Рішення № 17320543, 28.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2011

Справа №5002-17/2030.1-2011

За позовом Фонду майна АР Крим

До відповідача ПАТ «Кримхліб»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу № 2 у м. Євпаторії, що не ввійшов до статутного фонду ВАТ "Кримхліб", у складі: котельні з встановленим обладнанням, димової труби, складу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень, розташованого у м. Євпаторії по вул. Інтернаціональній, 128, укладений 7 липня 2004 року між Фондом майна і Відкритим акціонерним товариством “Кримхліб”

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Хабібуліна Л.О., представник

Від відповідача - Марченко Т.Я., Потапенко Б.П., представники

Суть спору: Позивач згідно позову просить визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу № 2 у м. Євпаторії, що не ввійшов до статутного фонду ВАТ "Кримхліб", у складі: котельні з встановленим обладнанням, димової труби, складу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень, розташованого у м. Євпаторії по вул. Інтернаціональній, 128, укладений 7 липня 2004 року між Фондом майна і Відкритим акціонерним товариством “Кримхліб”, у зв’язку з тим, що як було встановлено у ході досудового слідства, договір купівлі-продажу від 07 липня 2004 року укладено у порушення норм чинного законодавства, а саме статті 2 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що спірний договорі не є здійсненим (укладеним), і не може бути визнаний недійсним, у зв’язку з тим, що не проведена державна реєстрація спірного договору в органах БТІ.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

В засіданні суду, що відбулося 18.07.2011 року оголошена перерва до 28.07.2011 року. Після перерви представник позивача, а також представник відповідача Марченко Т.Я. в судове засідання не з’явилися.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2004 року між Фондом майна АР Крим (Продавець) і ВАТ “Кримхліб”(Покупець) укладений договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу №2 у м. Євпаторії, що не увійшов до статутного фонду ВАТ “Кримхліб”, у складі: котельної з встановленим обладнанням, димової труби, складу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень.

Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу від 07 липня 2004 року –Продавець (Фонд майна АР Крим) зобов’язується передати у власність Покупцю (ВАТ «Кримхліб») об’єкт незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу №2 у м. Євпаторії, що не увійшов до статутного фонду ВАТ “Кримхліб”, у складі: котельної з встановленим обладнанням, димової труби, складу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень та розташований за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна,128, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний об’єкт і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

07 липня 2004 року Договір купівлі-продажу, укладений між Фондом майна АР Крим (Продавець) і ВАТ “Кримхліб” (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2995.

07 вересня 2004 року між сторонами, Фондом майна АР Крим (Продавець) і ВАТ “Кримхліб” (Покупець), укладений Акт прийому-передачі майна, що належить АР Крим, об’єкту незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу №2 у м. Євпаторії, що не увійшов до статутного фонду ВАТ “Кримхліб”, у складі: котельної з встановленим обладнанням, димової труби, кладу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Згідно представлення слідчого від 16.07.2009 року, в межах кримінальної справи № 10877220043, що порушена за ч. 2 ст. 233 КК України слідчим з особливо важливих справ СУ ГУ МВС України в АР Крим Юрковським А.В.встановлено, що договір купівлі-продажу від 07.07.2004 року укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме статті 2 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», згідно з якою покупцями не можуть бути юридичні особи, в статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 %, та вимагається від голови Фонду майна АР Крим прийняти необхідні та передбачені діючим законодавством України заходи щодо розірвання договорів купівлі-продажу незавершеного будівництвом Євпаторійського хлібозаводу № 2 від 15.12.1999 року № 9854, № 9855, № 9856, № 9857, № 9858 від 29.11.2001 року, № 13040, від 07.07.2004 року ВВЕ № 848411, укладених з фондом майна АР Крим як такі, що укладені незаконно.

Згідно ст. 2 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» покупцями об’єктів незавершеного будівництва не можуть бути юридичні особи, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків.

На час укладення спірного договору у статутному капіталі відповідача частка державної власності перевищувала 25 %, що підтверджується Уточненим планом розміщення акцій від 28.05.2003 року, Уточненим планом розміщення акцій ВАТ «Кримхліб» від 12.09.2005 року, Договором купівлі-продажу пакету акцій у розмірі 25 %+1 акція статутного фонду ВАТ «Кримхліб», що належать Автономній Республіці Крим.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України.

Таким чином, позивач дізнався про свою помилку, коли про це його повідомили слідчі органи згідно представлення слідчого від 16.07.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позов згідно штампу канцелярії поданий 28.09.2010 року.

Таким чином, позовна давність не сплила.

Щодо позовної давності також необхідно зазначити, що згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При викладених обставинах позовна вимога є законною, обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1. Правочини, спрямовані на порушення конституційних праві і свобод людини і громадянина; 2. Право чини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження мана чи незаконного заволодіння ним.

Зацікавленою стороною не надано доказів, що мав місце намір на порушення публічного порядку при вчиненні правочину.

Таким чином, до спірного договору не існує підстав для застосування ст. 228 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що договір не пройшов державну реєстрацію суд відхиляє, оскільки діючим законодавством не передбачена реєстрація незавершених будівництвом об’єктів.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судові витрати з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в дохід бюджету, та складає з державного мита суму 85,00 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідно до п. «б» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х5=85 грн.).

Відповідно до п.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Згідно п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Вимоги щодо застосування наслідків недійсності правочину позивачем не заявлено, та суд, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін не повинен з власної ініціативи розглядати це питання.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами, та згідно яких вимога щодо застосування наслідків недійсності правочину відсутня.

Необхідно також відмітити про те, що якщо суд використовує своє право не застосовувати наслідки недійсного правочину, суд ні матеріального, ні процесуального законодавства не порушує, оскільки використання чи не використання права не є порушення законодавства, у зв’язку з чим не існує підстав для скасування чи зміни рішення з цієї підстави.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (розширення) хлібозаводу № 2 у м. Євпаторії, що не ввійшов до статутного фонду ВАТ "Кримхліб", у складі: котельні з встановленим обладнанням, димової труби, складу мокрого зберігання солі, газорозподільного пункту, складських приміщень, розташованого у м. Євпаторії по вул. Інтернаціональній, 128, укладений 7 липня 2004 року між Фондом майна АР Крим і Відкритим акціонерним товариством “Кримхліб”.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (95013, вул. Севастопольська 51-а, м. Сімферополь, ідентифікаційний код: 00381580) в дохід Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в сумі 85 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (95013, вул. Севастопольська 51-а, м. Сімферополь, ідентифікаційний код: 00381580) в дохід Державного бюджету (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.