Рішення № 17320750, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 13/5009/2920/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Приватного підприємства “Страхова компанія “Металург”, м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ”, м. Запоріжжя

про стягнення 11 279 грн. 12 коп. суми виплаченого страхового відшкодування

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 02 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 03.11.2010 р.

Розглядається позовна заява Приватного підприємства “Страхова компанія “Металург”, м.Запоріжжя про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ”, м. Запоріжжя 11 279 грн. 12 коп. суми виплаченого страхового відшкодування.

20.07.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В

13 грудня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «Металург»та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 1711 ІТз/07, за яким був застрахований автомобіль КІА Rіо (д.н. НОМЕР_1).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику, в межах страхової суми, збитки, що виникли в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

20.04.2008р. о 14-20 год. в м. Запоріжжя по вул. Українська водій автомобіля ВАЗ 2102 (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_4 в порушення вимог п.п. 12.1 (б) ПДР України, не впорався з керуванням внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КІА Rіо (д.н. НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем ВМW 520 (д.н. НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль КІА Rіо (д.н. НОМЕР_1) зазнав ряд механічних пошкоджень.

Відповідно до Звіту № 178 від 15.05.2008р. про оцінку автомобіля виконаного автотоварознавцем ОСОБА_6 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля КІА Rіо (д.н. НОМЕР_1) складає 11 789 грн. 12 коп.

Виконуючи умови договору, ЗАТ «СК «Металург»була сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 11 789 грн. 12 коп., що підтверджується копією страхового акту № 307 від 28.05.2008р. та копією платіжного доручення № 1725 від 29.05.2008р.

Згідно постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 3-7492/08 від 19.05.2008р. винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_4.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 булу застрахована у ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ»на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3916417 від 19.07.2007р. Франшиза за полісом становить 510 грн. 00 коп.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК та п. 3 Постанови Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р., регулюються відносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме: “...за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.”

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 ЦК України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: “До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки."

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".

Оскільки відповідач в установлений законом строк в добровільному порядку не відшкодував шкоду, заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Згідно з п. 22.1. статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому зазначеним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»також передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до п. 37.5 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 21.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто. У цьому разі кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Особою, відповідальною за виплату суми виплаченого страхового відшкодування, є ТДВ “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ” - відповідач у справі.

Таким чином, сума виплаченого страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ»на користь АТ «СК «Металург»складає 11 279 грн. 12 коп. (11 789 грн. 12 коп. - сума страхового відшкодування - 510 грн. 00 коп. - франшиза за полісом № ВА/3916417).

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11 279 грн. 12 суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно невірного зазначення у постанові Комунарського районного суду м. Запоріжжя державного знаку автомобіля ВАЗ 2102 судом до уваги не приймаються, оскільки це є лише орфографічної опискою та на суть обставин справи не впливає.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у позивача виникло право вимоги в порядку регресу на відшкодування суму виплаченого страхового відшкодування у ТОВ “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ”.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників сторін, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “МОТОР-ГАРАНТ” (69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3, код ЄДРПОУ 31154435, р/р 26502002301126 в філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Запоріжжя, МФО 313872) на користь Приватного підприємства “Страхова компанія “Металург” (69035, м.Запоріжжя, вул. Правди, 27, код ЄДРПОУ 20496084, р/р 26507891201 в АБ "МетаБанк" м. Запоріжжя, МФО 313582) 11 279 (одинадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 12 коп. суму виплаченого страхового відшкодування, 112 (сто дванадцять) грн. 79 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.07.2011р.