Рішення № 17320751, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 13/5009/3316/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства “Добробут-КТІС”, м. Запоріжжя

про стягнення 7 424 грн. 31 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 18/27 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Концерну “Міські теплові мережі“ в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі“ Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя про стягнення з Приватного підприємства “Добробут-КТІС”, м. Запоріжжя 6 801 грн. 31 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 247 грн. 70 коп. пені, 110 грн. 97 коп. 3 % річних, 264 грн. 33 коп. втрат від інфляції.

20.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 20.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.06.2008 року між Концерном «МТМ»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (енергопостачальна організація) та ПП “Добробут-КТІС” (споживач) був укладений договір № 202564 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді.

Договір купівлі-продажу це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання договору купівлі-продажу майна встановлюється главою 54 ЦК України та іншими нормативними актами.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і консенсуальним. Сторонами (субєктами) договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна.

Відповідно до п. 1.1 теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7.1 договору отриманий акт приймання - передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

Згідно п. 6.7.2 договору, у разі неотримання акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений цим пунктом договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень.

Відповідно до п. 3.2.6 договору споживач зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені умовами договору № 202564.

Відповідно до п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району були виконані всі умови договору.

За період з лютого 2010 р. по червень 2010 р., з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., з січня 2011 р. по березень 2011 р. позивач поставив теплову енергію на загальну суму 6 801 грн. 31 коп., а саме: 2010 р.: лютий 703 грн. 80 коп., березень 771 грн. 55 коп., квітень 435 грн. 54 коп., травень 225 грн. 95 коп., червень 320 грн. 08 коп., вересень 287 грн. 90 коп., жовтень 598 грн. 32 коп., листопад 673 грн. 66 коп., грудень 769 грн. 49 коп.; 2011 р.: січень 899 грн. 93 коп., лютий 851 грн. 20 коп., березень 820 грн. 81 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату у розмірі 556 грн. 92 коп.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію № 05/178-юр від 14.02.2011 року з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість.

Претензія залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію у встановлений договором строк та у повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Отже, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума боргу за використану теплову енергію склала 6 801 грн. 31 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 247 грн. 70 коп. пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до договору пеня у розмірі 247 грн. 70 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 264 грн. 33 коп. втрат від інфляції та 110 грн. 97 коп. 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Добробут-КТІС” (69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 92, кв. 253, код ЄДРПОУ 31831080, п/р 26003011843980 у АБ "Фінанси та кредит", МФО 313731) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Флілї Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України") 6 801 (шість тисяч вісімсот одна) грн. 31 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 247 (двісті сорок сім) грн. 70 коп. пені, 110 (сто десять) грн. 97 коп. 3 % річних, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 33 коп. втрат від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.07.2011р.