суму 50210,00 грн., у тому числі ПДВ - 8268,33 грн. За даними актами надання послуг не підтверджено первинним документами - товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобілю. Крім того, за результатами перевірки ПП "Севелітстрой" встановлено факти укладання цим підприємством договорів із особами (ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ"), які відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням. У зв'язку із цим, з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 658 ЦК України, пункту 19 статті 2 Бюджетного кодексу, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, в акті перевірки зазначено про нікчемність укладених позивачем правочинів та зроблено висновок, що: "у ТОВ "Торговий дім - Чемпіон" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, операції позивача не є господарською діяльністю; діяльність позивача спрямована на надання податкової вигоди третім особам".

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійсненні господарських операцій ПП "Севелітстрой" та про безпідставність віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат.

Визначення сум податкових зобов'язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях пов'язано із тим, що відповідач встановив відсутність у позивача права на податковий кредит за грудень 2011 року у розмірі 8368,33 грн. та відсутність у позивача права на формування валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 41841,65 грн. (враховуючи задеклароване позивачем від'ємне значення бази оподаткування у розмірі 24709,00 грн., заниження суми податкового зобов'язання за результатами перевірки склало 4283,00 грн.: (41841,00 - 24709,00) х 25%).

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив, що позивачем із ПП "Севелітстрой" 01.11.2010 року укладено договір транспортного експедирування №757 (а.с. 64-66), за яким останнє зобов'язувалось надати позивачу послуги з транспортного експедирування по перевезенню вантажу, переданого позивачем.

Факт передачі та отримання послуг позивачем (у тому числі у грудні 2010 року на загальну суму 50210,00 грн. із ПДВ) підтверджується актом здачі-прийняття робіт (а.с. 89), рахунком-фактурою (а.с. 69), копії яких досліджено податковим органом при проведенні перевірки і зауважень до яких не висловлено. Сплата вартості вказаних послуг підтверджуються виписками про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача (а.с. 60, 62).

Згідно із розшифровкою суми податкового кредиту у розрізі контрагентів, позивачем у грудні 2010 року віднесено до його складу 8368,33 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Севелітстрой" від 30.11.2010 року №1858 на суму ПДВ 2535,00 грн. та від 30.12.2010 року №2087 на суму ПДВ 5833,33 грн., отримання позивачем вказаних податкових накладних у грудні 2010 року підтверджується даними реєстру отриманих податкових накладних.

Судом досліджено вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 67, 88) і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Оцінюючи доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування, відсутності документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, суд зазначає наступне.

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем і ПП "Севеліттранс" не потребують оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до частини другої статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що при проведенні господарських операцій щодо придбання послуг з транспортного експедирування позивач оформив необхідні первинні документи, доводи відповідача щодо недостатності наданих документів для підтвердження факту використання наданих послуг у межах господарської діяльності платника податку суд до уваги не приймає, оскільки ці доводи не є нормативно обґрунтованими.

Крім того, суд враховує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обовязковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обовязкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку повязаних з господарською діяльністю витрат на придбання послуг транспортного експедирування.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Твердження відповідача про порушення правил оподаткування повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ПП "Севелітстрой".

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочину, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у позивача найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

При цьому суд зазначає, що фактично за актом перевірки зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності у відповідача взагалі.

За таких обставин, податковий орган мав би дійти висновку про незаконність формування всіх валових витрат та всього податкового кредиту підприємства з часу його державної реєстрації, проте такий висновок стосується лише одного контрагента.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ПП «Севелітстрой» або його постачальниками відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Доводи акту перевірки про відсутність постачальників ПП "Севелітстрой" - ПП "Родіна ХХІ", ПП "Фрегат ХХІ" за зареєстрованим місцезнаходженням не мають ніякого правового значення для вирішення спору, оскільки з матеріалів справи не вбачається будь-якого впливу (можливості впливу) результатів господарських операції ПП "Севелітстрой" із цими особами на можливість виконання ПП "Севелітстрой" зобов'язань за договором із позивачем. В акті перевірки вказані також інші особи, які ніби-то є "ланками" у "ланцюгу постачання": фірма "Капітель Плюс", ПП "Юлдуз", однак жодних даних про взаємовідносини цих осіб із позивачем, ПП "Севелітстрой", ПП "Родіна ХХІ" або ПП "Фрегат ХХІ" не вказано.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у податку на прибуток засновані виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу, які спростовуються матеріалами справи.

Оскільки судом встановлено помилковість висновків перевірки, у податкового органу відсутні визначені статтею 123 Податкового кодексу підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що позивачем помилково заявлено вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, тож керуючись частиною другою статті 11 КАС України суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд стягує на користь позивача суму судового збору в порядку, встановленому статтею 94 КАС України.

В судовому засіданні 01.08.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанову, постанову у повному обсязі складено 03.08.2011 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0000712302 від 30 травня 2011 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-чемпіон" (ідентифікаційний код 35598948) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10460,41 грн., у тому числі: 8368,33 грн. - за основним платежем, 2092,08 грн. - за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0000722302 від 30 травня 2011 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-чемпіон" (ідентифікаційний код 35598948) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5353,75 грн., у тому числі: 4283,00 грн. - за основним платежем, 1070,75 грн. - за штрафними санкціями.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-чемпіон" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.