Постанова № 17324472, 21.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 5023/3071/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г.

відповідача - Арцибашева В.М., Крашенінніков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2659 Х/1-7) та апеляційну скаргуу позивача (вх. № 2775 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.11 року у справі № 5023/3071/11

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків,

про стягнення коштів,

встановила:

          Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, відповідача, 2882,59 грн. плати за фактичне користування місцем за період з 01.07.2009р. по 07.06.2010р., а також зобов’язати відповідача повернути позивачеві за актом приймання-передачі місце по вул. Полтавський Шлях, 18/20 міста Харкова, яке знаходиться у комунальній власності. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2011 року у справі № 5023/3071/11 (суддя Задорожна І.М.) відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, відмовлено в задоволенні заяв відповідача про застосування строку позовної давності та про винесення окремої ухвали на підставі статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Позов задоволено частково. Зобов’язано Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повернути КП "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 18/20. Стягнуто з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на користь КП "Міський інформаційний центр" 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області плати за фактичне користування місцем за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 за період з 01.07.2009 року по 07.06.2010 року у розмірі 2882,59 відмовлено.

Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про зобов’язання УДСО при ГУМВС України в Харківській області повернути КП "Міський інформаційний центр" за актом приймання-передачі місце по вул. Полтавський Шлях, 18/20 міста Харкова, яке знаходиться у комунальній власності.

Позивач також із вказаним вище рішенням господарського суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить вищенаведене рішення скасувати частково - в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення плати за фактичне користування місцем за період з 01.07.2009 року по 07.06.2010 року у розмірі 2882,59 грн. та в цій частині позов задовольнити.

Враховуючи те, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на одне рішення господарського суду, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду розгляд апеляційних скарг об'єднано в одне апеляційне провадження.

В судовому засіданні представники відповідача свою апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити у повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги позивача у відзиві та в судовому засіданні заперечували, просили залишити її без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. У наданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача та в судовому засіданні представник позивача вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача та просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26 червня 2008 року між комунальним підприємством ''Міський інформаційний центр" (позивач) та Управлінням Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області (відповідач) було укладено договір № 7515 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір). Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 липня 2008 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції –щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 строком з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов’язується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1, про що 01 липня 2008 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача одне місце, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях,18/20.

Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 7515 від 26.06.2008 року, цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Таким чином, станом на 30.06.2009 року Договір № 7515 від 26.06.2008р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №7515, „протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками „КП" та „Користувача".

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору № 7515 від 26.06.2008 року „місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі та повинні бути повернуті «Користувачем»у стані, не гіршому від того, в якому вони знаходилися на момент передачі".

Задовольняючи позов в частини немайнових вимог, господарський суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, після припинення дії договору №7515 від 26.06.2008 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №8664 від 02.02.2010 року, в якому просив відповідача повернути місце за договором №7515 від 26.06.2008 року на підставі акту прийому –передачі. Також, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №9991 від 14.05.2010 року, в якому позивач повідомив відповідача про те, що за результатами огляду місць позивачем встановлено, що на місці, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20, відповідач продовжує розташовувати спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,20х1,80х2) без згоди власника місця або уповноваженого органу, а також позивач просив відповідача звільнити наведене незаконно зайняте місце розташування рекламного засобу.

08.06.2010 року відповідач на адресу позивача направив листа №48/1-1-878, в якому повідомив позивача, що на виконання повідомлення позивача, рекламна конструкція, яка була розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 демонтована відповідачем.

Як стверджує позивач, відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, тому КП «МІЦ»був змушений звернутися до суду з позовною вимогою про зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності в порядку, встановленому умовами договору.

Однак, колегія суддів з такими доводами місцевого господарського суду не погоджується.

Слід зазначити, що в листі відповідача, на який посилається позивач як на один з доказів користування місцем відповідачем після закінчення строку договору, №48/1-1-878 від 08.06.2010 року йдеться про демонтаж рекламної конструкції по вул. Полтавський Шлях, 18, в той час як в користування відповідачеві надавалось місце по вул. Полтавський Шлях 18/20.

Також, в обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що після 01.07.2009 року не користувався місцем для розміщення рекламної конструкції за укладеним між сторонами договором у зв’язку з його закінченням.

