Рішення № 17321045, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/14722.06.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров'я»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 41 597,71 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров'я»про стягнення 35000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3053,94 грн. інфляційних втрат, 3543,77 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 5/2010 від 01.09.2010 р. в частині перерахування орендної плати позивачу в строки, обумовлені вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через незявлення у судові засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 30.05.2011 р. відповідачем отримано 07.06.2011 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення. Зазначене свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 22.06.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоровя»(орендар) укладено договір оренди № 5/2010 (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець зобовязався передати, а орендар зобовязався прийняти в строкове платне орендне користування вбудоване приміщення загальною площею 88,4 кв.м (далі обєкт оренди) згідно поповерхового плану, що є додатком № 1 до договору в АДРЕСА_2 для використання під аптеку.

На виконання п. 2.1.1 договору позивачем за актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2010 р. передано зазначене вище приміщення відповідачу.

Розділом 4 договору сторони погодили фінансові умови орендних відносин. Так, пунктом 4.2 договору встановлено нарахування орендної плати з 01 вересня 2010 року. Орендна плата перераховується орендодавцю авансом до десятого числа поточного місяця (п. 4.3 договору), яка згідно з п. 4.1 договору на місяць складає 18000,00 грн. Без ПДВ. В той же час, пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що у разі неперерахування орендної плати відповідачем позивачу повністю або частково до 25 числа поточного місяця, розмір орендної плати за цей поточний місяць і за кожний наступний місяці оренди буде становити 25000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 23.09.2010 р. здійснено перерахування відповідачу 5000,00 грн. та 04.10.2010 р. 13000,00 грн. в рахунок оплати за оренду приміщення за вересень 2010 року. Таким чином, суд доходить до висновку, що оскільки відповідачем не здійснено оплату орендної плати до 25 вересня 2010 року в обсязі 18000,00 грн. без ПДВ, внаслідок чого орендна плата за умовами договору оренди № 5/2010 від 01.09.2010 р. з вересня 2010 року та за наступні місяці користування обєктом оренди становила 25000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору останній набирає сили з 01 вересня 2010 року і дійсний до 31 грудня 2010 року.

Як стверджує позивач, відповідач орендоване приміщення у встановлені договором строки йому не передав та продовжував користуватись таким протягом січня 2011 року включно. Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у випадку неповернення обєкту оренди орендодавцю після закінчення терміну дії договору (п. 6.1) орендар сплачує орендодавцю орендну плату за фактичне використання обєкту оренди у розмірі 25000,00 грн. за місяць. Аналогічний розмір орендної плати закріплений у п. 6.5 договору якщо орендар продовжує користуватись обєктом оренди після закінчення терміну дії договору та за відсутності заперечень орендодавця.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач свої зобовязання за договором оренди № 5/2010 від 01.09.2010 р. виконав частково, а саме перерахувавши позивачу наступну орендну плату: 23.09.2010 р. 5000,00 грн., 04.10.2010 р. 13000,00 грн., 25.10.2010 р. 3000,00 грн., 01.11.2010 р. 4000,00 грн., 03.11.2010 р. 6000,00 грн., 04.11.2010 р. 5000,00 грн., 24.11 2010 р. 3000,00 грн., 06.12.2010 р. 5000,00 грн., 08.12.2010 р. 10000,00 грн., 24.12.2010 р. 1000,00 грн., 27.12.2010 р. 7000,00 грн., 10.01.2011 р 10000,00 грн., 24.01.2011 р. 1000,00 грн., 04.02.2011 р. 7000,00 грн., 07.02.2011 р. 10000,00 грн.

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення перерахування орендної плати позивачу виконав частково. Заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди № 5/2010 від 01.09.2010 р. складає 35 000,00 грн. Доказів повної оплати орендної плати, про яку заявлено позивачем у позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими суду доказами відповідачем були порушені договірні зобовязання щодо сплати орендних платежів позивачу.

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з перерахування орендної плати відповідачу згідно х умовами договору оренди № 5/2010 від 01.09.2010 р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення перерахування орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Сума пені за Договором, що заявлена до стягнення з відповідача, розрахована відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобовязання щодо оплати по сумах, які підлягали оплаті у визначений час та за період прострочення, і підлягає стягненню з відповідача в розмірі 3543,77 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3053,94 грн. інфляційних витрат за весь час прострочення.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, підтверджуються матеріалами справи, у звязку з чим визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 415,98 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Сума надмірно сплаченого державного мита в розмірі 34,02 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі довідки.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровя»(03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 104, код 22966915) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 35000 (тридцять пять) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 3053 (три тисячі пятдесят три) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 3543 (три тисячі пятсот сорок три) грн. 77 коп. пені, 415 (чотириста пятнадцять) грн. 98 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 30.06.2011 р.