Рішення № 17324765, 29.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2011Справа №5002-29/1866-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6) в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі ВАТ «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9);

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф» (98648, м. Ялта, смт. Нікіта, Південнобережне шосе, 87 // 95000, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, буд. 260, код ЄДРПОУ 25138797);

Про стягнення 7 255,91 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність №435-Д від 22.04.2011р.

Від відповідача ОСОБА_3 представник, довіреність б/н від 02.03.2011 р.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольської міської електричної мережі звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача малого підприємства «Іраде» про стягнення заборгованості за споживання недооблікованої електричної енергії в сумі 4975,35 грн., пені в сумі 598,69 грн., інфляційних втрат в сумі 1308,51грн., 3% річних в розмірі 373,36 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу, понесені позивачем при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору на постачання електричної енергії №3146 від 27 липня 2004 р., укладеного між сторонами у справі, Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією, відповідач здійснив самовільне підключення до мереж ВАТ «Крименерго» після відключення, що підтверджується Актом № 103826 від 21 травня 2008 року, який був розрахований на загальну суму 4 975,35 грн. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за споживання недооблікованої електричної енергії в сумі 4 975,35 грн., яку останній добровільно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Крім того, порушення відповідачем зобовязання та норм законодавства на думку позивача дає йому право нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, які заявлені останнім до стягнення.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 травня 2011 року позов відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі структурного підрозділу: Сімферопольської міської електричної мережі прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання позивача щодо вірного його найменування, у звязку з перейменуванням, суд, у судовому засіданні 14.06.2011р. задовольнив його, вважаючи вірним найменування позивача «Публічне акціонерне товариство «Крименерго».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.06.2011 року суд за власною ініціативою в порядку статті 24 ГПК України допустив заміну первісного відповідача - Малого підприємства «Іраде» належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф».

Заявою від 21.06.2011р. в порядку статті 22 ГПК України позивач сформулював позовні вимоги до належного відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф» та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф» заборгованість за споживання недооблікованої електричної енергії в сумі 4 975,35 грн., пеню в розмір 598,69 грн., інфляційні втрати в сумі 1 308,51 та 3% річних в сумі 373,36 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.06.2011р. суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 11.07.2011р., за результатами якого оголошено перерву в засіданні до 25.07.2011р., відповідач надав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає повністю та наполягає на відмові позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що в результаті купівлі продажу обєкту - автозаправочної станції, при його передачі, на ньому знаходився лише один електролічильник і між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №6310 від 24.06.2008р. яким зафіксовано засіб обліку №0690180304780468, тому відповідач вважає, що на момент проведення перевірки від 21.05.2008р. він не був субєктом, відповідальним за споживання електричної енергії на АЗС, оскільки така відповідальність у відповідача виникла лише з моменту укладання договору з електропостачальною організацією.

До відзиву на позов відповідач додав копії документів, а саме платіжне доручення від 17.06.2008р., рахунок №1427/3/08 від 13.06.2008р., заява від 12.05.2008р., акт вводу в експлуатацію електроустановки №6310 від 20.06.2008р., договір про постачання електричної енергії №6310 від 24.06.2008р. з додатками, довідка про виконання технічних умов від 03.03.2008р., акт допуску на підключення, довідка від 09.06.2008р., технічні умови від 05.03.2008р., договір про підключення до електричних мереж,акт припинення постачання електричної енергії від 21.05.2008р., акт-наряд №196 від 21.05.2008р.

Відзив на позов та додані копії документів оглянуті у судовому засіданні та долучені судом в матеріали справи.

У судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено перерву в засіданні до 29.07.2011р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У продовженому судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги до ТОВ «Інтер-Шельф» у повному обсязі. Та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, за мотивами, викладеними у відзиві на позов та наполягає на відмові позивачеві в задоволенні позову.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

27.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (в подальшому публічне акціонерне товариство «Крименерго») (постачальник) і малим підприємством «Іраде» (споживач) укладений договір № 3146 про поставку електричної енергії з додатками, відповідно до п. 1 якого, постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі відповідно умовам цього договору і додаткам до договору, які є його невідємною частиною (далі договір, а.с. 8-15).

