Рішення № 17321683, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/49 25.03.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 72 483,38 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 предст. за дов. № 52 від 15.02.2011 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 72 483,38 грн. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальним підприємством "Київпастранс" не виконані зобовязання щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 37/67.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. порушено провадження у справі № 8/49, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.02.2011 р., зобовязано сторін виконати певні дії.

У звязку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. призначено розгляд справи на 10.03.2011 р.

В судове засідання призначене на 10.03.2011 р. представник відповідача не зявився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2011 р. відкладено розгляд справи на 25.03.2011 р.

В судове засідання 25.03.2011 р. представник відповідача не зявився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача 113781, 85 грн.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Відповідно до розяснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/289 від 18.09.1997 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце ії розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В звязку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого

представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

15.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс"(надалі-відповідач) про стягнення 1394677,10 грн. (справа № 37/67)

12.04.2010 р. Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 37/67 про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" 1257733, 97 грн.

26.04.2010 р. Господарський суд м.Києва видав наказ на примусове виконння рішення по справі № 37/67.

На підставі зазначеного наказу віддлом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 19364342.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Нормами ст. 4-5 ГПК України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В позовні заяві позивач вказує на невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 37/67.

Відповідач в на виклик суду не зявився, доказів повного виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 4-5 ГПК України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В заяві про уточнення розміру позовних вимог, позивача просить суд стягнути з відповідача 80494, 98 грн. інфляційних нарахувань з суми заборгованості в розмірі 1257733, 97 грн. за період з 23.04.2010 р. по 28.02.2011 р. та 33286, 87 грн. відсотків річних з суми заборгованості в розмірі 1257733, 97 грн. за період з 23.04.2010 р. по 10.03.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлених вище обставин, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконанні грошових зобовязань.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не перерахував позивачу грошові кошти згідно рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р., відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 80494, 98 грн. інфляційних нарахувань, 33286, 87 грн. відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені і відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, за проведеним судом розрахунком, вимога позивача про стягнення. збитків від інфляції та відсотків річних підлягає задоволенню в сумі стягнення 80494, 98 грн. збитків від інфляції та 33,286, 87 грн. відсотків річних.

Поряд з цим позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 7248, 00 грн. у відповідності до укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги від 10.12.2010 р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Розяснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду копії договору б/н. про надання правової допомоги від 10.12.2010 р. та видаткового касового ордеру від 10.12.2010 р. про сплату 7248, 00 грн. на користь ОСОБА_2

Враховуючи наведене,витрати на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 614, 625 ЦК України, ст. 199 ГК України та ст.ст. 4-5, 33, 44, 48, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Комерц»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 143, кв.23, ідентифікаційний код 25392930) 80494 (вісімдесят тисяч чотириста девяносто чотири) грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 33286 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 87 коп. відсотків річних, 7248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 83 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 20.06.2011 року