Постанова № 17324469, 07.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/1659/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В., Бабакова Л.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Єфремова Т.В., Шамраєва М.Є.

відповідача –Сай Л.В.

третьої особи –Шихайло О.Б., Федорова О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Нафтооптторг», м. Харків (вх. № 2380Х/3) та апеляційну скаргу ВАТ АФ "Вербівське", с. Вербівка (вх. № 2381Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. по справі № 5023/1659/11

за первісним позовом ВАТ АФ "Вербівське", с. Вербівка

до відповідача ТОВ "Нафтаоптторг", м. Харків

про стягнення 256124,90 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "Нафтаоптторг"

до ВАТ АФ "Вербівське", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Блейз Інвест", м. Харків

про відшкодування шкоди та про зобов'язання ВАТ АФ "Вербівське" провести залік зустрічних однорідних вимог

встановила:

Позивач - ВАТ "АФ "Вербівське", с. Вербівка звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ТОВ "Нафтаоптторг" 256124,90 грн. заборгованості (передоплати) за непоставлений товар за договором поставки №13-11 від 07.02.2011 року, в т.ч. 23911,60 грн. за недопоставлене дизельне пальне та 232213,30 грн. за недопоставлений бензин А-76, з посиланням на те, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов’язання щодо поставки зазначених нафтопродуктів.

Відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ВАТ "АФ "Вербівське" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, (пожежі) у сумі 250102,10 грн. та про зобов’язання ВАТ АФ "Вербівське" провести залік зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Нафтаоптторг".

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Інте Т.В.) від 26.05.2011 р. по справі № 5023/1659/11 первісний позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 23911,60 грн. основного боргу, 239,12 грн. державного мита та 22,03 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 232213,30 грн., в позові відмовлено. В задоволені зустрічного позову відповідача відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення 232213,30 грн. не погоджується, вважає його в цій частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу (вх. № 2380Х/3) в якій просить в даній частині рішення скасувати, та задовольнити його позовні вимоги, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що господарський суд безпідставно залишив поза увагою факт нездійснення відповідачем поставки пального на суму 232213,30 грн.

Стосовно знищення пального на згадану суму через пожежу позивач зазначає, що право власності на це пальне він у встановленому законом порядку не набув, а його вина у виниклій пожежі належними доказами не доведена, та більш того, може бути покладена на перевізника пального –третю особу по даній справі, вина якої у виниклій пожежі, як вважає позивач, також є наявною та ін..

Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього 17888,80 грн. не погоджується, вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в даній частині скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що господарський суд при винесенні рішення не врахував той факт, що сторони при укладанні договору поставки № 13-11 від 07.02.2011 року домовились, що загальна кількість Товару, який постачається однією партією, може відрізнятися від передбаченої в п. 1.1. цього Договору, але не більше ніж на +/- 10 відсотків, (п. 1.2 Договору). Пунктом 1.4. Договору передбачено кількість Товару, який постачається Постачальником (відповідачем) та приймається Покупцем (позивачем), вказується у видаткових документах зазначених в п. 1.3. цього Договору і є остаточною та обов'язковою для обох Сторін.

Зазначена обставина, на думку відповідача свідчить, що фактично в рамках договору поставки №13-11 від 07.02.2011 року поставлено наступні паливно-мастильні матеріали: бензин А-76 в кількості 40360 л. на суму 305928,80 грн. (в тому числі 7365 л. на суму 55826,70 грн. позивачем отримано, а 32995,0 л. на суму 250102,10 грн. знищено пожежею), дизельне пальне з врахуванням доставки автомобільним транспортом в кількості 56180 л. на суму 439889,40 грн. дизельне пальне з врахуванням залізничного тарифу в кількості 48,7 т. на суму 446579,00 грн.

Таким чином, оскільки позивачу відповідачем було відвантажено паливно-мастильні матеріали на суму 1192397,20 грн. (з урахуванням ПДВ), залишок передоплати за договором № 13-11 поставки від 07.02.11 складає 6022,80 грн. (1198420, 00 грн. загальна сума передоплати, а 1192397,20 грн. - сума фактично поставлених паливно-мастильних матеріалів), саме заборгованість з передоплати в зазначеній сумі відповідач вважає наявною та такою що підлягає поверненню позивачеві та ін..

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить відмовити в її задоволенні з посиланням на доводи, викладені у власній апеляційній скарзі, а також - на те, що спірне пальне у встановленому порядку було поставлено позивачеві, а вина у виниклій пожежі, якою було знищено це паливо лежить саме на позивачі та ін..

Представник третьої особи в судовому засіданні наполягає на відсутності вини третьої особи у виниклій пожежі та зазначає про належне виконання нею своїх зобов’язань щодо поставки спірного палива позивачу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 13-11 від 07.02.11 р. (далі –договір поставки), постачальник (ТОВ "Нафтаоптторг") зобов’язався передати у власність покупця (ВАТ "АФ" Вербівське") паливно-мастильні матеріали (далі - пальне), а саме: дизельне пальне, з урахуванням залізничного тарифу, в кількості 60тонн, за ціною 9170,00 грн. за одну тонну, у т.ч. 20% ПДВ; бензин А-76 в кількості 38000,00 літрів, за ціною 7,58 грн. за один літр, в т.ч. 20% ПДВ; дизельне пальне з урахуванням доставки автомобільним транспортом, в кількості 46000,0 літрів за ціною 7,83 грн. за один літр, в т.ч. 20% ПДВ партіями, а покупець зобов’язався, в порядку та на умовах договору, прийняти та оплатити його ( п.1.1).

Згідно з п. 1.2 договору поставки, загальна кількість товару, який постачається однією партією, може відрізнятися від передбаченої в п. 1.1 договору поставки, але не більше ніж на +/- 10 відсотків.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні, та/або видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару).

Загальна ціна договору, відповідно до п. 3.2, складає 1198420,00 грн., в т.ч. ПДВ 199736,67 грн., що складається з сум поставок, вказаних у видаткових документах до цього договору, на кожну партію товару.

Згідно з п. 4.1 договору поставки, покупець зобов’язався здійснити 100% попередню оплату вартості відповідної партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника.

Поставку товару, відповідно до умов п. 5.1 договору, постачальник зобов’язався здійснити в наступні строки: поставку товару автомобільним транспортом здійснити протягом 3-х банківських днів після зарахування грошових коштів (100% попередньої оплати); поставку товару залізничним транспортом –протягом 12 банківських днів після зарахування грошових коштів (100% попередньої оплати).

На виконання умов договору, ВАТ "АФ "Вербівське" було здійснено попередню оплату товару в сумі 1198420,00 грн., відповідно до виписаних ТОВ "Нафтооптторг" рахунків-фактур № 02/07-06 від 07.02.11 р. на суму 550200,00 грн. (на дизельне пальне в кількості 60,00 тонн) та № 02/07-08 від 07.02.11 р. на суму 648220,00 грн. ( на бензин А-76 в кількості 38000,00 л).

Оплата рахунків-фактур підтверджена доданими до справи платіжними дорученнями № 95 від 09.02.11 р. на суму 550200,00 грн. та № 96 від 09.02.11 р. на суму 648220,00 грн. (а.с. 13).

Як зазначено в позовній заяві, зобов’язання з поставки пального виконані ТОВ "Нафтаоптторг" частково. Відповідно до умов договору, на адресу ВАТ "АФ "Вербівське" поставлено 09.02.11 р. бензин А-76 в кількості 7365,00 літрів на суму 55826,70 грн. та дизельне пальне в кількості 46646,00 літрів на загальну суму 365238,18 грн. Крім того, 14.02.11 р. постачальник передав у власність покупця дизельне пальне в кількості 48,70 тонн на загальну суму 446579,00 грн. та 15.02.11 р. –дизельне пальне в кількості 9534,00 літрів на суму 74651,22 грн.

Тобто, загалом, було поставлено бензину А-76 на суму 55826,70 грн.; дизельного пального автомобільним транспортом поставлено на суму 439889,40 грн. (при зобов’язанні –360180,00 грн.) та дизельного пального залізничним транспортом на суму 446579,00 грн. ( при зобов’язанні –на 550200,00 грн.)

Таким чином, визнається допущеною недопоставка дизельного пального залізничним транспортом, з урахуванням перепоставки його автомобільним транспортом, на суму 23911,60 грн.

Як було зазначено вище, зобов’язання ТОВ "Нафтаоптторг" з поставки товару залізницею (п. 5.1 договору) здійснюється протягом 12 банківських днів після зарахування попередньої оплати товару.

Враховуючи, що попередня оплата була здійснена 09.02.11 р. та того ж дня проведена банком (а.с. 178, 179), поставка товару мала бути здійснена до 26.02.11 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України заборонена одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо, внаслідок прострочення боржника, виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений –вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналогічне право покупця передбачене ст. 693 ЦК України, відповідно до якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, з 26.02.11 р. ТОВ "Нафтаоптторг" правомірно визнано господарським судом таким, що прострочило поставку дизельного пального залізничним транспортом на суму 23911,60 грн. Зазначена обставина відповідно до закону дає право позивачу вимагати повернення сплаченої грошової суми в розмірі 23911,60 грн., що складає вартість непоставленого дизпалива.

За таких обставин, висновки господарського суду про задоволення первісного позову в частині стягнення зазначеної суми з відповідача є законними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що фактично ним позивачу було відвантажено паливно-мастильні матеріали на суму 1192397,20 грн. (з урахуванням ПДВ), що свідчить про те, що залишок передоплати за договором поставки № 13-11 від 07.02.11 складає 6022,80 грн. (1198420, 00 грн. загальна сума передоплати, а - 1192397,20 грн. сума фактично поставлених паливно-мастильних матеріалів).

Дійсно, всі товарно-транспортні та видаткові накладні містять як кількість поставленого товару так і його ціну. При цьому, кожна з таких накиданих містить посилання на укладений між сторонами договір № 13-11 від 07.02.2011 р. Проте, в даному випадку первісні позовні вимоги позивача в даній частині стосуються саме вартості недопоставленого відповідачем дизельного пального залізничним транспортом на суму 23911,60 грн., факт недопоставки якого в даній частині підтверджується матеріалами справи.

В разі ж наявності обставин щодо здійснення поставок іншого виду палива та в інший спосіб, в більшій кількості ніж це передбачено умовами договору, та залишення цих поставок позивачем частково неоплаченими, як про це зазначає відповідач в апеляційній скарзі, останній не позбавлений права як на зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку, передбаченому ст. 601 ЦК України (доказів здійснення чого у встановленому порядку матеріали справи не містять), так і на захист своїх прав та законних інтересів у встановленому законом порядку.

За таких обставин, вимоги відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають.

Стосовно залишення судом без задоволення позовних вимог про повернення вартості сплаченого та непоставленого бензину А-76 в сумі 232213,30 грн., з матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення в даній частині крім іншого виходив з того, що пальне на суму 232213,30 грн. фактично було передане позивачу з огляду на положення ст. 334 Цивільного кодексу України, що підтверджується оформленням вантажно-транспортної накладної між постачальником та перевізником; як наслідок до позивача, відповідно до вимог закону перейшли ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача і скасування прийнятого по справі рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення 232213,30 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2010 року між ТОВ "Блейз Інвест" (перевізник) та ТОВ "Нафтаопторг" (замовник) укладено договір №41-10 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник зобов’язався приймати, а замовник надавати для перевезення паливно-мастильні матеріали.

09.02.11 року на виконання договору поставки №13-11 від 07.02.11 року ТОВ "Нафтаоптторг" передало за товарно-транспортною накладною 02/09-03 від 09.02.11 року ТОВ "Блейз Інвест" бензин марки А-76, в кількості 40360 літрів для перевезення на адресу вантажоотримувача ВАТ "АФ "Вербівське", розташованого в Харківській області, Балаклійського району, с. Вербівка, вул. Радгоспна, 26.

Як свідчать надані третьою особою письмові пояснення, ТОВ "Блейз Інвест"повідомило, що товар був доставлений вантажоодержувачу 09.02.2011 року і після того, як працівник ВАТ "АФ "Вербівське" перевірив та зняв пломби з бензоцистерн, була розпочата перекачка бензину в два бензовози (ємкістю 7365 літрів) і три стаціонарні ємкості вантажоодержувача ємкістю по 10600 літрів кожна.

Спочатку були заповнені бензоцистерни, які після заповнення від’їхали від місця заправлення, після чого були повністю наповнені дві стаціонарні ємкості.

В процесі зливу пального в останню ємкість виникла пожежа, внаслідок якої було знищено пальне в стаціонарних ємкостях та в причепі –паливоцистерні, яка належить ТОВ "Блейз Інвест". Загальний об’єм поставленого, але знищеного внаслідок пожежі товару склав 32995 літрів.

Викладені обставини не заперечуються позивачем та відповідачем по справі, та підтверджуються висновком №14/Д-2011 від 17.02.11 року пожежно-технічного спеціаліста дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Харківській області про дослідження пожежі, що сталася 09.02.11 року на складі паливо-мастильних матеріалів ВАТ "АФ "Вербівське", розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Вербівка, вул. За Мир, б\н., та актом про пожежу від 11 лютого 2011 року, який було складено комісією у складі: державний інспектор з пожежного нагляду старший інспектор з дізнання служби державного пожежного нагляду відділу наглядово-профілактичної діяльності Балаклійського РУ ГУ МНС України в Харківській області капітан служби цивільного захисту Купченко Ф.Г., інженер з охорони праці та пожежної безпеки, завідуючого складом паливо мастильних матеріалів ВАТ "АФ "Вербівське" Наретя Є.В., директор ТОВ "Блейз Інвест" Щупак М.Ю., юрист ТОВ "Блейз інвест" Тітов В.О., на об’єкті: склад паливо мастильних матеріалів ВАТ "АФ "Вербівське", за адресою: Балаклійський район, с. Вербівка, вул. За Мир, б/н, власник –ВАТ АФ «Вербівське», відповідно до якого, пожежею знищено бензин А-76, який знаходився на складі ПММ ВАТ "АФ "Вербівське" та в причепі –паливоцистерні ТОВ "Блейз Інвест", мотопомпа "TIGER" , покрівля будівлі, одне вікно та двері операторної, дощата підлога на площі 4 м. кв., вимірювальні прилади (ориометри), вогнегасники та інвентар на пожежному щиті.

У висновку №14/Д-2011 від 17.02.11 року пожежно-технічного спеціаліста дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Харківській області про дослідження пожежі, що сталася 09.02.2011 року на складі паливо-мастильних матеріалів ВАТ "АФ "Вербівське", розташованому за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Вербівка, вул. За Мир, б\н., також зазначається, що під час проведення зливно-паливних робіт були порушені Правила пожежної безпеки України: під час проведення зливно-наливних робіт при перекачці бензину було допущено використання обладнання (мотопомпа марки TIGER), не призначеного для даного виду діяльності (п. 7.7.1 НАПБ А.01.001-2004); була допущена заправка двигуна мотопомпи при розжарених її елементах, що не виключає можливості потрапляння бензину на розжарені її елементи (п. 7.7.2 НАПБ А.01.001-2004); робітник складу ПММ –Нарета Є.В. неодноразово відлучався за територію об’єкта під час проведення зливо-наливних робіт (п.7.12.10 НАПБ А.01.001-2004); в процесі переливання бензину було допущено переповнення резервуару №6 та перелив бензину (п. 7.1.2.31. НАПБ А.01.001-2004); пролитий бензин не було прибрано, а місце розливу не було засипане піском (п. 7.12.18. НАПБ А.01.001-2004); злив бензину в резервуари проводився відкритим способом, зливні прилади були розміщені безпосередньо на горловинах резервуарів (п. 7.1.2.7, п. 7.12.1. НАПБ А.01.001-2004); наземні резервуари не мали обвалування, що перешкоджає розтіканню рідини (п. 7.10.2.2, п. 7.1.2.3 НАПБ А.01-001-2004); проїзди по території не мали твердого покриття, не були укріплені шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами, для забезпечення можливості під’їзду у будь-яку пору року (п.4.1.8 НАПБ А.01.001-2004). В матеріалах, що були надані на дослідження, була відсутня будь-яка документація щодо проходження навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму учасників процесу зливно-наливних робіт, а також документація, яка регламентує вищезазначені роботи та направлена на забезпечення пожежної безпеки при її проведенні (інструкції, регламенти, посадові інструкції тощо).

У висновку також зазначено, що осередкова зона пожежі знаходилась в місці розташування мотопомпи. На момент виникнення пожежі були створені умови для потрапляння парів бензину на розжарені елементи двигуна внутрішнього згоряння мотопомпи, або їх контакту з іскрами, які могли утворитись під час роботи двигуна, а саме, при розгерметизації мотопомпи внаслідок її роботи не за призначенням; при заправленні паливного баку бензином; при досягненні парів, які випарювались під час розливу бензину при зливно-наливному процесі. Первинне горіння виникло в результаті контакту парів бензину з розжареними частинами двигуна, або з іскрами, які могли утворитися при його роботі.

В результаті викладених порушень, були створені умови для виникнення пожежі та її швидкого розповсюдження.

Відповідно до вищевказаного висновку пожежно-технічного спеціаліста, встановлено, що на складі ПММ ВАТ "АФ "Вербівське" бензовоз ємкістю 4935 літрів, дві ємкості № 6 та № 7 об’ємом по 10600 літрів та бензовоз ємкістю 2430 літрів були повністю заповнені пальним, поставленим ТОВ "Нафтаопторг" 09.02.11 р. Крім того, під час переливання бензину було допущено переповнення резервуару № 6, а під час заповнення ємкості № 5, виникла пожежа, в результаті якої було знищено бензин марки А-76 кількістю 32995 літрів на суму 250102,10 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 09.02.11 р. було доставлено позивачу, на його склад ПММ, відповідно до товарно-транспортної накладної № 02/09-03 від 08.02.11 р. бензин А-76 в кількості 40360,00 літрів на загальну суму 305928,80 грн. ( в т.ч. ПДВ 50988,13 грн.).

З цієї кількості бензину, позивачем було прийнято 7365,00 літрів, що не заперечується позивачем. Документів в підтвердження підстав оприбуткування даної кількості бензину позивачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі –Статут), товарно-транспортна накладна є основним перевізним документом, за якою проводиться списання вантажу вантажовідправником та оприбуткування його вантажоодержувачем. Отже, приймання вантажу за будь-якими іншими документами, не допускається.

Згідно з ч. 1 п. 62 Статуту, при здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага. Згідно з накладною № 02/09-03 від 09.02.11 р., до перевезення було прийнято від вантажовідправника 40460,00 літрів бензину А-76.

Відповідно до ст. 65 Статуту та п. 13.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Господарський суд правомірно зазначив, що початок перекачки бензину позивачем без перевірки, свідчить про надходження бензину за цілісними пломбами, у кількості, зазначеній у товарно-транспортній накладній.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

Як зазначено у п. 5.5 договору поставки, перехід права власності на товар здійснюється в момент оформлення видаткових документів на товар, а п.1. 3 договору поставки передбачено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та\або залізничні накладні, та/або видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару).

Згідно з п. 47 Статуту та розд. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом УРСР, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, які оформлюються вантажовідправником.

Без належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, перевезення вантажу заборонено.

Зазначене свідчить про правомірність висновків господарського суду стосовно того, що перехід права власності від ТОВ "Нафтаоптторг" до ВАТ "АФ "Вербівське" на бензин А-76 в кількості 40360,00 літрів, перевезення якого здійснювалось за товарно-транспортною накладною № 02/09-03 від 09.02.11 р., відбулося в момент оформлення зазначеної накладної та передачі вантажу перевізнику, який згідно з ст. 924 ЦК України та п. 3.2.4 договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 41-10 від 25.11.10 р., відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі одержувачу.

Як свідчать матеріали справи, вантаж був доставлений ВАТ "АФ "Вербівське" в цілості та збереженим і в момент передачі його кількість відповідала кількості, вказаній у спірній товарно-транспортній накладній.

Таким чином, господарський суд правомірно зазначив про виконання ТОВ "Нафтоопторг" своїх зобов’язань за договором поставки № 13-11 від 07.02.11 р. щодо передачі ВАТ "АФ "Вербівське" бензину марки А-76, в кількості 40360 літрів

П. 5.6. договору передбачає, що покупець приймає на себе ризик загибелі товару з моменту його одержання, що фіксується у документах, вказаних у п.1.3. цього договору.

Документи, якими оформлюється факт поставки (товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні, та/або видаткові накладні довіреність на отримання матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару), було знищено внаслідок пожежі, але факт одержання товару підтверджується висновком пожежно-технічного спеціаліста про дослідження пожежі (далі - Висновок), що сталася 09.02.2011 року на складі ПМП ВАТ "АФ "Вербівське" дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Харківській області, відповідно до якого, на складі ПММ ВАТ АФ "Вербівське" бензовоз ємністю 4935 літрів, дві ємності № 6 та №7 (об’ємом 10600 літрів), та бензовоз ємністю 2430 літрів, були повністю заповнені пальним, крім того під час переливання бензину було допущено переповнення резервуару №6, а під час заповнення ємності №5 ємністю 10600 літрів виникла пожежа.

Таким чином, той факт, що оператор ВАТ "АФ "Вербівське" розпочав злив пального з автоцистерни, свідчить про те, що оператор перевірив наявність і неушкодженість пломб, а отже відповідність маси нафтопродуктів у автоцистерні масі зазначеній у вантажно-транспортній накладній.

Вищенаведені законодавчі норми та обставини справи свідчать про те, що, оскільки, товар був переданий перевізнику і перевізник доставив товар ВАТ "АФ "Вербівське", ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару перейшов до покупця –ВАТ "АФ "Вербівське", про що також правомірно зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 232213,30 грн. за недопоставлений бензин марки А-76, оскільки вказаний товар фактично був доставлений (перевезений) та переданий позивачеві за первісним позовом з огляду на положення ст. 334 Цивільного кодексу України, що підтверджується оформленням вантажно-транспортної накладної між постачальником та перевізником. Як наслідок, до позивача, відповідно до вимог чинного законодавства перейшли ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що мотопомпа, через яку сталася пожежа, нібито належить ТОВ «Блейз-Інвест»судом до уваги не приймаються, оскільки вони позивачем належним та допустимими доказами в розумінні відповідних положень ст. 32-34 ГПК України не доведені.

Крім того, в процесі розгляду даної справи третя особа - ТОВ «Блейз-Інвест»зазначений факт спростовує.

До того ж, згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зазначене, крім цього, жодним чином не спростовує інших порушень працівниками ВАТ "АФ "Вербівське" при перекачуванні бензину правил протипожежної безпеки, за наявності яких були створені умови для виникнення пожежі та її швидкого розповсюдження.

Доводи позивача про безпідставність посилань суду першої інстанції на висновок № 14/Д-2011 від 17.02.11 р. пожежно-технічного спеціаліста дослідницько-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Харківській області як на неналежний доказ, судом до уваги також не приймаються, оскільки сам позивач в апеляційній скарзі визнав, що його було зроблено в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом пожежі. Доказів того, що даний висновок є сфальсифікований, або такий, що з будь-яких інших підстав не може слугувати належним доказом по даній справі, позивач суду також не надав.

Посилання позивача на те, що даний висновок відповідач отримав незаконно відповідач суду належними доказами не довів, сам факт отримання висновку та те, яким саме чином це сталося, не є предметом розгляду суду в межах даної справи.

У апеляційній скарзі, позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд безпідставно зробив висновок про здійснення поставки товару відповідно до вимог законодавства та фактичних обставин справи, оскільки товаротранспортні документи на знищений бензин були втрачені в результаті пожежі, проте в той же час відповідачем останні надані в судовому засіданні. Таке твердження є безпідставним виходячи з наступного:

Відповідно до п. 11.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту в Україні від 14.10.97 № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Крім цього, відповідно до 7.5.6 "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Зазначеними положеннями закону відповідач пояснює наявність в нього накладної на бензин А-76 за № 02/09-03 від 08.02.2011 р., в зв’язку з чим, у судової колегії відсутні підстави вважати появу даного документа, поряд з фактом знищення інших документів, незаконною.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про скасування судового рішення про відмову в задоволенні позову щодо стягнення 232213,30 грн., та задоволення позову в даній частині, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі. Як наслідок, оскаржуване рішення в даній частині підлягає залишенню без змін, а зазначена апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Зустрічні позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки у сумі 250102,10 грн. та про зобов’язання ВАТ "АФ "Вербівське" провести залік зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Нафтооптторг" правомірно були залишені судом без задоволення, оскільки бензин А-76, у кількості 32995 літрів за договірною ціною 7,58 грн. в т.ч. ПДВ 20% за літр, на загальну суму 250102,10 грн., який було знищено в наслідок пожежі, був сплачений позивачем, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень № 95,96 від 09.02.2011 року на загальну суму 1198420,00 грн., що виключає наявність у ТОВ "Нафтаоптторг" збитків, спричинених пошкодженням майна.

Крім того, заявлені за зустрічним позовом вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявників скарг, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2011 р. по справі № 5023/1659/11 залишити без змін, а апеляційні скарги –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

судді Плужник О.В.

Бабакова Л.М.

Повний текст постанови підписано 05.07.2011 р.