Рішення № 17321048, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/11030.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Октава-5»

про стягнення 47561, 39 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О.

від відповідача: Новицька С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 47561, 39 грн. за договором про постачання електричної енергії № 80034 від 05.03.2005 р., з яких: 47382, 22 грн. заборгованості за спожиту активну енергію, 30, 37 грн. –пені, 119, 94 грн. –інфляційних нарахувань, 28, 86 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за використану активну електричну енергію відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем безпідставно нарахована сума заборгованості за використану активну електричну енергію за березень 2005 року. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 27.04.2011 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

13.05.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зміну найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»та перенесення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника позивача та неналежне виконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позивачем вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.05.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2005 р. між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 80034, за умовами якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач –оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2.1.2 договору позивач зобов’язався постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; згідно з категорією стумоприймачів відповідача відповідно до Правил устройства электроустановок, 6 видання 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін».

Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що відповідач зобов’язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач зобов’язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Відповідно до п. 4 додатку № 2Д до договору № 80034 про постачання електричної енергії від 05.03.2005 р. відповідач щомісячно 20 числа зобов’язався направляти свого представника до позивача за адресою: пров. Червоногвардійський, 6 для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Згідно з п. 5 додатку № 2Д до договору № 80034 про постачання електричної енергії від 05.03.2005 р. відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 1 жовтня поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяг постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

У разі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється позивачем на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.

Договір, відповідно до п. 9.5, набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2005 р.

Пунктом 9.5 договору також передбачено, що він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення або перегляд його умов.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору № 80034 про постачання електричної енергії від 05.03.2005 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 9.5. договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору про постачання електричної енергії № 80034 від 05.03.2005 р. щодо сплати за використану активну електричну енергію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.03.2005 р. до 01.03.2011 р. у розмірі 47382, 22 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30, 37 грн. - пені, 119, 94 грн. - інфляційних нарахувань та 28, 86 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Умови вищезазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позивачем було надано невірний розрахунок ціни позову, оскільки при тарифі 0, 120 грн./кВтт за спожиту енергію за березень місяць 2005 р. утворилась заборгованість в розмірі 44925, 97 грн. Що є безпідставним та необґрунтованим. В той же час за весь 2006 р. за спожиту енергію позивачем було нараховано заборгованість у розмірі 9341, 00 грн., за 2007 р. –10177, 61 грн., за 2008 р. –9726, 94 грн., за 2009 р. –8753, 51 грн., за 2010 р. –9247, 08 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача за період з березня 2005 року до березня 2008 року включно на суму позовних вимог 48097, 60 грн. та нарахувань на вказану суму.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність –це строки, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність застосовується тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, як вбачається із письмових пояснень позивача нарахування у розмірі 44925, 97 грн. у березні 2005 року було здійснено за період з жовтня 2002 року по березень 2005 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України на зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Як вже зазначалося, договір про постачання електричної енергії № 80034 було укладено між сторонами 05.03.2005 року.

Тож, з огляду на вищенаведене, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у межах позовної даності, а саме –з березня 2008 року до березня 2011 року.

За розрахунком суду загальний розмір заборгованості відповідача за використану активну електричну енергію за період з березня 2008 року до березня 2011 року становить 178, 63 грн.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 80034 від 05.03.2005 р. щодо сплати за використану активну електричну енергію, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.03.2010 р. до 01.03.2011 р. у розмірі 30, 37 грн.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 4.2.2 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.4 –2.2.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 30, 37 грн. підлягають задоволенню за період з 01.03.2010 р. до 01.09.2010 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 28, 86 грн. та 119, 94 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2008 р. до 01.01.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилку у методиці нарахування.

За таких обставин, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 28, 86 грн. та 119, 94 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2008 року до 01.01.2011 р.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме 178, 63 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію, 30, 37 грн. –пені, 119, 94 грн. –інфляційних нарахувань, 28, 86 грн. –3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Октава -5»(02097, м. Київ, вул. Милославська, 37, код - 06652488), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код - 00131305) заборгованість за використану активну електричну енергію у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 63 коп., 30 (тридцять) грн. 37 коп. – пені, 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 94 коп. –інфляційних нарахувань, 28 (двадцять вісім) грн. 86 коп. –3 % річних, 3 (три) грн. 58 коп. –державного мита, 1 (одна) грн. 78 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 30.06.2011 р.