Рішення № 17320780, 26.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 13/5009/2993/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія”, м. Токмак Запорізької області

про стягнення 749 742 грн. 86 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 8/10 від 11.01.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 658 від 22.06.2011 р.

Розглядається позовна заява Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія” , м. Токмак Запорізької області 512 142 грн. 00 коп. основного боргу, 149 071 грн. 57 коп. втрат від інфляції, 48 600 грн. 50 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.06.2011 р. розгляд справи відкладався на 27.07.2011 р.

26.07.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

08.10.2009 року між Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) та ТОВ “Токмак Теплоенергія” (покупець) укладено договір № 06/09-1683 ТЕ-13 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав у повному обсязі, передавши відповідачу протягом листопада - грудня 2009 р., січня - березня 2010 р. природний газ, на загальну суму 3 723 250,28 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 3 211 108 грн. 28 коп.

Відповідно до вимог п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На день звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу ТОВ “Токмак Теплоенергія” перед ДК “Газ України” становить 512 142 грн. 00 коп.

В обґрунтування суми основного боргу позивачем надано розрахунок боргу із зазначенням обємів поставки природного газу, суми поставки, дати поставки, сум сплачених відповідачем коштів з призначення платежу.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки, обовязки позивача заключаються у передачі у власність покупця природний газ, а обовязки відповідача у оплаті природного газу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач до звернення позивача з позовом до суду сплатив 142 грн. 00 коп. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 18.05.2011 р.

Таким чином, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 142 грн. 00 коп. до подачі позову до суду, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума основного боргу за поставлений природний газ складає 512 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 149 071 грн. 57 коп. втрат від інфляції, 48 600 грн. 50 коп. 3 % річних.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 149 071 грн. 57 коп. втрат від інфляції, 48 600 грн. 50 коп. 3 % річних задоволенню не підлягають, оскільки суперечать положенням Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року, дія якого поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

З урахуванням положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" в сфері житлово-комунального господарства щодо обов'язкового списання суб'єктам господарювання нарахованої суми заборгованість по штрафним санкціям (пені, 3% річним, індексу інфляції), на теперішній час відсутні правові підстави для стягнення в судовому порядку заборгованості по штрафним санкціям.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми основного боргу у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмак Теплоенергія” (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 45-а, код ЄДРПОУ 35361900, р/р 2603810428001 в АТ "Мета банк" м. Запоріжжя, МФО 313582; п/р № 2600510428001 АТ "Мегабанк" м. Токмак, МФО 313582) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26008301970 в Відкрите акціонерне товариство "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465) 512 000 (пятсот дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 120 (пять тисяч сто двадцять) грн. 39 коп. державного мита, 161 (сто шістдесят одна) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Г. Серкіз

Згідно з ориіналом

Помічник судді О.М. Бєляєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 27.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва