Рішення № 17320652, 01.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.11 Справа № 13/5009/2406/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖКГ”, м. Запоріжжя

про стягнення 7 636 грн. 14 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 71 від 03.02.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖКГ”, м. Запоріжжя 7 636 грн. 14 коп. заборгованості на відпуск води та прийом стоків.

06.05.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖКГ”, м. Запоріжжя 7 636 грн. 14 коп. заборгованості на відпуск води та прийом стоків

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 01.06.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

01.01.2003 року між КП “Водоканал” та ТОВ “ЖКГ” (абонент) укладено договір № 201 на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію.

Відповідно до п. 1.1 договору водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові і технічні потреби, а також приймання стічних вод.

Згідно з п. 2.2.1 договору, абонент зобовязаний своєчасно сплачувати за надані йому послуги по водопостачанню і водовідведенню, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і обладнання на них у встановленому порядку відповідно до даного договору і нормативними документами, які вказані в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, основним документом для оплати є акт. Акти за воду і надані послуги каналізації виписуються основному абоненту з зазначенням споживачів представником “Водоканалу”, який надав посвідчення.

Акти виписуються 25-28 числа кожного місяця. Абонент зобовязаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок “Водоканалу” в сумі вказаній в акті.

Згідно п. 6.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до укладення нового договору.

На виконання умов договору Комунальним підприємством “Водоканал” було виписано відповідачу наступні акти: акт № 201/3 від 28.02.2010р. за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. на суму 644,45 грн.; акт № 201/1 від 28.02.2010р. за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. на суму 1 843,44 грн.; акт № 201/3 від 31.01.2010р. за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. на суму 616,08 грн.; акт № 201/1 від 31.01.2010р. за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. на суму 2 095,14 грн., акт № 201/3 від 31.12.2009р. за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. на суму 615,01 грн., акт № 201/1 від 31.12.2009р. за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009. на суму 1 822,02 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив своєчасну оплату наданих послуг.

Відповідно до наданого позивачем акту розрахунку заборгованості, за період з 01.12.2009р. по 28.02.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 636 грн. 14 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості у розмірі 7 636 грн. 14 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖКГ”, м. Запоріжжя 7 636 грн. 14 коп. заборгованості на відпуск води та прийом стоків обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою “ЖКГ” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39а, р/р № 26003013023980 в ФКБ “Фінанси та Кредит”, МФО 313731, код ЄДРПОУ 30505709) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03327121) 7 636 (сім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 14 коп. заборгованості на відпуск води та прийом стоків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 01.06.2011р.