Відповідно до умов даного договору сторони погодились керуватися як пунктами вищезгаданого договору, так і чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (п.2 договору).

Згідно додатку №3.1 до договору про поставку електричної енергії №3146 від 27.07.2004р. «Перелік і дані з комерційних засобам обліку, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу» на балансі споживача є два лічильники №060528 встановлений на обєкті АЗС, вул.. Севастопольська та №447647 на обєкті Опалення АЗС, вул. Севастопольська.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками ВАТ «Крименерго» проведена перевірка дотримання Правил користування електричною енергією, обєкта споживача автозаправочної станції, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки виявлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме, самовільний демонтаж прибору обліку електричної енергії №447647, про що складений акт № 103826 від 21.05.2008р., (а.с. 16).

Згідно ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушенням в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Пунктом 6.41 Правил, передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Акт № 103826 від 21.05.2008року складений трьома робітниками енергопостачальної організації у присутності орендатора АЗС по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, який заперечень та зауважень в акті не зазначив, його підпису акт не містить, про час та місце розгляду протоколу споживач був повідомлений, про що є відмітка в акті.

Пунктом 6.40 ПКЕЕ встановлено, що у разі виявлення представниками електропередавальної організації пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562.

Відповідно до пункту 6.42 Правил, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

Комісією публічного акціонерного товариства “Крименерго” у складітрьох представників 06.06.2008р. розглянутий акт про порушення ПКЕЕ та прийнято рішення, яке оформлено у вигляді протоколу № 2357, яким здійснено перерахунок обсягу недооблікованоїспожитої електричної енергії та розрахована сума заборгованості у розмірі 4975,35 грн., (а.с. 17).

Як свідчать матеріали справи, копія протоколу скерована 11.06.2008 року на адресу споживача поштою, що підтверджується списком поштових відправлень..

Споживачу виставлений рахунок на оплату заборгованості за електричну енергію, нараховану внаслідок порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осібсубєктів підприємницької діяльності, який отриманий останнім 17.06.2008.р., про що свідчить підпис його представника .

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі несуть відповідальність перед електропередавальною організацією, за порушення ПКЕЕ.

Правилами користування електричною енергією встановлено, що кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Відповідач не представив суду належних доказів оплати заборгованості перед позивачем за актом про порушення ПКЕЕ № 103826 від 21.05.2008року, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позивачем доведений факт порушення установою вимог діючого законодавства в сфері електроенергетики, через що позовні вимоги про стягнення 4975,35грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом критично розцінюються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов стосовно того, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №6310 лише 24.06.2008р. тому на момент проведення перевірки від 21.05.2008р. він не був субєктом, відповідальним за споживання електричної енергії на АЗС, так як така відповідальність у відповідача виникла лише з моменту укладання договору з електропостачальною організацією, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так матеріали справи містять договір оренди автозаправочної станції від 01.09.2007р., укладений між МП «Іраде» та ТОВ «Інтер-Шельф», за умовами якого відповідач у справі орендував АЗС за адресою АДРЕСА_1. Строк оренди визначено пунктом 4.1 договору оренди і встановлено 2 роки 11 місяців з моменту підписання договору (а.с. 43).

В подальшому, 26.12.2007р. між тими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі АЗС, розташованої за адресою м. Сімферополь, вул. Севастопольска, 260, за умовами якого ТОВ «Інтер-Шельф» є покупцем даного обєкту нерухомості (а.с. 42).

Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу продавець свідчить, що на момент нотаріального посвідчення цього договору зокрема відсутня заборгованість по оплаті комунальних та експлуатаційних платежів щодо відчужуваних будівель, також немає жодних інших зобовязань перед постачальниками комунальних чи будь-яких інших послуг, які повязані з експлуатацією будівель та на момент нотаріального посвідчення цього договору продавцем передано покупцю всю наявну документацію на відчужувані будівлі.

