Постанова № 17325652, 05.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 57/183-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 13 травня 2011 року,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 2854 від 01 вересня 2009 третьої особи за первісним позовом - не з'явився ,

третіх осіб за зустрічним позовом:

1. не з'явився ,

2. не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 1795Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року у справі № 57/183-09

за позовом Державного підприємства "48 завод залізничної техніки", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до СПД ФО ОСОБА_4 , м. Харків

про визнання недійсним правочину та виселення,

та зустрічним позовом - СПД ФО ОСОБА_4 , м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1. Державна виконавча служба Дзержинського РУЮ м. Харкова;

2. Підрозділ примусового виконання рішень Харківського міського управління юстиції,

м. Харків

до ДП "48 завод залізничної техніки", м. Харків

про витребування обладнання та стягнення 50 000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року у справі № 57/183-09 (суддя Аюпова Р.М.) первісний позов задоволено частково.

В частині вимог первісного позову про визнання недійсним правочину, вчиненого між Державним підприємством "48 завод залізничної техніки" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, відповідно до договору оренди № 3/21-ДП індивідуально визначеного майна від 17 грудня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

В частині вимог первісного позову щодо виселення ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення - ливарного цеху, інвентарний № 246/11 (літ. "Т-1-2"), загальною площею 183, 7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі та передачі цього приміщення Державному підприємству "48 завод залізничної техніки" - провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 85, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_4 - відповідач за первісним позовом, з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року у справі № 57/183-09 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «48 завод залізничної техніки»державного мита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП "48 завод залізничної техніки" відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Державне підприємство "48 завод залізничної техніки" - позивач за первісним позовом, у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами, викладеними відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року у справі № 57/183-09 таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третіх осіб відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не зявились, про причини неявки не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, залученими до матеріалів справи.

Враховуючи, що треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглядати справу за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Державне підприємство „48 завод залізничної техніки” - позивач за первісним позовом, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4, в якій просить суд визнати недійсним правочин, вчинений між позивачем та відповідачем відповідно до договору оренди № 3/21-ДП індивідуально визначеного майна від 17 грудня 2007 року та виселити відповідача з нежитлового приміщення ливарного цеху, інвентарний № 246/11 (літ „Т-1-2”), загальною площею 183,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2на першому поверсі та передати це приміщення позивачу.

ФОП ОСОБА_4 - відповідач за первісним позовом, звернулась з зустрічним позовом до Державного підприємства «48 завод залізничної техніки», в якому просить суд зобовязати відповідача за зустрічним позовом повернути їй обладнання, яке знаходиться в ливарному цеху на території підприємства, згідно переліку, вказаному в накладних відомостях, на загальну вартість 26300,00 грн.; стягнути з ДП „48 завод залізничної техніки” 50000,00 грн. матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 грудня 2007 року між Державним підприємством „48 завод залізничної техніки” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди № 3/21-ДП індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення - ливарний цех, інвентарний № 246/11 (літ. «Т-1-2»), загальною площею 183,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі, та знаходиться на балансі позивача.

Факт передачі нерухомого майна підтверджується актом прийому-передачі індивідуально визначеного майна, який підписаний сторонами 01 квітня 2008 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно умов спірного договору оренди, орендодавцем індивідуально визначеного майна є державне підприємство, а отже до спірних правовідносин застосовуються положення Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до приписів статей 2, 3 цього Закону правовою підставою користування державним та комунальним майном є договір оренди.

Згідно статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору .

Також, за приписами статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, договір оренди № 3/21-ДП від 17.12.2007 року не містить усіх істотних умов договору, зокрема, відсутні істотні умови щодо вартості майна з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; поруки, завдатку, гарантії тощо; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обовязки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Крім того, всупереч вимог статті 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, сторонами спірного договору оренди на момент його укладання не був зроблений звіт про оцінку переданого в оренду майна, який передує укладенню договору оренди.

Відсутність згоди між сторонами за спірним договором щодо усіх його істотних умов, свідчить про те, що договір оренди індивідуального визначеного майна № 3/21-ДП від 17.12.2007 року є неукладеним.

Недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки зазначений договір є неукладеним, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстави для визнання цього договору недійсним та відмовив в задоволенні первісних позовних вимог про визнання недійсним договору оренди № 3/21-ДП індивідуального визначеного майна від 17 грудня 2007 року.

Як вбачається із акту прийому-передачі від 19.01.2010 року, ФОП ОСОБА_4 повернула позивачу за первісним позовом окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення - ливарний цех, інвентарний № 246/11 (літ. «Т-1-2»), загальною площею 183,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді першої інстанції повернула спірне нерухоме майно Державному підприємству «48 завод залізничної техніки», то місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в частині вимоги позивача за первісним позовом про виселення відповідача за первісним позовом з займаного приміщення та повернення цього майна на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Так як на час звернення до суду ФОП ОСОБА_4 не було повернуто спірне нерухоме майно у встановленому порядку, що стало однією із підстав для звернення до суду з позовом про повернення приміщення Державному підприємству «48 завод залізничної техніки», з урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача за первісним позовом державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині прийнятого рішення за результатами розгляду первісного позову .

