Рішення № 17324775, 02.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2011Справа №5002-23/2786-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

До відповідача Приватного підприємства «АЛЕКСА-КРИМ» (юрид. адреса: вул. Обїзна, буд. 10, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95015; факт. адреса: вул. Субхи, буд. 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 8399,99 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «АЛЕКСА-КРИМ» (юрид. адреса: вул. Обїзна, буд. 10, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95015; факт. адреса: вул. Субхи, буд. 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 34523742) грошових коштів у сумі 8399,99 грн., а саме: 7732,12 грн. основної заборгованості, 667,87 грн. пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним під час подання позовної заяви.

Вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки б/н від 01.04.2010 р., укладеного між сторонами. Вказане невиконання виражається у несплаті Приватним підприємством «АЛЕКСА-КРИМ» вартості товару, поставленого позивачем відповідно до видаткових накладних № 00040 від 26.04.2010 р. та № 00050 від 28.04.2010 р. Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відповідності до п. 6.3 договору поставки просить стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, що складає 667,87 грн.

19.07.2011 р. до суду від ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витребуваних матеріалів та про розгляд справи без його присутності у звязку з тяжким фінансовим станом та віддаленістю його місцезнаходження.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судові засідання 20.07.2011р. та 02.08.2011р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі незявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

01 квітня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним підприємством «АЛЕКСА-КРИМ» (Покупець) був укладений Договір поставки, відповідно до якого позивач продає, а відповідач купує і сплачує на умовах цього Договору продукцію у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.4.4 договору розрахунки за кожну партію товару, поставлену за даним договором, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до видаткових накладних: №00040 від 26.04.2010 р., № 00050 від 28.04.2010р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 7732,12 грн.

Строки оплати вартості отриманого товару по кожній податковій накладній пройшли, але грошові кошти відповідачем не сплачені.

Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 79-ю про оплату суми заборгованості у розмірі 7732,12 грн. та пені у розмірі 667,87 грн.

Однак, відповідач заборгованість за договором поставки, укладеним між сторонами на суму 7732,12 грн. не оплатив.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором у розмірі 7732,12 грн.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно п. 6.3 договору за порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваного товару, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню на суму 667,87грн.

Однак, позивачем при нарахуванні пені за накладною №00040 від 26.04.2010р. за період з 08.06.2010р. до 07.07.2010р. невірно вказано розмір облікової ставки НБУ (вказано 12%, тоді як необхідно було вказати 9,5%), у звязку із чим за цей період невірно розрахована пеня. Нарахована позивачем за цей період пеня складає 135,72грн. (а.с.13).

Із розрахунку облікової ставки НБУ у розмірі 9,5% пеня за цей період складає 111,36грн.

У звязку із викладеним, суд частині стягнення 24,36грн. пені відмовляє, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 643,51грн.

Витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АЛЕКСА-КРИМ» (юрид. адреса: вул. Обїзна, буд. 10, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95015; факт. адреса: вул. Субхи, буд. 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; р/р №26002054903355 в КРУ КБ «Приватбанк», м.Сімферополь, МФО 384436, код ЄДРПОУ 34523742) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р №НОМЕР_2 у АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ід. код НОМЕР_1) 7732,12 грн. основної заборгованості, 643,51грн. пені, 101,70грн. державного мита та 235,32грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 24,36грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.