Рішення № 17317529, 21.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2011Справа №5002-23/2102-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Транс-Континенталь» (юрид. адреса: вул. Рози Люксембург, буд. 92-А, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим, 97300; пошт. адреса: вул. Шмідта, буд. 19/1, кв. 4а, м. Сімферополь, АР Крим, 95043)

про стягнення 132811,30 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 11/62 від 03.12.2010 р.

Від відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю №314 від 03.11.2010р.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 00153117) звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Транс-Континенталь» (юрид. адреса: вул. Рози Люксембург, буд. 92-А, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим, 97300; пошт. адреса: вул. Шмідта, буд. 19/1, кв. 4а, м. Сімферополь, АР Крим, 95043; ідентифікаційний код 32477244) заборгованості у розмірі 132811,30 грн., а саме: 132549,69 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 261,61 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить відшкодувати судові витрати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Транс-Континенталь» взятих на себе зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу для потреб населення № 1571-ПГ-2011, укладеного між сторонами 27.12.2010 р. Вказане невиконання виражається у неповній оплаті відповідачем поставленого за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. природного газу, в результаті чого позивачем заявлено до стягнення суму вищевказаної заборгованості. Крім того, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» просить стягнути ще 3% річних та інфляційні втрати керуючись положеннями ст. 625 ЦК України.

06.06.2011 р. на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 152739,39 грн. заборгованості, яка складається з суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 152462,73 грн. і 3% річних у розмірі 276,66 грн.

В судовому засіданні 08.06.2011 р. представниками відповідача наданий відзив на позов, згідно із яким ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» зазначає, що за наданий у березні 2011 р. обсяг природного газу відповідач частково розрахувався у квітні 2011 р., заборгованість складає лише 29502,34 грн. На думку боржника, розрахунки щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції є також хибними.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав письмові пояснення, згідно яким повідомив, що після подання позову відповідачем було сплачено 29502,34грн., таким чином на 12.07.2011р. заборгованість відповідача за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. за договором складає 121003,81грн.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову усно заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

27.12.2010р. між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (правонаступником якого є ПАТ “ДАТ "Чорноморнафтогаз" (п.1.1 статуту) та Товариством обмеженою відповідальністю "Обєднання Транс-Континенталь" (покупець) укладено договір №1571-ПГ-2011 купівлі-продажу природного газу (а.с. 8-13).

Даний договір підписано відповідачем з протоколом розбіжностей.

Як встановлено під час розгляду спору у даній справі, протоколу врегулювання сторонами розбіжностей до договору складено не було, однак, позивач, як пояснив його представник, погодився з пропозицією відповідача, яка викладена у протоколі розбіжностей, щодо включення до договору пунктів, зазначених у ньому, у запропонованій у відповідному протоколі розбіжностей редакцією відповідача, що підтверджується підписом позивача на вказаному протоколі (а.с.14).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідний договір укладений не був.

Згідно п. 1.1. договору позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2011р. природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач, взяв на себе зобовязання прийняти природний газ та оплатити газ на умовах договору .

Ціна газу встановлена у п.4.1 договору. Цім пунктом договору передбачено також, що продавець продає природний газ покупцеві для подальшої реалізації його для потреб населення по ціні за 1,0 тис. м. куб. без урахування тарифів на транспортування, постачання природного газу та без урахування 4% цільової надбавки

Збільшивши позовні вимоги позивач стверджував, що ним, відповідно до умов вказаного договору у період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. було передано відповідачу для потреб населення 458,609 т.м.3 природного газу, вартість яких становить 150506,15грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обовязку щодо оплати наданих за договором послуг, факт надання яких підтверджується вищевказаними актами, та застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору та діючим законодавством за порушення відповідного зобовязання.

До прийняття рішення у даній справі, позивачем погашено частину заборгованості у сумі 29502,34грн., на підтвердження чого представником позивача надано відповідну довідку про отримання платежів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Обєднання Транс-Континенталь" за період з 01.01.2011р. по 11.07.2011р.

У звязку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, спір у відповідній частині між сторонами на момент прийняття рішення у даній справі відсутній, тому, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі у відповідній частині підлягає припиненню.

В іншій частині заявлені вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), розрахунки за одержаний газ здійснюються відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача коштів, отриманих від споживачів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що відкритий відповідачем в ВАТ “Державний ощадний банк України” відповідно до постанови КМУ від 26.03.2006р. №247. При цьому, перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання здійснюється щоденно згідно затвердженого постановою НКРЕ алгоритму на поточний місяць у розмірі вартості газу, одержаного в попередньому місяці згідно актів приймання-передачі, зазначених у п.3.5 договору, а остаточний розрахунок за поточний місяць здійснюється до 20 числа наступного місяця.

Не зважаючи на настання строку виконання відповідного зобовязання воно виконано відповідачем не у повному обсязі; заборгованість за надані послуги на момент прийняття рішення у даній справі складає 121003,81грн.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позов щодо того, що позивачем невірно зараховувались грошові кошти, які надходили на його розрахунковий рахунок, безпідставні.

Як встановлено під час розгляду даної справи, шляхом витребування та дослідження виписок з рахунку, у відповідних платіжних дорученнях, якими здійснювалось перерахування коштів позивачу, вказувалось лише розмір процентів, відповідно до яких здійснюється перерахування та є посилання на договір, який укладений між відповідачем та Ощадбанком №50 від 24.09.2010р., посилання на постанову НКРЕ, постанову КМУ. Отже, відповідні платіжні доручення не містять у графі “призначення платежу” періоду, за який здійснюється оплата. Отже, є правильними дії позивача щодо зарахування їх в рахунок заборгованості, яка за датою виникла раніше.

Відповідачем не спростовано (шляхом надання відповідних доказів) доводів позивача, викладених у позовній заяві, щодо виконання ним зобовязань за договором лише частково та наявності заборгованості на момент прийняття рішення у даній справі у розмірі 121003,81грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, не виконавши у повному обсязі взяте на себе зобовязання щодо оплати наданих йому послуг, у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобовязання, у звязку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 121003,81грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобовязання відповідачем, заявлені вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, відповідно: 276,66грн. та 1956,58грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у звязку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

В судовому засіданні 21.07.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 26.07.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Транс-Континенталь” (юрид. адреса: вул. Рози Люксембург, буд. 92-А, смт. Кіровське, Кіровський район, АР Крим, 97300; пошт. адреса: вул. Шмідта, буд. 19/1, кв. 4а, м. Сімферополь, АР Крим, 95043; р/р 26031301120401 в Кіровському відділенні ВАТ «Ощадбанк», МФО 384298, ЄДРПОУ 32477244, ІПН 324772401161) на користь Публічного акціонерного товариства “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; р/р 260020014162 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786, ЄДРПОУ 00153117, ІПН 001531101091) 121003,81грн. основної заборгованості, 1956,58грн. збитків від інфляції, 276,66грн. 3% річних, 1527,39грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.