З 02.07.2009 року відповідачем було прийнято рішення про розміщення своєї зовнішньої реклами на кронштейні Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс». На підтвердження вказаних відомостей відповідачем надані відповідні договори про надання в користування місць, що перебувають на балансі ХПК «Міськелектротранс»для розташування спеціальних конструкцій від 02.07.2009 року, від 06.08.2009 року, від 01.01.2010 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Таким чином на момент пред’явлення позову та винесення рішення господарським судом Харківської області, спірне місце, яке позивач просить зобов'язати відповідача передати на підставі акту приймання-передачі вже було фактично звільнено відповідачем з 01.07.2011 року. Відповідач до матеріалів справи надав копію свого листа № 48/8-586/Мз та копію складеного відповідачем Акту прийому передачі місця від 22.02.2011 року про повернення місця з 01.07.2009 року, вказані документи отримані позивачем. Таким чином, до прийняття рішення по справі у позивача вже був підписаний відповідачем акт прийому-передачі спірного місця. Представник позивача в судовому засіданні ці відомості підтвердив.

Вищенаведені відомості свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 на підставі акту прийому-передачі, оскільки як вже було зазначено відповідачем місце було фактично звільнене 01.07.2009 року та у позивача є підписаний відповідачем акт прийому-передачі вказаного місця.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів припиняє провадження в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача повернути позивачеві місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 на підставі акту прийому-передачі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача плати за фактичне користування місцем за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 за період з 01.07.2009 року по 07.06.2010 року в сумі 2882,59 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, оскільки станом на 30.06.2009 року договір № 7515 від 26.06.2008 року вважається таким, що припинив свою дію, проте відповідач УДСО при ГУМВС України в Харківській області в порушення умов договору та норм діючого законодавства України не повернув місце надане йому для розміщення спеціальної конструкції та продовжував користуватися ним, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем після припинення дії договору, а саме за період з 01.07.2009 року по 07.06.2010 року в сумі 2882,59 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає заявлену позивачем до стягнення плату за фактичне користування місцем після припинення дії договору за своєю правовою природою саме штрафними санкціями в розумінні норм діючого Господарського та Цивільного законодавства.

При укладанні сторонами договору № 7515 від 26.06.2008 року сторони у розділі «6»договору, передбачили відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов укладеного договору, а саме:

Згідно п.6.1. договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом чотири цього договору, “Користувач” сплачує КП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, ”Користувач” сплачує КП неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання місць (з ПДВ) встановленої Додатком №1 цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення за цим договором.

Згідно п. 6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

У пунктами 6.4, 6.5. договору сторонами обумовлено, що за порушення строків передбачених пунктом 1.4. цього договору, КП сплачує “Користувачу” штраф в розмірі 50 грн. за кожен день затримки у наданні “Користувачу” в користування кожного місця. За невиконання зобов'язань передбачених підпунктом 3.4.13 пункту 3.4. розділу три договору “Користувач” сплачує на користь КП штраф у розмірі 50 грн. за кожен день невиконання зобов'язання.

Таким чином, у вищевказаному договорі сторони вже передбачили обопільні зобов'язання (відповідальність) за порушення договірних зобов'язань, як з боку відповідача так і з боку позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами договору не містять обов'язку відповідача оплатити позивачу кошти за фактичне користування місцем поза межами договору за весь час користування місцем, натомість договором встановлені штрафні санкції за невиконання умов договору, проте позивач в установленому законодавством порядку своїм правом на звернення до суду про стягнення штрафних санкцій з відповідача за невиконання умов договору після припинення дії договору не скористався. У зв’язку з чим, висновок господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаних позовних вимог щодо стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20 в сумі 2882,59 грн. є вірним.

Слід також зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що фактично спірне місце було звільнене відповідачем 01.07.2009 року, а тому колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача коштів за фактичне користування місцем поза межами договору або ж також стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області підлягає зміні у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

                              Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

                              Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

                              Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року змінити в частині зобов'язання Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 18/20; та в цій частині провадження у справі припинити.

                              В іншій частини рішення залишити без змін.

                              Стягнути з Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на користь Управління Державної Служби Охорони при ГУМВС України в Харківській області (Харківська обл., м. Харків, вулиця Полтавський шлях, буд.20, код 08597026, р/р 26004014014 в АСУБ “Грант” м.Харкова, МФО351607) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

                              Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Повний текст постанови підписано 22.07.2011 року