Постанова № 17325651, 09.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 37/237-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 20.04.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1916Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2011 року по справі № 37/237-10

за позовом ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС", м. Донецьк

до ТОВ "ФАРУС", м. Харків

про стягнення 512467,16 грн.

встановила:

В листопаді 2010 р. ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "ФАРУС" суми основного боргу за договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі 463771,19 грн., пені та штрафу за прострочення платежу на загальну суму у розмірі 48695,97 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2011 року по справі № 37/237-10 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ФАРУС" на користь ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС" суму основного боргу за договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі 463771,19 грн., пеню та штраф за прострочення платежу на загальну суму у розмірі 39357,02 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 5031,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,70 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по договору поставки № 11 від 01.04.2009 р., позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 440071,19 грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 32463,98 грн. відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, внаслідок чого судом не були прийняті до уваги факти часткової сплати боргу під час вирішення спору. Також відповідач зазначає, що стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є незаконним, адже це, на думку відповідача, суперечить ст. 61 Конституції України, тому в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу повинно бути відмовлено.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв).

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності належних представника позивача та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2011 року по справі № 37/237-10 підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст.87 ГПК України. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням вказаної вище статті ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 18.11.2010 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 25.11.2010 р. була направлена судом першої інстанції 18.11.2010 р. за вих. № 029877 на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та апеляційній скарзі (вул. Котлова, 176, м. Харків) та отримана відповідачем 25.11.2010 р., представник відповідача в дане судове засідання не зявився.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2010 р. в звязку з незявлення представника відповідача розгляд справи було відкладено на 13.01.2011 р. Дана ухвала направлена 29.11.2010 р. за вих. № 030617 на ту ж саму адресу, як і попередня ухвала суду, також господарським судом Харківської області було повідомлено про час та дату наступного судового засідання телефонограмою № 18 від 05.01.2011 р., що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду.

Рішення суду по даній справі прийнято у судовому засіданні 13.01.2011 р., в якому представник відповідача також був відсутній.

Надаючи відповідну правову оцінку вищенаведеним обставинам та зважаючи на те, що представник відповідача був відсутній в судових засіданнях, ухвали суду про призначення та про відкладення розгляду справи були направлені на належну адресу відповідача відповідно до вимог чинного законодавства, доказів несвоєчасного повідомлення відповідача про час і місце засідання суду матеріали справи не містять - повідомлення відповідача про час і місце судового засідання слід визнати таким, що відповідає вимогам ст.ст. 64, 87 ГПК України.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2011 р. у звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між сторонами 01.04.2009 р. було укладено договір поставки № 11 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, постачальник ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС" зобов'язувалося поставити та передати товар (чайна-кофейна продукція), а покупець ТОВ "ФАРУС" зобов'язувалося прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно пункту 5.2. договору, покупець за отриманий товар повинен був розрахуватися впродовж 18 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

29.12.2009 року між сторонами була укладена угода № 291209 про пролонгацію договору № 11 від 01.04.2009 р. відповідно до умов якої сторони встановили новий строк дії даного договору з 02.01.2010 р. по 31.12.2010 року включно, та вказали, що у разі, коли за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, то договір автоматично продовжується на додатковий рік.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідачу за даним договором був поставлений товар, у зв'язку з чим станом на 01.01.2010 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість у розмірі 692282,80 грн. про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна № РН-0000772 від 24.09.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000795 від 30.09.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000843 від 08.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000876 від 16.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000908 від 22.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000953 від 30.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000994 від 06.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001015 від 12.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001040 від 19.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001077 від 26.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001138 від 04.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001179 від 11.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001197 від 17.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001247 від 24.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001274 від 30.12.2009 р.,

та акт звірки взаєморозрахунків за 4 квартал 2009 р., складений між сторонами, станом на 01.01.2010 р.

Станом на 18.08.2010 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість у розмірі 481771,19 грн. про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна № РН-0000011 від 11.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000070 від 15.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000098 від 21.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000136 від 29.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000174 від 04.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000195 від 11.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000258 від 19.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000270 від 25.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000318 від 26.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000352 від 05.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000388 від 12.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000416 від 18.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000464 від 25.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000500 від 31.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000531 від 01.04.2010 р.;

та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. - по 17.08.2010 р., складений між сторонами.

Після 18.08.2010 року відповідачем були проведені наступні платежі:

- платіжне доручення № 4838 від 20.08.2010 р. на суму 3000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4890 від 03.09.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4932 від 17.09.2010 р. на суму 3000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4946 від 22.09.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4951 від 23.09.2010 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 4959 від 24.09.2010 р. на суму 1500,00 грн.

