Рішення № 17320809, 28.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 13/5009/3742/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Експо», м. Запоріжжя

про стягнення 20 160 грн. 00 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 20-01/2011ЗМ від 20.03.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Експо», м. Запоріжжя 20 160 грн. 00 коп. попередньої оплати у розмірі 50% за лист оцинкований 1,5*100*2000 в кількості 4200 кг, здійсненої за рахунком № СФ-0000075 від 17.05.2011р.

28.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, та просить суд стягнути з відповідача 20 160 грн. 00 коп. попередньої оплати.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судові засідання 22.07.2011р. та 28.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод вентиляційного обладнання», м. Запоріжжя (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Експо», м. Запоріжжя (постачальник) укладено домовленість про поставку металопрокату (лист оцинкований 1,5*100*2000 в кількості 4200 кг).

На підтвердження цієї домовленості відповідач надав позивачу рахунок № СФ-0000075 від 17.05.2011р. на оплату металопрокату за ціною 9,60 грн./кг з ПДВ на суму 40 320,00 грн. Позивачем 17.05.2011 р. було зроблено передплату у розмірі 50% у сумі 20 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 496 від 17.05.2011р.

Згідно усної домовленості з менеджером ТОВ «Компанія Транс-Експо»строк поставки призначено на 18.05.2011р., однак на наступний день відповідачем строк поставки перенесено на 19.05.2011р., при цьому перевиставлено рахунок на оплату металопрокату за ціною 10,45 грн./кг з НДС на загальну суму 43889,99 грн. (Рахунок-фактура №СФ-0000078 від 18.05.2011р.)

Позивач не погодився з новою ціною товару та іншими строками поставки і, оскільки зміна ціни товару та умов поставки було здійснено відповідачем без його погодження і відповідно товар не було поставлено своєчасно, відмовився від угоди, надіславши відповідачу вимоги про повернення передплати.

Так, 26.05.2011 р. на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 2/3 з вимогою повернути перераховані гроші за непоставлений товар в якості передплати у сумі 20 160,00 грн., згідно платіжного доручення № 496 от 17.05.2011 р., у термін до 30.05.2011р., оскільки при проведенні переговорів ТОВ «Запорізький завод вентиляційного обладнання»відмовилось від поставки металопрокату, мотивуючи необґрунтованим завищенням ціни та строками поставки товару.

Лист-вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

17.06.2011 р. позивачем вдруге на адресу відповідача направлено вимогу про повернення грошових коштів, перерахованих згідно платіжного доручення № 496 от 17.05.2011 р. в термін до 22.06.2011 р. на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач вдруге проігнорував вимогу позивача і суму попередньої оплати не повернув.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки відповідача полягають у поставці товару, а обовязки позивача - в оплаті даного товару (металопрокату) відповідачу.

Позивач прийняті на себе зобовязання виконав належним чином та здійснив попередню оплату товару - металопрокату (лист оцинкований 1,5*100*2000 в кількості 4200 кг) у сумі 20160,00 грн.

Відповідач отримав зазначені кошти, однак в порушення прийнятих на себе зобовязань у строк, про який домовлялись сторони, товар не поставив, при цьому збільшив ціну товару після отримання передплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 640 ЦК України визначається, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною першою ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, отримавши 17.05.2011 р. рахунок № СФ-0000075 від відповідача та сплативши за цим рахунком грошові кошти платіжним дорученням № 496 від 17.05.2011 р. у сумі 20 160,00 грн., було укладено договір, істотними умовами якого було поставка листа оцинкованого 1,5*100*2000 в кількості 4200 кг. за ціною 9,60 грн./кг. з ПДВ, з терміном поставки 18.05.2011 р.

Після цього відповідач самостійно змінює ціну товару, виставивши позивачу новий рахунок у розмірі 43889,99 грн., який на 3 570, 00 грн. більше ніж попередній і відповідно не поставивши вчасно товар.

Оскільки відповідач не поставив 18.05.2011 р. товар за ціною вказаною у рахунку № СФ-0000075 від 17.05.2011р., позивач вимагає повернення попередньої оплати, що відповідає вимогам частини 2 статті 693 ЦК України, направивши йому двічі вимоги про повернення передплати.

На день розгляду справи передплату у сумі 20 160,00 грн. відповідачем позивачу не повернуто, товар не поставлено.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Експо», м. Запоріжжя 20 160 грн. 00 коп. попередньої оплати за лист оцинкований 1,5*100*2000 в кількості 4200 кг, здійсненої за рахунком №СФ-0000075 від 17.05.2011р., обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Експо» (69057, м. Запоріжжя, вул. Історична, буд. 37-А, кв. 66, код ЄДРПОУ 37129645, п/р № 26007060518884 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод вентиляційного обладнання»(69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 33211133, п/р №26005038960202 в ПАТ «УКРСИББАНК», м. Харків, МФО 351005) 20 160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. попередньої плати за поставку металопрокату, 201 (двісті одну) грн. 60 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

іо з оригіналом

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 28.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва