Рішення № 17317514, 25.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2011Справа №5002-17/2328-2011 За позовом Бахчисарайського комунального підприємства

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по оплаті послуг з вивозу побутових відходів в сумі 1750,49 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - не зявився

Від відповідачів - не зявився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з вивозу побутових відходів в сумі 1750,49 грн., у звязку з невиконанням зобовязань за Договором підряду № 83 на надання послуг з вивозу побутових відходів та рідких нечистот від 29 грудня 2007 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору підряду № 83 на надання послуг з вивозу побутових відходів та рідких нечистот від 29 грудня 2007 року Замовник (СПД ОСОБА_1) доручає, а підрядник (Бахчисарайське комунальне підприємство) приймає на себе зобовязання по контейнерному вивозу побутових відходів від усіх обєктів Замовника (п.1.1).

Згідно п. 3.3 договору оплата за надані послуги прозводиться «Замовником» по

предявленню рахунку.

Згідно п. 4.1 договору оплата прозводиться щомісячно за надані послуги по вивозу ТБО відповідно до рахунку, наданому підрядником. Рахунок є актом виконаних робіт.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Згідно ст. 629 ЦК України зобовязання по договору повинні виконуватися.

Однак, позивачем не надано доказів виконання зобовязань щодо виконання ним обовязків.

Так, позивачем не надано рахунків, які згідно п. 4.1 договору є актами виконаних робіт.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Більш того, суд в ухвалі звертав увагу позивача на відсутність відповідних доказів.

Оскільки позивачем не надано відповідних доказів до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Окрім цього, умовами договору передбачена оплата відповідачем коштів по предявленню йому рахунку.

Однак, позивачем не надано доказів предявлення відповідачу рахунків.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання зобовязання може визначатись вказівкою на подію. У даному випадку предявлення рахунку. Таким чином, строк виконання відповідачем зобовязання по сплаті коштів не можна вважати таким, що наступив.

Відповідно, згідно умов договору не можна вважати, що у відповідача на цей час існують підстави для сплати коштів.

Відповідно, не можна вважати, що право позивача на цей час є порушеним, та що він на цей час має законний інтерес.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право чи законний інтерес.

Однак, на цей час право позивача не порушено, та інтерес законним вважати сь не може, у звязку з чим підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Однак, додані до позову копії документів, якими позов обґрунтовується, не засвідчені.

Так, на копіях документів, доданих до позовної заяви відсутнє прізвище особи, яка засвідчила копії.

Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, не вказана, суд не має права припускати таку особу.

Таким чином, існує декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Необхідно також відмітити, що відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 з 05.08.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

Однак, позивачем не сплачені судові витрати з державного мита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Таким чином, з позивача підлягає стягненню на користь бюджету державне мито в розмірі 102,00 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в розмірі 236,00 грн.

Посилання позивача на рішення Бахчисарайської міської ради № 53-ю/1 від 21.01.2011 року «Про звільнення підприємства від сплати держмита при подачі позовних заяв до Бахчисарайського районного суду» суд не приймає до уваги, оскільки воно стосується Бахчисарайського районного суду.

Таким чином, згідно Декрету Кабінету міністрів «Про державне мито» позивач повинен сплатити відповідне держмито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 46, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Бахчисарайського комунального підприємства (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна 12; р/р 26008301301078, ТБО № 10011/044 у Філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Бахчисарай, МФО 324805, ідентифікаційний код: 31039609) в дохід Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в розмірі 102,00 грн.

Стягнути з Бахчисарайського комунального підприємства (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна 12; р/р 26008301301078, ТБО № 10011/044 у Філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Бахчисарай, МФО 324805, ідентифікаційний код: 31039609) в дохід Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.