Рішення № 17321142, 29.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/22429.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м. Київ ДоПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія", м. Київ

провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 662,85 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_2 - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 4 662 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.06.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів по справ, оскільки у представлених документах неможливо було прочитати текст ( не чітка ксерокопія ) . Повторно вказані у клопотанні документи були надані позивачем у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та просив у задоволенні вимог відмовити повністю, оскільки відповідач не відмовлявся проводити виплати, а лише вимагав надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 29.06.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009р. між позивачем та ТОВ «Перша лізингова компанія»було укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності № 250591165, відповідно до умов якого позивачем, як страховиком, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шкода », державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ 10.08.2009 року в м. Києві по вул. Грінченка, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Форд», що належить ТОВ «Перша лізингова компанія», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2009 року, 10.08.2009 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Форд», державний номер НОМЕР_2, не врахував безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шкода» державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_4 що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив п 13.1 ПДР України та своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

11.09.2009р. уповноваженим представником страхувальника, було подано до позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунка фактури №У-00002195 від 27 серпня 2009р., який наданий ПП ОСОБА_5, вартість матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, власнику автомобіля марки «Шкода»складає 7287,53 грн.

На підставі вищезазначеного рахунку фактури позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 6 523 (шість тисяч п'ятсот двадцять три) гривні 53 копійки, (за вирахуванням франшизи у розмірі 764(сімсот шістдесят чотири) гривні ), що підтверджується платіжним дорученням № 6508 від 01.10.2009 р.

У водія ОСОБА_3 застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/3372196. Згідно Полісу № ВС/3372196, ОСОБА_3 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500 (Двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок. Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Водночас згідно Звіту №390 від 14.08.2009 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобілю марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, в наслідок ДТП 10.08.2009р. складає 4 948(чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 56 копійок.

Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу збитки у розмірі 4438,56 грн. (за мінусом франшизи 510 грн.).

02.11.2010р. уповноваженим представником позивача ОСОБА_6 була подана до відповідача Регресна вимога № 1737 що підтверджується вхідним номером №2768.

Відповідач направив позивачу лист щодо направлення додаткових документів від 30.11.2010р. вих. № 1038 проте , страхове відшкодування не сплатив.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 224,29 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному випадку пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Окрім того, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати частково відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 4438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 56 коп., 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 ( сто вісімнадцять ) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 04 липня 2011 року.