Рішення № 17321570, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/11229.06.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕР»

простягнення 14387,87 грн.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕР»боргу у розмірі 14387,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставлених позивачем товарів. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

У судовому засіданні 18.05.2011 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 13887,87 грн. - основної заборгованості, так як відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованість після порушення провадження у справі у сумі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 1086 від 06.05.2011 р.

Суд розглядає вимоги позивача згідно уточнень.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача, в яких зазначається, що копії опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку від 29.03.2011 р. підтверджують направлення вимоги б\н від 28.03.2011 р., тому що фактично було вкладено саме вимогу б/н від 28.03.2011 р. про сплату заборгованості на суму 14387,87 грн. Зазначення документу «позовна заява б/н від 28.03.2011 р.»є помилкою. Разом з тим, відповідачу було повторно направлено вимогу б/н від 28.03.2011 р., що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку від 17.05.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у позовній заяві була отримана представником відповідача, про що свідчать поштові повідомлення про вручення повернуті відділенням поштового заяву з відміткою про вручення поштової кореспонденції 28.04.2011 р.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока»(надалі - позивач) здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕР»(надалі - відповідач) поставку товару за видатковими накладними на загальну суму 14387,87 грн.:

від 07.09.2009 р. № РН-0004696 на загальну суму 1994,00 грн.;

від 05.10.2009 р. № РН-0004944 на загальну суму 2 219,00 грн.;

від 19.10.2009 р. № РН-0005068 на загальну суму 745,00 грн.;

від 16.11.2009 р. № РН-0005334 на загальну суму 795,00 грн.;

від 30.11.2009 р. № РН-0005458 на загальну суму 2473,00 грн.;

від 14.12.2009 р. № РН-0005593 на загальну суму 645,20 грн.;

від 25.01.2010 р. № РН-0000185 на загальну суму 906,70 грн.;

від 08.02.2010 р. № РН-0000306 на загальну суму 2243,50 грн.;

від 22.02.2011 р. № РН-0000435 на загальну суму 1637,00 грн.;

від 09.03.2010 р. № РН-0000565 на загальну суму 2667,70 грн.

Факт отримання товару відповідачем, підтверджується відбитками печатки та підписом уповноваженої особи відповідача про отримання на видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи.

На виконання своїх зобов’язань за договором, відповідач частково сплатив грошові кошти за отриманий товар, на загальну суму 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 1086 від 06.05.2011 р.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.2010 р. підписаний двома сторонами і завірений печатками підприємств, відповідно до якого ТОВ «БАДЕР»визнало свою заборгованість перед ТОВ «Виробничий дім «Толока».

З огляду на вищевикладене, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви копії видаткових накладних, які підтверджують суму заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості на загальну суму 13 887,87 грн., що також підтверджено актом звірки.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджують отримання відповідачем товарів зазначених у видаткових накладних.

Оплата, за отриманий в товар, відповідачем проведена не у повному обсязі, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 13887,87 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов‘язання оплатити отриману ним продукцію на суму 13887,87 грн., судом було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар на суму 14387,87 грн., в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 28.03.2011 р. оплатити вартість товару на загальну суму 14387,87 грн. отриманого на підставі накладних № 0004696, №0004944, №0005068, №5334, №0005458, №0005593, №0000185, №0000306, №0000435, №0000565, яка була надіслана відповідачу 29.03.2011 р. та повторно 17.05.2011 р., належні докази чого наявні в матеріалах справи.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, згідно уточнень позивача становить 13 887,87 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 13 887,87 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, х урахуванням того що заборгованість частково погашена після звернення позивача до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАДЕР»(02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Магнітогорська, 1, код 35140342 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока»(01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал буд. 20 літера А, код 34794859) суму основної заборгованості у розмірі 13887,87 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 143,88 (сто сорок три) грн. 88 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока»(01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал буд. 20 літера А, код 34794859) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 (нуль) грн. 12 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти

Дата складення повного рішення 04/07/2011