Рішення № 17321345, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/12730.06.11 За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агроконтракт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»

про стягнення 22968,48 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 18 від 30.05.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 4/1 від 04.01.2011).

В судовому засіданні 30 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агроконтракт»(надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 22968,48 грн., в тому числі основний борг у сумі 18542,40 грн., 3% річних у сумі 346,86 грн., втрат від інфляції в сумі 1490,00 грн. та пені в сумі 2589,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобовязань за усним договором не виконав, вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому зазначив про те, що відповідачем не придбавався товар у позивача, а було прийнято його на реалізацію по усному договору комісії; кошти від продажу товару були перераховані позивачу.

Ухвалою від 03.06.2011 була прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.06.2011. В судовому засіданні 16.06.2011 оголошено перерву до 30.06.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем в період з 07.10.2010 по 08.10.2010 року було укладено усний договір згідно якого позивач відпустив, а відповідач прийняв товар (яблука в кількості 9340 кг та 820 кг) на загальну суму 45542,40 грн., що підтверджується накладною № 42 від 07.10.2010.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В матеріалах справи містяться проект договору №1 від 07.10.2010, підписаного позивачем та направленого відповідачу, у відповідності до якого позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача яблука, а відповідач зобовязався прийняти яблука та сплатити їх вартість.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи проект договору №94 від 08.10.2010, підписаного відповідачем та направленого позивачу, який містить аналогічні умови.

За своєю правовою природою вказані проекти договорів є договорами купівлі-продажу товару (яблук). Вказані докази свідчать про те, що поведінка позивача і відповідача під час укладення відповідного правочину засвідчувала їхню волю до настання відповідних правових наслідків договору купівлі-продажу товару.

За таких умов, господарський суд приходить до висновку, що між сторонами існував намір укладення усного договору купівлі-продажу яблук. Твердження відповідача про укладення усного договору комісії спростовується матеріалами справи та не підтверджений жодним належним доказом (проектом договору, рахунком-фактурою із зазначенням про передачу товару на реалізацію, докази листування сторін щодо укладення договору комісії, тощо).

Вчинення відповідного правочину підтверджується накладною №42 від 07.10.2010р., яка містить підписи представників сторін про передачі та отримання товару, та податковою накладною № 5 від 07.10.2010 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Заперечення відповідача щодо отримання товару (відсутності повноважень представника на таке отримання) спростовується матеріалами справи, а саме листом відповідача № 8/04 від 08.04.2011 (копія в матеріалах справи) в якому відповідач підтверджує факт отримання за накладною №42 від 07.10.2010 яблук кількістю 9340 кг та 820 кг.

Вказані докази свідчать про передачу позивачем та отримання відповідачу товару загальною вартістю 45542,40 грн.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за отриману продукцію на суму 27000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 15.12.2010 на суму 15000,000 грн. та від 05.04.2011 на суму 12000,00 грн. (копії в матеріалах справи). Решту вартості поставленого товару відповідач не оплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 18542,40 грн. (45542,40 грн. 27000,00 грн.)

Факт часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару по накладній №42 від 07.10.2010 свідчить про подальше погодження відповідачем правочину купівлі цього товару, отриманого його представником, та додатково підтверджує факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 03.02.2011 була направлена відповідачу претензія, яка містила вимогу про сплату заборгованості в сумі 33013,32 грн., в тому числі суму основної заборгованості в розмірі 30534,00 грн. Факт направлення позивачем вказаної вимоги підтверджується поштовою квитанцією №8780 від 03.02.2011 та описом вкладення від 03.02.2011 з відміткою поштового відділення про відправлення (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Таким чином, зважаючи на положення частини другої ст. 530 ЦК України обовязок відповідача виконати зобовязання по оплаті вартості поставленого товару на суму 30534,00 грн. виник з моменту предявлення такої вимоги та мав бути виконаний відповідачем протягом семи днів від предявлення вимоги, тобто до 13.02.2011 року (з урахуванням поштового обігу рекомендованих відправлень по м. Києву). Відповідач після отримання вказаної вище вимоги сплатив позивачу 05.04.2011 частину основного боргу в сумі 12000,00 грн., тобто вже з порушенням вказаного строку виконання зобовязання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості отриманого товару у строк, визначений вимогою позивача, не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару на час винесення рішення складає 18542,40 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, зважаючи на термін виникнення зобовязання відповідача по оплаті заборгованості (по 13.02.2011), за порушення відповідачем зобовязання за усною угодою щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 208,35 грн.: ((30542,40 грн. х 3% / 365 днів х 49 днів прострочення з 14.02.2011 до 04.04.2011)+(18542,40 грн. х 3% / 365 днів х 56 днів прострочення з 05.04.2011 до 31.05.2011) = 123,000 грн. + 85,35 грн.) та сума інфляційних в розмірі 1191,56 грн.: ((30542,40 грн. х 100,9% інфляційних у лютому 2011 року х 101,4% інфляційних у березні 2011 року) 30542,40 грн. ) + ((18542,40 грн. х 101,3% інфляційних у квітні 2011 року х 101,3% інфляційних у травні 2011 року) 18542,40 грн.) = 706,32 грн. + 485,24 грн. = 1191,56 грн.).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність належним чином оформленого підписаного між позивачем та відповідачем письмового договору, в якому б встановлювався розмір неустойки, а також відсутність акту цивільного законодавства, який би встановлював такий розмір неустойки у правовідносинах щодо купівлі-продажу товарів, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 19942,31 грн., в тому числі 18542,40 грн. основної заборгованості, 1191,56 грн. інфляційних втрат та 208,35 грн. - 3% річних.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 404,74 грн. (199,42 грн. державного мита та 205,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»(ідентифікаційний код 31923768, адреса: 02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, р/р 26008001029688 у Дніпровському відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670 або будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агроконтракт»(ідентифікаційний код 32289261, адреса: 23000, Вінницька область, м. Бар, вул. Дорошенка, буд. 1, р/р 26003040029001 в ВФ АТ «Укрінбанк», м. Вінниця, МФО 302333) основний борг в сумі 18542,40 (вісімнадцять тисяч пятсот сорок дві гривні 40 копійок) грн., інфляційні в сумі 1191,56 (одна тисяча сто девяносто одна тисяча 56 копійок) грн., 3% річних в розмірі 208,35 (двісті вісім гривень 35 копійок) грн. та судові витрати у сумі 404,74 грн. (чотириста чотири гривні 74 копійки). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 04.07.2011р