Рішення № 17320749, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 13/5009/3228/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Приватного підприємства “Приморськ - Теплоенергія”, м. Приморськ Запорізької області

до відповідача: Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Приазовське Запорізької області

про стягнення 3 395 грн. 60 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, директор, паспорт НОМЕР_1 від 11.03.2000 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Приватного підприємства “Приморськ - Теплоенергія”, м. Приморськ Запорізької області про стягнення з Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Приазовське Запорізької області 2 130 грн. 67 коп. основного боргу, 391 грн. 26 коп. пені, 154 грн. 92 коп. 3 % річних, 718 грн. 75 коп. втрат від інфляції.

20.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 20.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

До господарського суду надійшла телеграма відповідача про перенесення розгляду справи.

Телеграма не приймається судом, оскільки вона надійшла вже після закінчення слухання справи та прийняття рішення.

Суд зазначає, що неявка відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи, так як відповідач зобовязаний був направити свого представника в судове засідання. ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.11.2007 року між ПП “Приморськ - Теплоенергія” (постачальник) та Відділом освіти Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (споживач) укладений договір № 33 про постачання теплової енергії.

Згідно п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобовязання відпускать теплову енергію споживачеві, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 8 договору визначено, що оплата теплової енергії, що поставляється здійснюється згідно тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування. На момент укладання договору вартість теплової енергії, що споживається складає 314,64 грн. в місяць за 1 Гкал.

Відповідно до п. 8.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 8.4 договору кінцевий розрахунок здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 5.1. договору споживач зобовязався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обємах та строки, передбачені даним договором.

Відповідачеві своєчасно надавались акти приймання виконаних робіт, в яких зафіксовано кількість поставленої теплової енергії, ціну без урахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) і суму з урахуванням ПДВ.

Акти приймання виконаних робіт підписані відповідачем частково, без чіткого пояснення причин відмови від підпису.

Відповідач договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за період грудень 2008 року березень 2009р. становить 2 130 грн. 67 коп., факт наявності якого підтверджується матеріалами справи.

Позивач 19.06.2009 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 3 з вимогою сплатити заборгованість.

Претензія залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума основного боргу за використану теплову енергію складає 2 130 грн. 67 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобовязання щодо постачання теплової енергії позивач виконав у повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт та рахунки - фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 391 грн. 26 коп. пені за несвоєчасну сплату основного боргу за поставлену теплову енергію.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що постачальник має право у випадку несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги, нараховувати пеню в розмірі, встановленим законом або договором.

Відповідно до договору пеня у розмірі 391 грн. 26 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 718 грн. 75 коп. втрат від інфляції та 154 грн. 92 коп. 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 06.07.2011 р., який узгоджений та підписаний обома сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації (72400, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 02136086, МФО 813015, р/р 35410026001306 в ГУ ДКУ в Приазовському районі Запорізької області) на користь Приватного підприємства “Приморськ-Теплоенергія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4, код ЄДРПОУ 31638098, МФО 380805, р/р 26001208445 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”) 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 67 коп. основного боргу, 391 (триста девяносто одна) грн. 26 коп. пені, 154 (сто пятдесят чотири) грн. 92 коп. 3 % річних, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 75 коп. втрат від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.07.2011р.