Рішення № 17321649, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/17730.06.11 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демірелл Україна"

про стягнення заборгованості та відшкодування збитків 47 730,67 грн,

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю б/н від 16.12.10 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 30.06.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демірелл Україна" про стягнення заборгованості та відшкодування збитків 47 730,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду транспортного засобу відповідно до договору оренди транспортного засобу № А 201525 від 14.06.10 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 730,67 грн, з них: 41 180,21 грн - сума боргу по орендним платежам, 4134,37 грн пеня, 1935,47 грн - інфляційні витрати, 480,62 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 19.05.11 порушено провадження у справі №40/177 та призначено до розгляду на 07.06.11.

Ухвалою суду від 07.06.11 відкладено розгляд справи на 30.06.11 у звязку з неявкою представників Сторін.

У судове засідання, призначене на 30.06.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

14.06.10 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демірелл Україна»(Орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу №А 201525 (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець зобовязується надати Орендарю у тимчасове володіння та користування Транспортний засіб (Автомобіль) групи Е, марки Toyota, модель Corolla, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, за обумовлену плату на передбачений Договором строк, а Орендар зобовязується прийняти Автомобіль, користуватись Автомобілем відповідно до умов даного Договору, сплачувати орендну плату і своєчасно повернути Автомобіль Орендодавцю.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що використання Автомобіля здійснюється виключно до його цільового призначення.

Автомобіль має бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом пяти днів з дати підписання цього Договору, але не пізніше 2-х робочих днів після отримання Орендодавцем Висновку СТО, при умові, якщо Орендар виконав вимоги п.3.2 цього Договору. Орендодавець передає Автомобіль з повним баком пального (п.1.3 Договору).

Згідно з п.1.5 Договору одночасно з підписанням Акту приймання-передачі Автомобіля, Орендодавець передає Орендарю Автомобіль та ключі від нього, усі необхідні документи, комплектуючи та обладнання, страховий поліс.

Відповідно до п.4.4.1 Договору Орендодавець зобовязався надати Орендарю Автомобіль у справному стані, що відповідає вимогам, які предявляються до транспортних засобів, укомплектований необхідним устаткуванням та аксесуарами, наявність яких є обовязковим відповідно до вимог законодавства України. А Орендар, в свою чергу, зобовязався прийняти та своєчасно в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Передача Позивачем Відповідачу в оренду Автомобіль підтверджується актом приймання-передачі автомобіля від 14.06.10 р.

Розділом 2, а саме п.2.1 Договору встановлено, що строк оренди складає три місяці, який починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Автомобіля і закінчується датою підписання Акту повернення Автомобіля Орендодавцю.

13.09.10 р. між Сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору оренди транспортного засобу №А201525 від 14.06.10 р., відповідно до умов якої Договір №А201525 від 14.06.10 р. подовжується з 14.09.10 р. до 14.12.10 р.

16.12.10 р. між Сторонами підписано Акт повернення автомобіля.

Орендар зобовязаний, відповідно до п.3.1 Договору, сплачувати орендодавцю орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 7588,08 грн, окрім того ПДВ: 1517,62 грн, а усього: 9105,70 грн, що за Міжбанківським валютним курсом на дату укладення цього Договору є еквівалентом 1150 Доларів США (у тому числі ПДВ: 191,67 Доларів США).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що протягом трьох банківських днів з дати підписанням Сторонами цього Договору, Орендар зобовязаний сплатити на рахунок Орендодавця авансом грошові кошти в розмірі орендної плати за поточний місяць оренди. Орендна плата за поточний місяць оренди розраховується від розміру місячної орендної плати пропорційно кількості днів від початку строку оренди до кінця поточного місяця. Якщо строк оренди починається з 16 числа місяця, Орендар зобовязаний додатково сплатити орендну плату і за другий місяць оренди.

В подальшому Орендар сплачує орендну плату в українській гривні згідно із рахунками-фактурами, що буде йому виставлено. На дату виставлення рахунку-фактури Орендодавець здійснює перерахунок суми платежу пропорційно зміні Міжбанківського валютного курсу іноземної валюти, що визначена в п.3.1 Договору (п.3.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору орендна плата сплачується Орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця авансом не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

Рахунки-фактури на сплату Орендного платежу передаються Орендарю електронною поштою, по факсу, рекомендованим листом, курєром або уповноваженій особі Орендаря. Остання має отримувати (під розписку) оригінали рахунків-фактур в операційному центрі Орендаря (м. Київ, вул. Ямська,72) не пізніше 20 числа кожного місяця (п.3.3.1 Договору).

Якщо рахунок-фактура надійде до Орендаря пізніше встановленої дати, або він не отримає оригінал рахунка-фактури, незалежно від причин такого неотримання, Орендар не звільняється від сплати Орендного платежу, у строки, що встановлено п.3.3 Договору. У такому разі Орендар самостійно здійснює розрахунок Орендного платежу за правилами, встановленими п.3.2.1 цього Договору. При цьому до розрахунку приймається зміна котирування Міжбанківського курсу продажу іноземної валюти (зазначеної в п.3.1 Договору) на дату здійснення платежу (п.3.3.2 Договору).

У випадку закінчення строку оренди, чи дострокового розірвання даного Договору, орендна плата сплачується Орендарем за весь період фактичного користування Автомобілем, включаючи день його повернення згідно Акту повернення Автомобіля. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури Орендодавця, обовязок в отриманні якого покладається на Орендаря (п.3.4 Договору).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами і припиняється належним і повним виконанням Сторонами своїх зобовязань.

Позивач стверджує, що станом на 16.05.11 у Відповідача за серпень 2010 р. грудень 2010 р. виникла заборгованість по оплаті орендної плати за Договором №А201525 від 14.06.10 р. у розмірі 41180,21 грн на підставі рахунків-фактури №9853 від 16.07.10 р., №10320 від 13.08.10 р., №11274 від 13.09.10 р., №11521 від 20.09.10 р., №12019 від 18.10.10 р., №12656 від 17.11.10 р. та №13133 від 15.12.10 р.

Позивач листом №266 від 11.05.11 звернувся до Відповідача, в якому повідомив про наявність заборгованості по орендним платежам перед Орендодавцем за оренду приміщення, поставив вимогу сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Проте на час звернення Позивача до суду з даним позовом, Відповідач не надав відповіді на вищевказаний лист та не виконав вимоги, поставлені у них.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору оренди №А201525 від 14.06.10 р., зокрема, щодо обовязку оплати орендарем орендної плати та необхідності, у звязку з цим, застосування штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що за невиконання Орендодавцем зобовязання по передачі Автомобіля в оренду, Орендодавець за кожен день прострочення сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми орендної плати за один місяць.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором №А201525 від 14.06.10 р. у розмірі 4134,37 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 1935,47 грн та 3% річних у розмірі 480,62 грн за договором №А201525 від 14.06.10 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 80 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демірелл Україна»(01015, м. Київ, Печерський район, вул. Цитадельна, б.7, ідентифікаційний код 37101719) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(01013, м. Київ, Печерський район, вулиця Госпітальна, б.4, ідентифікаційний код 25264533) заборгованість з орендної плати у розмірі 41180 (сорок одну тисячу сто вісімдесят) грн 21 коп., пеню у розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 37 коп., збитки від інфляції у розмірі 1 935 (одну тисячу девятсот тридцять пять) грн 47 коп., 3% річних у розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн 62 коп., державного мита у розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) грн 30 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 05.07.2011 р.