Постанова № 17318038, 05.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2011 р. Справа № 5023/110/11

колегія суддів у складі

головуючого судді Бондаренко В.П., судді Ільїна О.В., судді Камишевої Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора Пилипенко О.Г., посв. № 17 від 11.01.2011 р.

та представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівського міжрайонного прокурора (вх. № 1882Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.11 у справі № 5023/110/11

за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Лозівський кінний завод № 124», с. Кінне

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. по справі № 5023/110/11 (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прокурор з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні прокурор усно уточнив апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 18.01.2010 р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В іншій частині прокурор просить залишити рішення без змін.

Позивач та відповідач відзиви на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвала суду від 10.05.2011 року, надіслана на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, повернулася до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Таким чином, враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомленіпро час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 18 січня 2010 року між Лозівським кінним заводом № 124 (позивачем) та ФОП ОСОБА_1 (відповідачем) був укладений договір на надання послуг по обробітку землі.

У пп. 1.1., 1.2 п. 1 договору зазначено, що відповідач зобовязався надавати послуги по обробці землі сільськогосподарського призначення на площі 472 га, а саме: проводити обробіток ґрунту під посів с/г культур, проводити посів власним посівним матеріалом, проводити агротехнічні заходи по вирощуванню та захисту рослин, проводити збирання та перевезення врожаю.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за надані послуги по обробітку землі позивач розраховується з відповідачем, залишаючи за собою лише ту частину врожаю, яка еквівалентна 300 грн. за 1 гектар.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої інстанції, не дослідивши матеріали справи, безпідставно визначив спірний договір саме як договір про надання послуг, оскільки відповідно до пп. 1.2 п. 1 договору позивач здійснює контроль за якістю та терміном обробітку землі. Наявність даного пункту в оскаржуваному договору свідчить про те, що замовник не передавав землю в користування на розсуд виконавця, а замовив саме послугу з обробітку землі, залишивши за собою право здійснювати повний контроль за даним процесу, що надає йому можливість безпосередньо впливати на отриманий результат. Отже, на думку суду першої інстанції, вказане свідчить про зацікавленість позивача саме в отриманні врожаю, а не плати за використання землі.

При цьому не враховано, що фактично предметом спірного договору є обробіток ґрунту під посів с/г культур, посів власним посівним матеріалом, проведення агротехнічних заходів по вирощуванню та захисту рослин, збирання та перевезення врожаю, тобто виконавець фактично не надає послуги замовнику, а здійснює повноправне користування землею, і отримує за виконане не плату, а майже весь зібраний врожай із земельної ділянки площею 472 га.

Зазначене підтверджується відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт (а.с. 39-44, 45).

Отже, відповідач використовує земельну ділянку та не сплачує позивачу плату за її використання, тобто зазначений договір про надання послуг сторони вчинили для приховання іншого правочину, який насправді вчинений сторонами та має ознаки договору оренди.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В статті 15 Закону України «Про оренду землі»перелічено істотні умови договору оренди землі та зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір не є договором надання послуг, а є прихованим договором оренди землі, зміст договору суперечить вимогам ЦК України та Закону України «Про оренду землі», договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тем більш, у позивача відсутнє право на земельну ділянку, а саме державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, ДП «Лозівський кінний завод № 124»не має права укладати будь-яких договорів, що стосуються землі, що підтверджується п. п. 4.5, 4.6 Статуту кінного заводу, у звязку з чим є підстави для скасування рішення суду та задоволення позовної заяви в частині визнання договору від 18.01.2010 р. про надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт недійсним.

Судова колегія вважає, що вимога про зобовязання сторін повернути в натурі все, що вони одержали на виконання договору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, одержане відповідачем полягає в користуванні земельною ділянкою, що неможливо повернути, а відповідач повинен відшкодувати вартість того, що одержано, що прокурором не враховано та в позові не зазначена вартість одержаного відповідачем та не вимагається її відшкодування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки, викладені в рішенні, не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, у звязку з чим воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.п. 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2011 р. по справі № 5023/110/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 18 січня 2010 року на надання послуг по обробітку землі, який укладено між ДП «Лозівський кінний завод № 124»та фізичною особою-підприємцем Джинчарадзе Ліваном Різайовичем.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, СПДР НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (одержувач УДК у м. Харкові № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача ГУДКУ у Харківської обл. МФО 8511011) - 85 грн. держмита за позовом та 42,50 грн. держмита по скарзі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, СПДР НОМЕР_1) в доход державного бюджету України ( одержувач УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002.код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації - 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача ГУДКУ у Харківської області, МФО 851011) - 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддяБондаренко В.П.

суддяІльїн О.В.

суддяКамишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 05.07.2011 р.