- платіжне доручення № 4987 від 04.10.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5017 від 08.10.2010 р. на суму 3000,00 грн.

Таким чином, станом на 12.11.2010 року, сума основного боргу ТОВ "ФАРУС" перед ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС" дорівнює 463771,19 грн., яка і була стягнута рішенням суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача даної суми, з огляду на наступне.

Як зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, ним у відповідності до платіжних доручень, оригінали яких долучені до матеріалів справи, були здійснені наступні платежі:

- платіжне доручення № 5119 від 16.11.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5126 від 17.11.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5137 від 22.11.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5145 від 24.11.2010 р. на суму 1200,00 грн.;

- платіжне доручення № 5159 від 25.11.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5164 від 26.11.2010 р. на суму 1000,00 грн.

- платіжне доручення № 5174 від 01.12.2010 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 5187 від 02.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5213 від 09.12.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5221 від 10.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5230 від 14.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5227 від 14.12.2010 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 5247 від 16.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5259 від 21.12.2010 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 5275 від 23.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5293 від 28.12.2010 р. на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5305 від 06.01.2011 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 5323 від 12.01.2011 р. на суму 1500,00 грн.;

Ані позивачем, ані відповідачем не було повідомлено суд першої інстанції, що до подання позову та після подання позову, але до прийняття рішення судом першої інстанції, відповідачем сплачена сума боргу у розмірі 23700,00 грн.

Дана сума судом першої інстанції при прийнятті рішення врахована не була.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у задоволенні позовної заяви в частині стягнення 4000,00 грн., які були сплачені відповідачем до подання позову (відповідно до платіжних доручень № 5119 від 16.11.2010 р. на суму 2000,00 грн., № 5126 від 17.11.2010 р. на суму 2000,00 грн.) повинно бути відмовлено, а в частині стягнення 197000,00 грн., які були сплачені відповідачем після подання позову та до прийняття рішення повинно бути припинено провадження, на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 440071,19 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи (п. 6.1 договору) та положень ст. ст. 549, 611 ЦК України та ст. 230, 231, 232 ГК України колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені у сумі 6893,04 грн. та штрафу у сумі 32463,98 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є незаконним, адже це суперечить ст. 61 Конституції України, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Також колегія суддів зазначає, що принцип свободи договору передбачає, як це закріплене у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагентів та визначенні умов договору та застосування до контрагента заходів цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.1. Договору поставки № 11 від 01.04.2009 року було передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару він сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої партії товару. За прострочку більше 10 днів додатково до пені відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від вартості несплаченої партії товару.

Вказаний пункт договору не визнано недійсним в частині визначення штрафу як такого, що не відповідає ст.61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, як це передбачено п. 6.1 договору, не суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Разом з тим, колегія вважає недоречним посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ст.61 Конституції України, яка міститься в розділі ІІ Конституції України (права, свободи та обовязки людини і громадянина), відтак, регулює питання недопустимості подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж саме правопорушення, але аж ніяк не цивільно-правової відповідальності суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування рішення в частині стягнення штрафу та пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції невірно визначено розмір суми основного боргу, тому в цій частині рішення підлягає частковому скасуванню.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України на користь відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ "ФАРУС", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2011 року по справі № 37/237-10 скасувати в частині стягнення 23700,00 грн. основного боргу, 237,00 грн. державного мита та 10,9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в частині стягнення 4000,00 грн., 237,00 грн. державного мита та 10,9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в позові відмовити, в частині стягнення 19700,00 грн. припинити провадження.

В іншій частині (в частині стягнення 440071,19 грн. основного боргу, 39357,02 грн. пені та штрафу за прострочення платежу, 4794,28 грн. державного мита та 220,8 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині відмови в задоволенні решти позову) рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія "АНТАРЕС" (83092, м. Донецьк, вул. Нижньокурганська, буд. 21, кв. 112; код ЄДРПОУ 33256846; п/р 260060102564 в ЗАТ «ПроКредитБанк»м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУС" (юридична адреса: 61035, м. Харків, Комінтернівський район, проспект Гагаріна, буд. 129, кім. 405; фактична адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, 176; код ЄДРПОУ 31643354; п/р 26003349827001 в ХТРУ КБ "Приват Банк", МФО 351533) 118,5 грн. державного за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

суддяТ.В. Гончар

суддяМ.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2011 року