Разом з тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в повному обсязі в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_4 просила суд зобовязати Державне підприємство «48 завод залізничної техніки» повернути належне їй обладнання, яке знаходиться в ливарному цеху на території підприємства, згідно переліку, вказаного в накладних та відомостях, загальною вартістю 26300,00 грн..

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи накладних, через контрольно-пропускний пункт підприємства ФОП ОСОБА_4 було завезено на територію ДП «48 завод залізничної техніки» через його контрольно-пропускний пункт наступне обладнання:

-згідно накладної № 5\11 від 05.11.2008р.: бігуни 1 шт. та піскосип 1 шт.;

-згідно накладної № 10\9 від 10.09.2008 р.: електроточило (модуль 35633) - 1 шт., електропіч -1 шт., піскострубку - 1 шт., токарний станок - 1 шт., електричну шафу - 1 шт., шафу роздягальну - 1 шт.. Електропіч в подальшому була вивезена із території підприємства, про що свідчить відмітка на накладній.

-згідно накладної № 28/5 від 28.05.2009 року : опоки металічні - 9 комплектів., ковш розливний - 2 шт., болгарка електрична - 1 шт., перфоратор електричний - 1 шт., глина вогнестійка - 1 мішок, підмодельна плита - 2 шт., модель алюмінієва - 2 комплекту (т.1 а.с.123,124,125).

Із наявних в матеріалах справи інших накладних свідчить про те, що обладнання було куплено позивачем за зустрічним позовом у СПДФО ОСОБА_6 (накладні №№ 325 від 24.06.08., 438 від 10.09.08., 439 від 10.09.08., 481 від 05.11.08., 128 від 28.05.09. на придбання: бігуни - 1 шт., піскосип - 1 шт., електроточило - 1 шт., піскострубка - 1 шт., токарний станок - 1 шт., електрошафа - 1 шт., шафа роздягальна - 1 шт., опоки металічні - 9 комплектів., ковш розливний - 2 шт., болгарка ел. - 1 шт., перфоратор ел. - 1 шт., глина вогнестійка - 1 мішок, подмодельна плита - 2 шт., модель алюмін. - 2 комплекта).

ФОП ОСОБА_4, а також її представник ОСОБА_7, який уповноважений ФОП ОСОБА_4 представляти її інтереси на підставі доручення № 2854 від 01.09.2009 р., неодноразово звертались до адміністрації підприємства з заявами про надання дозволу на вивіз особистого обладнання та матеріалів, про що свідчать їх заяви на адресу підприємства, копії яких долучені до матеріалів справи.

Спір у добровільному порядку не був врегульований сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції представник ФОП ОСОБА_4 зазначив про те, що не повернутим залишилось наступне обладнання: токарний станок - 1 шт., електроточило - 1 шт., піскосип -1 шт., піскострубка - 1 шт., електрична шафа - 1 шт., шафа роздягальна - 1 шт., опоки металічні - 9 комплектів., ковш розливний - 2 шт., електросвернильний настільний станок 1 шт.

Разом з тим, про повернення електросвернильного настільного станку позивачем за зустрічним позовом не були заявлені позовні вимоги, такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції рішення щодо цього обладнання.

Відповідач за зустрічним позовом не спростував факт ввозу на територію підприємства спірного обладнання, не надав доказів щодо вивезення обладнання з території підприємства, а також не надав доказів недостовірності накладних про ввіз обладнання на територію підприємства.

Отже, надані позивачем за зустрічним позовом накладні є доказами того, що спірне обладнання знаходиться на території підприємства.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині зобовязання Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» повернути ФОП ОСОБА_4 токарний станок - 1 шт., електроточило - 1 шт., піскосип -1 шт., піскострубку - 1 шт., електричну шафу - 1 шт., шафу роздягальну - 1 шт., опоків металічних - 9 комплектів., ковша розливного - 2 шт.

Щодо вимоги ФОП ОСОБА_4 про відшкодування Державним підприємством «48 завод залізничної техніки»збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 50000,00 грн., то судова колегія вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обчисленні розміру упущеної вигоди значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів , які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Обґрунтування позивачем за зустрічним позовом щодо стягнення збитків містить посилання на умовні припущення про можливість отримання ним прибутку в результаті здійснення підприємницької діяльності, що не є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивачем за зустрічним позовом зазначені обставини не доведені, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 50000 грн. матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення майна прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, п. п.1, 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково .

Рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року у справі № 57/183-09 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про повернення обладнання та прийняти в цій частині нове рішення.

Зобовязати Державне підприємство «48 завод залізничної техніки»(код ЄДРПОУ 08112520; адреса : 61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець,36, код ЄДРПОУ 08112520, р/сч 26009001553801 в АКБ «Європейський»в м. Києві МФО 380184 ) повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: 61050, АДРЕСА_1) наступне обладнання: токарний станок - 1 шт., електроточило - 1 шт., піскосип -1 шт., піскострубку - 1 шт., електричну шафу - 1 шт., шафу роздягальну - 1 шт., опоки металічні - 9 комплектів., ковш розливний - 2 шт.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 07 квітня 2011 року