Рішення № 17317515, 25.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2011Справа №5002-17/2533-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача Приватного підприємства «Кримська профільна група»

про стягнення основного боргу в сумі 17898,80 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача 17898,80 грн. основного боргу, у звязку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 2704-10 від 27 квітня 2010 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не зявився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою поштою, направлену на його адресу. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Більш того, згідно поштового повідомлення відповідач про розгляд справи повідомлений.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обовязком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору поставки № 2704-10 від 27 квітня 2010 року Постачальник (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) зобовязується в порядку та строки, що встановлені Договором, передати у власність Покупцю (ПП «Кримська профільна група») товар, у кількості, відповідності, якості та по узгодженим цінам, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. (п.1.1).

Згідно п. 1.3 договору кількість та асортимент кожної партії поставленого товару вказуються в накладній, що складається на підставі замовлення Покупця. Накладні виписуються на кожну окрему поставку товару та мають силу специфікації до цього Договору.

Згідно п. 5.1 договору ціна на поставлений за цим Договором товар узгоджується Постачальником та Покупцем на кожну окрему поставку та вказується в накладних.

Згідно п. 5.3 договору Покупець здійснює повну оплату фактично поставленої Покупцю партії товару, шляхом передачі грошових коштів представникові Постачальника.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання мають виконуватись.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Вартість товару сторони визначили у накладній.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А частиною 2 цієї статті встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Борг відповідача перед позивачем підтверджується видатковою накладною № 3 від 18 січня 2011 року на суму 17898,80 грн.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в

постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Більш того, відповідач повідомлений про розгляд справи, та будь-яких заперечень щодо наявності боргу не надав.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, заборгованість підлягає стягненню в сумі 17898,80 грн.

Якщо заборгованість сплачена, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства не порушує.

Якщо заборгованість сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.

Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № ПН 1554 від 01 червня 2011 року з державного мита на суму 179,00 грн., квитанцією № ПН 1561 від 01 червня 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Кримська профільна група» (юридична адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Київська 179, офіс 5, р/р 26008255822700 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005 м. Харків, ідентифікаційний код: 36692736; фактична адреса: 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Обїзна буд. 10) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 17898,80 грн. основного боргу, судові витрати з державного мита в сумі 179,00 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.