Заявою від 12.05.2008р., одержаною ВАТ «Крименерго» 19.05.2008., про що є відмітка на ній, МП «Іраде» просило розірвати договір по точці обліку № 447647, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Згідно Акту-наряду №196 від 21.05.2008р. технічної перевірки облікових засобів обліку електроенергії, у звязку з розірванням договору по точці обліку, встановлено, самовільний демонтаж прибору обліку №447647. При цьому в акті-наряді зазначено, що перевірка проводилась споживача МП «Іраде», в присутності орендатора АЗС ОСОБА_4, підпис якого містить даний акт.

Відповідно до акту припинення поставки електричної енергії від 21.05.2008р., на обєкті АЗС по АДРЕСА_1, у звязку з відсутністю прибору обліку проведено відключення на вводному автоматі. Даний акт також складено в присутності представника директора АЗС ОСОБА_4, та підписано ним.

Відповідач був присутній при складанні акту порушення ПКЕЕ № 103826 від 21.05.2008року та був сповіщений про дату його розгляду.

Більш того, судом приймається до уваги факт не оскарження відповідачем у встановленому законом порядку ані акту перевірки порушення установою ПКЕЕ, ані рішення комісії, яким розраховано стягувану суму в розмірі 4975,35грн. При цьому, обізнаність відповідача щодо існування до звернення позивача до суду з відповідним позовом як акту перевірки так і рішення комісії підтверджується наявними у справі матеріалами.

Посилання відповідача у відзиві на позов на зобовязання МП «Іраде», у звязку з припиненням споживання електроенергії, повідомити ВАТ «Крименерго» за 7 днів до виїзду і здійснити повний розрахунок, судом не приймаються до уваги, оскільки це не є предметом розгляду в даній справі.

А пункт 4.10 ПКЕЕ, на який посилається відповідач, взагалі прямо вказує на відповідальність відповідача за збереження приборів обліку, оскільки саме він на момент проведення перевірки був власником обєкту АЗС.

Позивач, у позовній заяві просить стягнути з інфляційні втрати в сумі 1 308,51грн. та 3% річних в сумі 373,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом перевірено розрахунок індексу інфляції і встановлено, що згідно розрахунку позивач вказав період стягнення індексу інфляції за період з червня 2008р. по грудень 2010р. та 3% річних за період з 11.06.2008р. по 30.12.2010р.,

Однак, як зазначалось раніше, відповідач отримав рахунок до сплати 17.06.2008р. і мав сплатити його на протязі 30 днів, тобто до 18.07.2008р. Тому датою початку прострочення грошового зобовязання слід вважати 18.07.2008р.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрати в сумі 1 308,51грн. та 3% річних в сумі 373,36 грн. підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних за період з 18.07.2008р. по 30.12.2010р. (876 днів) в сумі 358,23грн., та інфляційних втрат за період з серпня 2008р. по грудень 2010р. в сумі 1268,71грн., в задоволенні 15,13 грн. 3% річних і 39,80грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів з порушенням строків, споживач зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі предявленого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Тому вимоги позивача щодо стягнення суми пені в розмірі 598,69грн. за період з 18 липня 2009р. по 11 січня 2009р. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф» (98648, м. Ялта, смт. Нікіта, Південнобережне шосе, 87 // 95000, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, буд. 260, код ЄДРПОУ 25138797) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, банківські реквізити: рахунок 260323051142 у філії КРУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 324805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00131400) заборгованість в сумі 4975,35 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Шельф» (98648, м. Ялта, смт. Нікіта, Південнобережне шосе, 87 // 95000, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, буд. 260, код ЄДРПОУ 25138797) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, банківські реквізити: рахунок 26005303320163 у філії КЦО ПИБ, МФО 324430, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00131400) 598,69грн. пені, 1268,71грн. індексу інфляції, 358,23грн. 3% річних, державне мито в сумі 101,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,21 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.