Рішення № 17321886, 26.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 18/83/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», м. Луганськ

до державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

про стягнення 3753,73 грн.

СуддяКорнієнко В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 10.05.2011;

Від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 25.12.2010.

СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 3753,73 грн. по оплаті вартості продукції (молоко, кефір), поставленої йому за договором від 06.01.2006 № 6/01.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 08.06.2011 проти позову заперечує посилаючись на те, що строк виконання його обовязку щодо оплати продукції, договором не встановлено; позивач не звертався до нього з вимогою на підставі ст. 530 ЦК України, а відтак, у відповідача не виникло обовязку оплачувати поставлену позивачем продукцію.

Листом від 25.07.2011 № 03/01-747 відповідач повідомив суд, що в листопаді 2010 року він одержував від позивача претензію про оплату продукції на суму 3753,73 грн. (поставленої за договором поставки від 06.01.2006 № 6/01), однак, вказана претензія була ніким не підписана, тому, відповідач не вважає її належним чином оформленою вимогою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору поставки від 06.01.2006 № 6/01, укладеному між сторонами за позовом, позивач в період з 06 березня по 24 квітня 2008 року поставив позивачу продукцію (кефір, молоко) на загальну суму 3753,73 грн., що підтверджується матеріалами справи (видатковими накладними позивача копії яких залучені до матеріалів справи) та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до умов договору відповідач був зобовязаний вносити передоплату за продукцію, що поставляється позивачем.

Відповідач передоплату позивачу не сплатив, продукція була поставлена йому без передоплати.

Вищевказаним договором не встановлено строків оплати відповідачем поставленої позивачем продукції.

Вартість продукції поставленої відповідачу та їм не оплаченої складає 3753,73 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків між сторонами від 28.11.2010, який підписано повноваженими представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

На підставі ст. 530 ЦК України позивач направив відповідачу вимогу (претензію від 11.11.2010) про оплату продукції в сумі 3753,73 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач одержав вищевказану вимогу (претензію) позивача в листопаді 2010 року (як пояснив сам відповідач), однак, в звязку з тим, що вимога була ніким не підписана не прийняв її до уваги.

Відповідач вартість поставленої продукції позивачу не сплатив, його борг складає 3753,73 грн., що підтверджується актом звірення розрахунків між сторонами від 28.11.2010, який підписано повноваженими представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 3753,73 грн. підлягають задоволенню.

Одержана відповідачем претензія позивача від 11.11.2010 про оплату продукції в сумі 3753,73 грн. дійсно ніким не підписана (претензія була досліджена у судовому засіданні), однак, вона викладена на фірмовому бланку позивача та має печатку позивача у місті де повинен був бути підпис директора позивача (завірена копія цієї претензії надана суду відповідачем та залучена до матеріалів справи).

Відсутність підпису на претензії (вимозі) позивача, в даному випадку (вищевказаними матеріалами справи повністю підтверджується наявність у відповідача боргу; відповідач не заперечує проти одержання продукції її вартості та необхідності її оплати в майбутньому; претензія викладена на фірмовому бланку позивача та має печатку позивача), на думку суду є формальністю, яка не може бути підставою для відмови у позові (відмова у позову лише за цією формальною підставою на думку суду буде суперечити принципу Верховенства Права, так як за матеріалами справи цивільне право може бути захищене у цьому судовому процесі, а відмова у позові потягне лише повторне звернення позивача до суду).

Вказаний факт (відсутність підпису на претензії, тобто неналежне її оформлення позивачем) враховується судом при розподілі судових витрат.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на держмито в сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на позивача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій (неналежне оформлення позивачем претензії (вимоги в порядку ст. 530 УК України) від 11.11.2010).

Заявою від 26.07.2011 (в останньому судовому засіданні) позивач заявив нові додаткові вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 135,49 грн. за прострочення платежів.

Вказані вимоги не можуть бути розглянуті судом у даному судовому процесі, так як ці вимоги заявлені у супереч положенням ст. 22 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарським процесуальним кодексом України позивач не наділений правом після порушення провадження у справі заявляти нові додаткові позовні вимоги (вимоги, які не були вказані у позовній заяві).

Тому, нові додаткові позовні вимоги (про стягнення пені) господарським судом не розглядаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, ідентифікаційний код 32473323, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», м. Луганськ, вул. Лутугінська, 127-г, ідентифікаційний код 30092111, борг в сумі 3753,73 грн. по оплаті вартості продукції; наказ видати.

3.Судові витрати покласти на позивача.

26 липня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29 липня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко