Рішення № 17321129, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/38114.06.11 за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна", м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ", м. Київ

про стягнення 28 327,40 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники: від позивача:ОСОБА_1, предст. за дов. б/н від 01.02.2008 року від відповідача:ОСОБА_2, предст. за дов. б/н від 03.01.2011 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про стягнення 28 327,40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, яка перебувала в трудових відносинах з відповідачем, в звязку з чим, на думку позивача, відповідач зобовязаний відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Позивач вказує, що сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 52897,40 грн. в звязку з чим має право на звернення до відповідача з регресними вимогами. При цьому, позивач зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ВАТ «СК «Гарантія», остання відшкодувала позивачу частину майнової шкоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 24990 грн. За таких обставин, позивач предявляє до відповідача позов в межах залишку суми страхового відшкодування в розмірі 27907,4 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 420,00 грн. за проведення технічного огляду для визначення вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля. Позивач стверджує, що звертався до відповідача з вимогами щодо відшкодування зазначених сум, однак відповідач вимог позивача не задовольнив, коштів не перерахував.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2009 було порушено провадження в справі № 28/381 та призначено судове засідання на 10.11.2009.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач проти позову заперечував. В поданому суду відзиві відповідач не погодився з визначенням позивачем розміру реальних матеріальних збитків в розмірі 52897,40 грн. Відповідач вважає, що вартість матеріального збитку розрахованого експертом значно перевищує реальні збитки, а матеріальні збитки в повному обсязі відшкодовані страховою компанією в розмірі 24990 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження по справі №28/381.

До загального відділу суду із експертної установи повернулися матеріали справи №28/381, однак вимоги, зазначені в ухвалі суду від 29.12.2009, не виконані.

Ухвалою суду від 29.10.2010 поновлено провадження у справі №28/381 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 15.04.2011 поновлено провадження у справі №28/381 та призначено розгляд справи на 17.05.2011.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 14.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, приймаючи до уваги висновок № 446/11-16 судової автотоварознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.04.2009 та постанови Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2009 у адміністративній справі №3-1911/09, 19.03.2009 року о 21 год. 50 хв. в м. Києві на бул. Дружби Народів, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Деу ланос», державний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль «Деу ланос»), при виникненні перешкоди чи небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, не вжив всіх необхідних заходів для зменшення швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль «Фольксваген»), під керуванням водія ОСОБА_4

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2009 у адміністративній справі №3-1911/09.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», яким керував ОСОБА_4

Пошкоджений автомобіль «Фольксваген»був застрахований на підставі договору страхування транспортних засобів (полісу) ТЗ №002288 від 06.04.2008 (надалі договір), укладеного між позивачем (страховик) та власником автомобіля «Фольксваген»ОСОБА_5 (страхувальник).

ОСОБА_4 здійснював керування автомобілем «Фольксваген»на підставі довіреності від 24.11.2008 року виданої власником автомобіля та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованої в реєстрі за № 4812.

На виконання вищевказаного договору, за страховим актом №197 від 07.05.2009 та згідно заяви на виплату страхового відшкодування, звіту №132 від 27.04.2009, позивачем було здійснено страхову виплату власнику автомобілю «Фольксваген» в сумі 52897,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 07.05.2009. Також, позивач сплатив оцінювачу ФОП ОСОБА_7 за визначення вартості матеріального збитку 420,00 грн. згідно платіжного доручення №2227 від 07.05.2009.

Згідно звіту № 132 від 27.04.2009 складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_7 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген», згідно якого вартість матеріального збитку складає 38925,25 грн., вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 52897,40 грн.

Відповідно до висновку № 446/11-16 від 12.04.2011 року вартість матеріального збитку складає 39324,46 грн., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю складає 52897,4 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль «Деу ланос», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Фольксваген», належить відповідачу.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Вина особи, яка керувала автомобілем «Деу ланос», що належить відповідачу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку. Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2009 у адміністративній справі №3-1911/09, ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія відповідача, тобто зазначені трудові відносини встановлені судом та відповідачем не заперечуються.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Фольксваген», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу №ВС/0715489 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.05.2008 (надалі поліс), укладеним між відповідачем (страхувальником) та ВАТ «СК «Гарантія»(страховик), відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність, де забезпечений транспортний засіб зазначений вище автомобіль «Деу ланос». Полісом встановлені ліміти відповідальності: за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Так, на підставі претензії №203 від 05.06.2009 та відповідних документів ВАТ «СК «Гарантія»сплатило позивачу суму 24990,00 грн. в межах встановлених полісом лімітів.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 Цивільного кодексу України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, автомобілю постраждалої особи з вини співробітника відповідача було завдано пошкодження, а йому матеріальної шкоди, яка складається з вартості відновлювального ремонту, яка в повному обсязі була відшкодована позивачем.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач правомірно звернувся до особи, працівник якої визнаний винним у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичними витратами і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв відповідачу претензію №281 від 01.09.2009 про відшкодування матеріальної шкоди (отримане відповідачем 04.09.2009 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення), однак відповідач грошові кошти не перерахував.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 27907,4 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги в частині відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, як збитків, задоволенню не підлягають оскільки, умовами договору добровільного страхування не передбачено обовязкового складання звіту для визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу, тобто проведення автотоварознавчого дослідження є волевиявленням страховика. Не входить зазначена сума і до суми страхового відшкодування сплаченої постраждалій особі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44; код 19371986) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна", (04074, м. Київ, вул. Полупанова, буд.17, кв.14; код 34350924) 27907,4 грн. (двадцять сім тисяч девятсот сім гривень сорок копійок), а також 279,07 грн. (двісті сімдесят девять гривень сім копійок) державного мита, 232,5 грн. (двісті тридцять дві гривні пятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.С. Копитова Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.06.2011 року